Вітамін В12 – кобаломін. Будова вітаміну. Особливості всмоктування вітаміну в тонкому кишечнику. Транскобаломіни. Біологічна роль, будова В12-коферментів.

Вітамін В12 (протианемічний). Це загальна назва, яка об'єднує кілька сполук, що близькі за своєю будовою і називаються ще кориної-дами Це такі сполуки, як ціанкобаламін, оксикобаламін, нітрокобаламін, аквокоболамін та ін

В12 с найскладнішим за будовою вітаміном. Історія його вивчення тісно пов'язана з дослідженням причин недокрів'я (анемії) та розробкою методів лікування цього захворювання.

У 1926 р. було виявлено, що включення до харчового раціону хворих на злоякісну анемію великої кількості напівсирої печінки має лікувальну дію. У тварин подібного захворювання не спостерігається.

У 40-х роках було виявлено один вид бактерій, ріст яких залежав від цього фактора. Ці бактерії використали як простий і швидкий тест для оцінки активного фактора, виділеного з печінки тварин.

У 1948 р. вітамін В12 було одержано у кристалічному вигляді, але лише через десять років методом рентгеноструктурного аналізу встановили його будову.

У складі вітаміну В12 є кобальт. Під час виділення вітаміну В12 одержують його похідну - ціанкобаламін, до будови якого входить ціанова група, зв'язана з атомом кобальту.

Молекула вітаміну В12 складається з двох частин: циклічної коринової системи (хромофорної) та нуклеотидної.

Циклічна коринова система через пірольні кільця координаційно зв'язана з атомом кобальту та за своєю хімічною будовою подібна до порфіринової циклічної системи гему. Нуклеотидна частина - це 5, 6-диметил-бензимідазолрибонуклеотид.

У коферментній формі вітаміну В12 ціаногрупа заміщена на 5'-дезоксіаденозильну. Ця сполука називається аденозилкобаламін. Структура вітаміну В12 (кобаламін) та його похідні (у ціанкобаламіні – R-ціанідіон, у хлоркобаламіні - R--хлоріон),:

Кобаламіни утворюють також комплекси із сульфат-іоном і гідроксил іоном. У коферменті групою R- є 5'-дезоксіаденозильна - це дезоксіаденозилкобаламін:

Вітамін В12 досить термостабільний - витримує стерилізацію за рН 4, 5-5, 0. Але в лужному та сильно кислому середовищах він втрачає активність за високих температур. Відносно швидко він руйнується на світлі, і тому його необхідно зберігати в темному місці. Вітамін В12 добре розчинний у воді, а також в етанолі та метанолі.

Вітамін В12 бере участь у багатьох хімічних процесах, але механізм його дії вивчено ще не повністю. Реакційноздатною ділянкою коферменту є кобальт. Аденозилкобаламін зв'язаний з ферментами внутрішньомолекулярними трансферазами, які каталізують переміщення ацильних, фосфо-, аміно-та інших груп з одного положення молекули в інше. Це, наприклад, глутаматмутаза, метилмалоніл-КоА-мутаза, лізин-аміномутаза. Якщо в молекулі вітаміну В12 замість ціаногрупи міститься метильна, то утворюється метилкобаламі, який бере участь у реакціях перенесення метильних груп, наприклад, з 5-метилтетрафолівої кислоти на гомоцистеїн з утворенням метіону. Функція вітаміну В12 тісно пов’язана з фолієвої кислотою. Метилкобаламін необхідний для- ресинтезу метіоніну, фактично бере участь в утворенні креатину, адреналіну, азотистих основ нуклеїнових кислот, білків та інших біологічно активних речовин.

Вітамін В12 майже не синтезується рослинами та тваринами. Його синтезують гриби та деякі види мікроорганізмів. Мікрофлора кишечнику жуйних тварин продукує вітамін В12 у необхідних для тварин кількостях. Для людини основним джерелом вітаміну В12 є продукти тваринного походження: печінка, нирки, серце, м'язи та ін. Добова потреба людинив цьому вітаміні становить 3-10 мкг, під час лікування - 100-150 мкг.

За участю білкового компонента шлункового соку, так званого внутрішнього фактора - апоеретрину - вітамін В12 всмоктується з кишок у кров. З крові він надходить у тканини, де сполучається з білками та іншими азотистими сполуками, утворюючи комплекси. Тканинним депо вітаміну є печінка. Недостатність у вітаміні В12 (хвороба Адисона-Бірмера, злоякісна, або перніцюзна анемія; може розвиватись унаслідок порушення його всмоктування у шлунково-кишковому тракті.

В крові В12 зв'язується з транспортними білками транскобаламінами, які відрізняють декілька видів(1, 2, 3, 4). Основну транспортну функцію виконують транскобаламіни 1 і 2, які транспортують вітамін В12 в депо – печінку, запаси їх величезні. При необхідності В12 транскобаламінами транспортується в кістковий мозок, де приймає участь в будові еритроцитів.