Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни. Характеристика. Біологічна роль. Молек. механізм дії.

Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни є похідними арахідонової кислоти – двадцятиатомної ω -6 ненасиченої жи.рної кислоти Також їх називають ейкозаноїди. Ці молекули синтезуються у відповідь на певний сигнал, і не зберігаються в середині клітини.

Назва таких молекул складається з 4 символів: дві букви, що описують тип сполуки (leukotrienes (LT) prostanoids—prostaglandins (PG) prostacyclins (PGI) та thromboxanes (TX)), А-В-С-тип послідовності, цифру – кількість подвійних зв’язків. Напр. PGE2 – простагландин, тип послідовності Е, має 2 подвійні зв’язки.

В залежності від ензимів (циклооксигеназа або ліпооксигеназа), що діють на арахідонову кислоту, можуть утворюватися простаноїди або лейкотрієни.

Простаноїди поділяють на простагландини, простацикліни та тромбоксани.

Простагландини – зациклізовані похідні арахідонової кислоти, які містять 5 атомне кільце. Вони є медіаторами фізологічних ефектів, що діють через рецептори спряжені з G-білками. Цими функціями є: розслаблення/скорочення гладеньком’язових клітин судин, агрегація/деагрегація тромбоцитів, сенсибілізація нейронів спинного мозку до болю, зменшення внутрішньоочного тиску, регуляція передачі запалення, транспорту Са2+, синтезу гормонів, росту клітин.

Простагландини мають доволі сильний вплив, але короткий період напів-життя, тому їх вплив переважно автокринний або паракринний.

Простациклін (PGI2) – на відміну від простагландинів має два 5 атомних кільця поєднаних між собою. Попереджає згортання крові, ефективний вазодилятатор, зменшує внутрішньоклітинну концентрацію Са (на відміну від TXA2).

Тромбоксани – вазоконстриктори, стимулюють формування тромбів. Формування тромбу – процес балансування концентрацій тромбоксанів і простацикліну. До речі, аспірин інгібує циклооксигеназу, що призводить до зменшення ймовірності утворення тромбу.

Лейкотрієни – нециклізовані похідні арахідонової кислоти. Існують також похідні з цистеїном у складі лейкотрієну. Беруть участь у астматичних та алергічних реакціях, запаленні. При розвитку астми впливає на прояв: ускладнення проходження повітря, збільшення секреції слизу, акумуляції слизу, бронхоконстрикції, міграції клітин запалення до стінки дихальних шляхів. Цистеїніл лейкотрієнові рецептори наявні на тучних клітинах, еозинофілах та ендотеліоцитах, що стимулюють адгезію ендотеліоцитів, продукцію хемокінів тучними клітинами, стимулюють прояви астми, є медіаторами запалення. За високої концентрації цистеїніл лейкотрієнів може відбутися анафілактичний шок.

Дія даних сполук реалізується переважно через специфічні рецептори на поверхні клітин, що поєднані з G білками, далі відбувається вплив на концентрації сАМФ, Са, К тощо, що регулює експресію відповідних генів та реалізацію названих фізіологічних реакцій.