Взвод обороняє опорний пунктдо 400 м по фронту і до 300 м у глибину.

В опорному пункті взводу обладнаються позиції відділень, основні і запасні вогневі позиції для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), і приданих взводу вогневих засобів, командно-спостережний пункт, бліндаж і хід сполучення в тил. Між позиціями відділень відриваються траншеї, ходи сполучення, у яких обладнуються місця для стрільби з автоматів, вогневі позиції для кулеметів і гранатометів.

Перша траншея є переднім краєм оборони й обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечити добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, що її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м (400—600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

В опорному пункті танкового взводу обладнуються основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції для танків і приданих вогневих засобів, вогневі позиції для танка, що кочує, а при посиленні механізованим відділенням - і його позиція. На основних вогневих позиціях відриваються окопи й обладнується бліндаж на екіпаж.

Танк в обороні займає вогневу позицію. Вона вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечувалися:

─ спостереження за противником і стрільба на дальність ефективного вогню з гармати і кулемета;

─ ефективне застосування комплексу керованого озброєння;

─ вогнева взаємодія із сусідніми танками і можливість спільного зосередження вогню перед переднімкраєм оборони і на флангах опорного пункту;

─ безпека механізованих підрозділів, що займають оборону попереду.

Командир танкового взводу керує діями підлеглих з танка.

Танки і бойові машини піхоти в опорному пункті взводу розташовуються по фронту й у глибину з інтервалами до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалися спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність з гармат, кулеметів і протитанкових керованих ракет, взаємна вогнева підтримка і можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, потайливе розташування вогневих засобів і маскування.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підлеглі командиру взводу. Командир взводу повинний знати завдання цих засобів, їхніх командирів і підтримувати з ними взаємодію.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями до 50 метрів. Вони повинні знаходитися під безупинним спостереженням і надійно прикриватися вогнем різних вогневих засобів і загородженнями.

При переході до оборони командир взводу (танка) насамперед повинний організувати спостереження і систему вогню.

Система вогню в обороні. Вогонь в обороні є головним засобом знищення противника. Для того щоб він був ефективним, його необхідно організувати в єдину систему, що відповідає задуму бою. Оборона організується в передбаченні боротьби з переважаючими силами противника. За кількістю вогневих засобів противник буде перевищувати взвод, отже, кількісній перевазі необхідно протиставити добре організовану систему вогню.

Система вогню в обороні полягає в організованому розташуванні і умілому використанні вогневих засобів, створенні зон суцільного вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків і інших броньованих машин, а також у швидкому зосередженні вогню на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.

Система вогню взводу в обороні включає:

─ ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони;

─ зони протитанкового вогню і суцільного багатошарового вогню всіх вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони;

─ підготовлений маневр вогнем на загрозливі напрямки.

Її основу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню створюється з урахуванням вогневих можливостей всіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, на тісній їхній взаємодії і у сполученні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечити ураження противника, насамперед, його танків і інших броньованих машин: на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами й у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Сутність зони суцільного багатошарового вогню полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори повинні уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Загородження і підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Дійсність вогню в обороні досягається його влучністю, масуванням і раптовістю застосування, а також вмілим управліннямним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі й в інших умовах обмеженої видимості. При організації системи вогню танковому взводу вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Смуга вогню танкового взводу призначається на дальність дійсного вогню танків. Ділянки зосередженого вогню, як правило, призначаються для ураження противника в період його розгортання. Зосереджений вогонь ведеться по виявленій цілі або групі цілей на дальності до 3500 м. Для танкового взводу ділянка зосередженого вогню по фронту може складати до 120 м (по 40 м на гармату). (Схема 3)

Танкам, бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), протитанковим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і одна - дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується в смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються границями праворуч і ліворуч. Кожна границя вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Організація системи вогню включає вибір вогневих позицій і розміщення вогневих засобів на місцевості з урахуванням їх можливостей і побудови взводу для ураження противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і при вклиненні в опорний пункт; підготовку даних для стрільби і створення необхідних запасів ракет і боєприпасів.

Готовність системи вогню визначається заняттям танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), гарматами й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Схема 3. Дальність ведення ефективного вогню танкового взводу

Інженерне обладнання місцевості є одним з найважливіших заходів забезпечення бою, сприяє стійкості й активності оборони. Воно повинно відповідати бойовому порядку і характеру майбутнього бою.

Ефективність інженерних споруд по захисту особового складу і бойової техніки від звичайних засобів ураження розглянемо на прикладі танкового окопу.

Окоп закриває земляною товщею ходову частину і найбільш слабку броню корпусу. Висота частини танка, розташованого в окопі, що піднімається над бруствером, складає 0, 9 - 1 метр, тоді як висота танка, що атакує, досягає 2, 7 метри. При однакових балістичних даних гармат дальність прямого пострілу по танку, що атакує, дорівнює 2100 метрів, а дальність прямого пострілу по укритому в окопі танку - 1000 метрів. Тому,

перш ніж танк, що атакує, вийде на дистанцію прямого пострілу до танка, який розташований в окопі, він повинний пройти близько 1000 метрів, обстрілюваний танком з окопу. Важливо і те, що площа цілі, яку представляє танк, що атакує, досягає 6м², а площа танка, що знаходиться в окопі, близько 1, 5м², тобто в чотири рази менше.

Інженерне обладнання місцевості включає: обладнання окопів, траншей, ходів сполучення для особового складу, обладнання основних і запасних вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гармат і інших вогневих засобів, командно-спостережного пункту командира взводу, бліндажу, інженерних загороджень і маскування. При хитливому ґрунті окопи підсилюються одягом крутостей. Опорні пункти, траншеї, вогневі позиції і ходи сполучення обладнуються з урахуванням вигідних умов місцевості, вимог захисту від зброї масового ураження і запалювальних засобів. Вони повинні забезпечувати ведення фронтального, флангового, кинджального і перехресного вогню. Послідовність і терміни інженерних робіт визначаються старшими командирами в залежності від умов обстановки, наявності часу, сил і засобів.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позицій відділень, установок протитанкових керованих ракет, гармат, гранатометів і визначення танкам та іншим вогневим засобам - секторів обстрілу, а відділенням смуг вогню. При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником танкові (механізовані) підрозділи проводять інженерні роботи в ході бою під вогнем противника. У цих умовах необхідно як найшвидше виконувати інженерні роботи, щоб скоротити втрати особового складу від вогню противника. Танкові підрозділи, що знаходяться в другому ешелоні, відривають окопи і на вогневих рубежах.

В опорному пункті механізованого взводу в першу чергу відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців (Мал. 3), кулеметників (Мал. 4), снайпера, гранатометників (Мал. 5), окопи на основних вогневих позиціях танків(Мал. 6), бойових машин піхоти (Мал. 7) проводиться розчищення смуги огляду й обстрілу, обладнуються загородження й командно-спостережний пункт командира взводу.

В другу чергу одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою траншеєю в окопи на відділення, відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), якщо вони розташовуються на фланзі або за позиціями.відділень, обладнуються перекриті щілини (мал. 8) на кожне відділення (екіпаж), а також ніші для боєприпасів і відхожі місця. Надалі обладнається бліндаж на командно-спостережному пункті командира взводу, відривається хід сполучення в тил, що обладнується для ведення вогню, і продовжується удосконалення всього інженерного обладнання опорного пункту.

Мал. 3. Окоп для стрільби з автомата стоячи.

На обладнання окопу піхотною лопатою необхідно 2, 5 чол.-год., саперною лопатою – 1, 5 чол.-год.

Мал. 4. Окоп для стрільби з кулемета стоячи.

На обладнання окопу піхотною лопатою необхідно 4 чол.-год., саперною лопатою – 2, 5 чол.-год.

Мал. 5. Окоп для ручного протитанкового гранатомета.

На обладнання окопу піхотною лопатою необхідно 2, 5 чол.-год., саперною лопатою – 1, 5 чол.-год.

Мал. 6. Окоп для танка з круговим обстрілом.

На обладнання окопу (без бліндажа) за допомогою танка з бульдозерним обладнанням необхідно 0, 6 маш./год. і 5 чол./год.

Мал. 7. Окоп для БМП з круговим обстрілом.

На обладнання саперною лопатою необхідно 65 чол/год. або з застосуванням ПЗМ-3 0, 3 маш./год. і 8 чол./год.

Мал. 8. Перекрита щілина на екіпаж (відділення).

На обладнання щілини з перекриттям з колод буде потрібно: при відриві піхотною лопатою - 50 (45) чол.-год.; саперною лопатою – 24 (20) чол.-год. Матеріали: круглий ліс - 2, 4 (2, 3) м³, дріт діаметром 3 - 4 мм - 4 кг. (цифри в дужках приведені для обладнання перекритої щілини на екіпаж).

В умовах відсутності зіткнення з противником інженерне обладнання позицій починається з розбивки і трасування інженерних споруд. Після цього проводиться відривання землерийними машинами траншей і ходів сполучення на усьому фронті оборони підрозділів. Траншеї вручну обладнуються основними і запасними площадками для кулеметів, окопчиками для стрільців, гранатометників, укриттями для особового складу і нішами для боєприпасів. Командно-спостережний пункт, вогневі позиції для танків (БМП, БТР) і бліндаж також відриваються землерийними машинами з наступним дообладнанням вручну. Для відривання траншей і ходів сполучення використовується швидкохідна траншейна машина (БТМ-3), полкова землерийна машина (ПЗМ-3). Для відривання котлованів під різні споруди, окопів і укриттів для техніки застосовуються екскаватор (ЭОВ-4421), котлованна машина (МДК-3) і танковий бульдозер - снігоочищувач (ТБС-86).(Табл.7)

Роботами з обладнання траншей, ходів сполучення, котлованів, окопів і укриттів для техніки керують командири підрозділів, у розпорядження яких виділена інженерна техніка.

Усі позиції (споруди) підготовляються для захисту особового складу від запалювальної зброї і ретельно маскуються, для чого використовуються місцеві матеріали, табельні засоби пожежегасіння і маскувальні засоби. (Мал. 9).

Перед переднім краєм оборони підрозділів, у проміжках між опорними пунктами і на флангах за розпорядженням старших командирів інженерно-саперними підрозділами встановлюються мінно-вибухові і невибухові (дротяні) загородження, лісові завали, їжаки, надовби, ескарпи і т.п.). Усі роботи з інженерного обладнання повинні проводитись потай, з максимальним використанням засобів механізації збірних інженерних споруд, конструкцій і місцевих матеріалів.

Мал. 9. Маскування бойової техніки в окопі під фон місцевості.

На маскування потрібно 5 чол.\год, табельний маскувальний комплект, місцевий маскувальний матеріал-0, 2 м³.

Таблиця 7.