Види цивільно-правових строків і термінів

У цивільному праві строки визначаються часовою формою дінамики цивільних правовідносин, формами існування і розвитку суб’єктивних прав та обов’язків. Строки не належать до юридичних фактів (дій та подій) та породжують юридичні наслідки лише у зв’язку з юридичними фактами (строку здійснення дій тощо). Строки поділяються на види за наступними критеріями:

Ø Залежно від способу їх встановлення:

· Строк – це певний період у часі, із закінченням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. У цьому разі строк визначається періодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення може визначатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Час у правовому регулюванні розглядається як часові параметри суспільної діяльності людей, що встановлюються нормами права. Співвідношення між часом і строком є співвідношення цілого та частини, об’єктивного та суб’єктивного.

· Термін – це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою, і навіть хвилинами, які приурочені до певної дати, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Строк щодо терміну є більш загальною часовою категорією у цивільному праві. З одного боку терміни визначають граничні межі цивільно-правових строків, з іншого – моменти виникнення тих чи інших прав й обов’язків учасників правовідносин. Наприклад: право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна.

Ø Залежно від обставин, що породжують юридичні наслідки:

строки, пов'язані з діями; (н: пропуск строку позовної давності тягне за собою відмову у позові не просто у зв'язку із закінченням такого строку, а тому, що позивач у встановлений строк не вчинив позову до відповідача про захист порушеного права).Дії є вольовими не тільки за своєю причиною виникнення, а й у своєму процесі. Поняття “розумний строк” означає необхідність враховувати усі конкретні обставини, в яких діють учасники правовідносин. Встановлення строків, а іноді перебіг, залежить від волі людей.

· строки, пов'язані з подіями, які обов'язково має настати, або моментом витребування кредитора. Події не мають вольовий характер у своєму процесі. Боржник має виконати зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Подією, як правило, вважають не строк або термін, а сплив строку або ж настання певного терміну, тому вони не залежать від волі людей.

· Більшість строків мають подвійний характер. Хоч вони є вольовими за походженням, однак тісно пов’язані з об’єктивним процесом перебігу часу і їх не можна віднести ні до юридичних дій, ні до юридичних подій у «чистому вигляді», тому строки займають особливе місце серед юридичних фактів. Строки, як окрема категорія серед юридичних фактів, постійно знаходяться у стані руху, визначають часові параметри тих чи інших цивільних правовідносин і перетворюються з дій у події, із суб’єктивної категорії – в об’єктивну і, навпаки. Строки породжують юридичні наслідки тільки у зв’язку з діями та подіями.

Ø Залежно від підстав встановлення строки встановлюються:

· законом. Вони стають обов'язковими для суб'єктів правовідносин або внаслідок того, що закон забороняє їх скорочення за угодою сторін (зокрема строки позовної давності), або тому, що сторони не використали надану їм можливість визначити строк на свій розсуд (наприклад, зменшити гарантійний строк, передбачений стандартом). (н: строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відраховуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом). Строки, встановлені законом, можна вважати вираженням державної волі шляхом їх прийняття вищими органами державної влади.

· адміністративним актом (наприклад, державним замовленням);

· правочином (договором); ці строки мають вольовий характер суб’єктів цивільних правовідносин. При укладенні договору суб’єкти визначають часові межі його виконання, причому визначається як момент його укладення, так і період, протягом котрого він діятиме.

· рішенням суду (наприклад, за рішенням суду дається відстрочення виселення наймача із житлової площі на три місяці).

Ø Залежно від ступеню самостійності учасників у встановленні строків:

· імперативні, що не підлягають зміні за угодою сторін (н: не допускається скорочення позовної давності),

· диспозитивні, що визначаються за угодою сторін.

Ø Залежно від поділення правовідносин на регулятивні та охоронювальні:

· у регулятивних правовідносинах це строки здійснення суб'єктивних прав та виконання обов'язків. Закінчення цих строків, як правило, не тягне за собою автоматичного припинення цього права та обов'язку у випадку прострочення. Виняток: присікальні (преклюзивні) строки, що повинні прямо випливати зі змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди, н: у довіреності.

· у охоронювальних правовідносинах це строки захисту цивільних прав. До них належать:

1. Гарантійні строки, які є дійсними протягом певних зобов'язань якості продукції, робіт та послуг.

2. Строки оперативного захисту – коли порушене суб'єктивне право може захищатися особистими односторонніми діями уповноваженої особи без звернення до компетентного юрисдикційного органу, н: одностороннє зупинення зустрічного виконання.

3. Претензійні строки – коли особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов'язаної особи про добровільне задоволення вимог уповноваженого: про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, передачу речі, відшкодування збитків тощо. Претензія підлягає розгляду у місячний строк, який обчислюється з дня її одержання відповідачем.

4. Строки позовної давності.

5. Процесуальні строки.

Ø Залежно від поділення правовідносин на абсолютні та відносні:

· Строки, що не діють. В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип безстроковості суб'єктивних прав, що належать уповноваженій особі. Право власності не обмежене для власника будь-яким строком. Особисті немайнові права, не пов'язані з майновими, невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні.

· Строки, що діють. У відносних цивільних правовідносинах суб'єктивні права можуть припинятися, тобто строки діють, застосовуються.

© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.