Судді 19

1. За тих днів, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Віфлеєму Юдиного.

2. Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Віфлеємі Юдиному, і була там чотири місяці.

3. Чоловік її підвівся і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був служник його і двоє віслюків. Вона завела його в дім батька свого.

4. Батько тієї молодиці, побачивши його, з радістю стрів його, і притримав його тесть його, батько молодої дружини. І пробув він у нього три дні; вони їли, і пили, і ночували там.

5. Четвертого дня підвелися вони вранці, і він підвівся, щоби йти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: Підкріпи серце своє шматком хліба, і потім підете.

6. Вони залишилися, і обидва разом їли і пили. І сказав батько молодиці чоловікові тому: Я благаю тебе: лишися ще на одну ніч, і нехай звеселиться твоє серце.

7. Чоловік той підвівся було, щоб рушати, але тесть його вельми припрошував його, і він знову заночував там.

8. П'ятого дня підвівся він уранці, щоби йти. І сказав батько молодиці: Я благаю тебе: підкріпи серце своє [хлібом] і зачекай до схилу дня. І їли вони обидва.

9. І підвівся той чоловік, щоби йти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: Ось, день схилився до вечора, заночуйте, будь ласка; ось, дневі скоро кінець, ночуй тут, нехай звеселюється серце твоє; а взавтра рано-вранці підведетеся в дорогу вашу, і підеш у дім твій.

10. Але чоловік не погодився ночувати, підвівся й рушив; і прийшов до Євусу, що [нині] Єрусалим; з ним двоє нав'ючених віслюків, і наложниця його з ним.

11. Коли вони були поблизу Євусу, день уже схилявся. І сказав служник господареві своєму: Я благаю тебе, зайдемо в це місто євусеїв і заночуємо в ньому.

12. Господар його сказав йому: Ні, не зайдемо в місто чужинців, котрі не з синів Ізраїля, але дійдемо до Гів'ї.

13. І сказав служникові своєму: Дійдемо до одного з оцих місць і заночуємо в Гів'ї, або ж у Рамі.

14. І рушили, і йшли, і зайшло сонце біля Гів'ї, міста, яке належало Веніяминові.

15. І завернули вони туди, щоб переночувати в Гів'ї. І прийшов він, і сів на вулиці у місті, але ніхто не запросив їх у дім для ночівлі.

16. Аж ось, іде один літній чоловік з роботи своєї у полі надвечір; А був цей чоловік із Єфремової гори, і був він зайшлим у Гів'ї. А мешканці тамтешні були сини Веніяминові.

17. Він, підвівши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав той старий чоловік: Куди йдеш? І звідки ти прийшов?

18. Він сказав йому: Ми йдемо з Віфлеєму Юдиного до Єфремової гори, звідки я. Ходив я до Віфлеєму Юдиного, а тепер іду до Господнього дому; і ніхто не запрошує мене в дім.

19. У нас є солома і паша для наших віслюків; також хліб і вино для мене і служниці твоєї і для молодого юнака цього є у служників твоїх; не бракує нам чогось.

20. Старий чоловік сказав йому: Не турбуйся; всіляка нестача твоя на мені; лише не ночуй на вулиці.

21. І завів його у дім свій, і дав паші віслюкам [його], а самі вони обмили ноги свої, і їли та пили.

22. Коли вони звеселили серця свої, аж ось, мешканці міста, сини Веліяла, оточили дім, стукали у двері і говорили старому, господареві дому: Виведи чоловіка, що зайшов у дім твій, ми спізнаємо його.

23. Господар дому вийшов до них і сказав їм: Ні, браття мої, не робіть лихого, коли чоловік цей зайшов у дім мій, не чиніть цього божевілля.

24. Є в мене донька на видані, а в нього наложниця, виведу їх, дивіться на них і робіть з ними, що вам до вподоби; а чоловікові цьому не чиніть такої мерзоти.

25. Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік [зайшлий] узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони спізнали її і глумилися над нею цілу ніч. І відпустили її при з'яві зорі.

26. І прийшла вона перед з'явою зорі, і впала біля дверей того чоловіка, у котрого був господар її, і лежала, аж доки розвиднилося.

27. А господар її підвівся вранці і прочинив двері дому та й вийшов, щоби йти своєю дорогою, – аж ось та жінка, його наложниця, лежить біля входу до оселі, а руки її на порозі.

28. Він сказав їй: Підводься, підемо. Але відповіді не було, бо вона вмерла. Він поклав її на віслюка і пішов до свого місця.

29. Повернувшись до свого дому, взяв ножа і, взявши наложницю свою, розітнув її за членами її на дванадцять шматків і порозсилав по всій країні Юдеї.

30. Кожний, хто бачив це, говорив: Не бувало і не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетської землі. Зверніть увагу на це, радьтеся та скажіть!