Інформації і громадянами та організаціями

Стаття 34. Право на одержання масової інформації через

друковані засоби масової інформації

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи

відповідно до статті 9 Закону України " Про інформацію" (2657-12)

мають право на оперативне одержання через друковані засоби

масової інформації публічно поширюваної інформації про діяльність

державних органів і організацій, об'єднань громадян та їх

посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для

реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів,

здійснення завдань і функцій.

Стаття 35. Інформаційний запит щодо доступу до офіційних

документів і запит щодо надання письмової або

усної інформації для друкованих засобів

масової інформації

Порядок і форма запиту щодо доступу до офіційних документів і

запиту щодо надання письмової або усної інформації для друкованих

засобів масової інформації, строки їх розгляду, відмова та

відстрочка задоволення, порядок відшкодування витрат, пов'язаних

із задоволенням запитів, а також характер документів та

інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитом,

визначаються Законом України " Про інформацію".

Стаття 36. Авторські твори і листи

Редакція зобов'язана використовувати авторські матеріали,

твори літератури, науки і мистецтва з дотриманням законодавства з

питань інтелектуальної власності. (Частина перша статті 36 в

редакції Закону N 1407-IV (1407-15) від 03.02.2004)

Ніхто не має права зобов'язати редакцію опублікувати

відхилений нею твір, лист, інший матеріал або повідомлення, якщо

інше не передбачено цим Законом або статутом редакції.

Лист, адресований редакції, може бути використаний у

повідомленнях і матеріалах, якщо при цьому не змінюється зміст

листа і не порушуються положення цього Закону.

Редакція не зобов'язана відповідати на листи чи пересилати їх

до інших інстанцій.

Стаття 37. Спростування інформації

Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх

законні представники мають право вимагати від редакції друкованого

засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених

про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх

честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею

відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу

заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому

випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати

його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено

під заголовком " Спростування" на тому ж місці шпальти, де

містилося повідомлення, яке спростовується.

Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати

обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або

матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим,

ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг

якої не перевищує спростовуваного матеріалу.

Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без

його згоди не допускаються.

Редакція відмовляє в публікації спростування, якщо

спростування:

1) порушує положення статті 3 цього Закону;

2) суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності;

3) є анонімним.

Редакція може відмовити в публікації спростування, якщо

спростування:

1) стосується відомостей, які нею вже спростовано;

2) надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж

через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються.

Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з

дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово

повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі

затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави

відмови.

Заявник має право оскаржити відмову в публікації спростування

або порушення порядку його публікації до суду, який приймає скаргу

до розгляду протягом року з дня публікації спростовуваних

відомостей.