Стаття 244-2. Обов’язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом";

93) у статті 254:

частину третю викласти в такій редакції:

" 3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження";

частину п’яту доповнити словами “а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, — через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі";

у частині шостій слово “проголошення” замінити словом “постановлення";

94) у статті 256:

частину першу доповнити абзацом дев’ятим такого змісту:

" Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження";

частину четверту викласти у такій редакції:

" 4. Ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернення постанови до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено у загальному порядку";

95) статтю 258 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

" 2. Виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції”.

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

96) у статті 262:

частину першу доповнити новим першим реченням такого змісту:

" 1. Мирова угода, укладена між сторонами в адміністративній справі, подається в письмовій формі до суду, який ухвалив рішення у справі";

частину третю після слів “про визнання мирової угоди” доповнити словами “між сторонами у справі";

97) у статті 263:

частину першу після слів “адміністративного суду” доповнити словами “першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист”, а після слів “із поданням, а” доповнити словами “особа, яка бере участь у справі, та";

частину другу доповнити реченням такого змісту: “У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб’єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови";

98) частину першу статті 265 після слів “скасувавши судове рішення” доповнити словами “(визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу)";

99) у статті 267:

частину другу викласти у такій редакції:

" 2. За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання постанови суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови, штраф у розмірі від ста до трьохсот мінімальних заробітних плат";

після частини другої доповнити дев’ятьма новими частинами такого змісту:

" 3. Якщо обов’язок виконати постанову лежить на колегіальному органі, але звіт про її виконання не подано або з вини цього органу постанова не виконується, штраф накладається на керівника цього органу.

4. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина — до Державного бюджету України.

5. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

6. Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання постанови, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання постанови на суму штрафу, який було накладено за ці ж дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

7. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

8. Сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов’язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

9. Особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб’єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною судовою постановою.

Заява підлягає розгляду та вирішенню у судовому засіданні із повідомленням осіб, які беруть участь у справі, протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

10. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень — відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, а так само якщо заяву подано із порушенням правил, що передбачені частинами першою і другою цієї статті, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.

11. Окремі ухвали, а також ухвали щодо накладення штрафу, постановлені відповідно до цієї статті, можуть бути оскаржені лише в апеляційному порядку”.

У зв’язку з цим частину третю вважати частиною дванадцятою.

3.8. У Законі України “Про прокуратуру”

(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793; 2001 р., N 44, ст. 233):

1) у статті 36-1:

абзац четвертий частини третьої викласти в такій редакції:

" внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення";

у частині четвертій слова “касаційного подання” замінити словами “апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами";

2) у статті 37:

у назві слова “апеляційне, касаційне подання” замінити словами “апеляційна, касаційна скарга";

у частині першій слова “апеляційного, касаційного і окремого подання” замінити словами “апеляційної, касаційної скарги";

3) у статті 40:

у назві слова “апеляційного, касаційного та окремого подання” замінити словами “апеляційної, касаційної скарги";

у частині першій слова “Апеляційне, касаційне і окреме подання” замінити словами “Апеляційна, касаційна скарга";

частину другу викласти в такій редакції:

" Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право: відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не відданий до суду; відкликати або відмовитися від апеляційної, касаційної скарги, внесеної ним або нижчестоящим прокурором”.

3.9. У статті 8 Закону України “Про оплату праці” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 17, ст. 121; 1997 р., N 11, ст. 89):

у частині другій слова “крім випадку, передбаченого” замінити словами “крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та";

доповнити частиною третьою такого змісту:

" Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом”.

3.10. У частині четвертій статті 20 Закону України “Про Конституційний Суд України” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 49, ст. 272) слова “з висуванням інших кандидатур” виключити.

3.11. У Законі України “Про Вищу раду юстиції”

(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 146; 2004 р., N 29, ст. 369; 2006 р., N 35, ст. 299; 2009 р., N 49, ст. 731; 2010 р., N 26, ст. 272):

1) частину першу статті 3 доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

" 1-1) за поданням відповідної ради суддів призначає суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільняє їх з цих посад";

2) у статті 6:

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

" У разі якщо відповідно до цього Закону на посаду члена Вищої ради юстиції має бути призначений суддя, він призначається з числа суддів, обраних на посаду судді безстроково”.

У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;

у частині третій слова “частини першої” замінити словами “частин першої та другої";

3) частину першу статті 8 доповнити реченням такого змісту:

" Два із трьох членів Вищої ради юстиції, що призначаються Верховною Радою України, повинні бути суддями";

4) статтю 9 доповнити реченням такого змісту: “Два із трьох членів Вищої ради юстиції, що призначаються Президентом України, повинні бути суддями";

5) частину першу статті 10 після слова “визначаються” доповнити словами “з числа суддів";

6) у статті 11:

доповнити новою частиною першою такого змісту:

" З’їзд адвокатів України призначає трьох членів Вищої ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів”.

У зв’язку з цим частини першу — третю вважати відповідно частинами другою — четвертою;

частину другу доповнити словами “крім вимог до кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, встановлених частиною першою цієї статті";

7) у статті 12:

доповнити новою частиною першою такого змісту:

" З’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначає трьох членів Вищої ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів”.

У зв’язку з цим частини першу — третю вважати відповідно частинами другою — четвертою;

частину другу доповнити словами “крім вимог до кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, встановлених частиною першою цієї статті";

8) у статті 13:

доповнити новою частиною першою такого змісту:

" Всеукраїнська конференція працівників прокуратури призначає двох членів Вищої ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів”.

У зв’язку з цим частини першу — п’яту вважати відповідно частинами другою — шостою;

частину другу доповнити словами “крім вимог до кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, встановлених частиною першою цієї статті";

9) абзац другий частини першої статті 19 викласти в такій редакції:

" з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад";

10) частину першу статті 27 доповнити пунктами 2-1, 2-2, 6-1 і 6-2 такого змісту:

" 2-1) рішення про призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду;

2-2) рішення про звільнення суддів з посад голови суду, заступника голови суду";

" 6-1) рішення у скарзі на результати кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді;

6-2) рішення у скарзі на відмову в рекомендуванні для обрання кандидатом на посаду судді безстроково";

11) у частині першій статті 29 слова “кваліфікаційної комісії суддів” замінити словами “Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";

12) доповнити статтями 29-1, 29-2 і 32-1 такого змісту:

" Стаття 29-1. Призначення суддів на посади голови суду,

заступника голови суду

Вища рада юстиції призначає суддів на посади голови суду, заступника голови суду в порядку, встановленому Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

Кандидатури на посади голови суду, заступника голови суду вносяться до Вищої ради юстиції за поданням відповідної ради суддів та розглядаються на засіданні Вищої ради юстиції персонально. Під час такого засідання Вищої ради юстиції з кандидатом проводиться співбесіда.

Рішення про призначення на посаду голови суду, заступника голови суду приймається за результатами розгляду кандидатури на засіданні Вищої ради юстиції відкритим голосуванням. Рішення про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів Вищої ради юстиції від її конституційного складу.

Вимоги до оформлення документів про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду, а також порядок підготовки та розгляду зазначеного питання у Вищій раді юстиції затверджуються актами Вищої ради юстиції.