Оборона морського узбережжя (ріки).

При обороні морського узбережжя танковий взвод у взаємодії з іншими підрозділами має завдання не допустити висадження морського десанту противника, а у випадку висадження знищити його на березі. Взвод займає оборону в складі роти або створює окремий опорний пункт. Оборона морського узбережжя організується, як правило, в умовах відсутності зіткнення з противником. Це дозволяє командиру взводу ретельно організувати оборону і взаємодію на місцевості.

Передній край оборони вибирається як найближче до урізу води. При виборі вогневих позицій для вогневих засобів обов’язково враховуються накреслення берега, режим моря (приливи і відливи) і можливий вплив води. В усіх випадках повинно виключатися затоплення вогневих засобів і вони не повинні засипатися при обвалах берега. Система вогню повинна забезпечити ураження противника на воді і на березі фланговим і перехресним вогнем.

Ураження десанту противника засобами старших начальників починається з моменту його виявлення. З наближенням десанту до берега вогонь усіх засобів зосереджується по його десантно - висадочним засобам і танкам, що плавають, з метою нанесення їм найбільшого ураження на воді і заборони висадження на берег. З підходом десанту на 400—500 м до переднього краю вогонь взводу доводиться до найвищої напруги і ведеться до повного відбиття висадження і знищення противника перед переднім краєм.

У випадку захоплення противником берега взвод міцно утримує займані позиції і не допускає просування противника в глибину й убік флангів, створюючи тим самим умови для його знищення силами і засобами старшого начальника.

При обороні ріки (каналу) командир взводу зобов'язаний:

- визначити крутість і вивчити накреслення берегів, глибину ріки, швидкість течії, броди, характер ґрунту дна і берегів з метою найбільш доцільного використання цих даних при організації системи вогню;

- встановити ретельне спостереження за рікою (каналом) і протилежним берегом у своїй смузі вогню, особливо за місцями, зручними для переправи противника;

- організувати систему вогню в призначеній смузі, переважно флангового і перехресного вогню, а також передбачити зосередження вогню по місцях, зручних для переправи противника;

- на ніч і в інших умовах обмеженої видимості виставити спостерігачів до урізу води, організувати підслуховування і освітлення ріки, розмістити частину вогневих засобів ближче до берега.

Передній край оборони (опорного пункту) призначається як найближче до урізу води. Якщо ріка невелика і має долину з вигідним для оборони берегом, то передній край може бути відтиснутий на берег долини. Траншеї і вогневі позиції обладнуються з таким розрахунком, щоб ріка і протилежний берег міг обстрілюватись переважно фланговим вогнем.

Вогневі засоби нічим не повинні виявляти себе до початку переправи противника. Дрібні групи противника, що підійшли до водної перешкоди, знищуються вогнем спеціально виділених вогневих засобів, з тимчасових вогневих позицій, а групи противника, що переправилися, захоплюються в полон або знищуються.

З початком форсування противником ріки підрозділи, що обороняються знищують його вогнем усіх засобів, не допускаючи висадження на своєму березі.

В випадку, якщо противнику удасться переправитися через ріку (канал) і висадитися на берег, то він знищується зосередженим вогнем усіх засобів, а також рішучою контратакою, що може починатися навіть невеликими підрозділами. Командири підрозділів зобов'язані прийняти всі міри до того, щоб не допустити закріплення груп противника, що переправилися, на своєму березі.