Етапи побудови психологічних теорій.

Психологія – відносно молода наука, якій немає ще й 150 років. Тим не менш, зміна і постійна конкретизація предмета дослідження психології, а також розвиток її теоретичного апарату дозволяють говорити про певну науково-історичну логіку становлення науки про психічні явища (див.: Л. М. Веккер).

1. Перші психологічні дослідження були спрямовані на виділення і фіксування емпіричних і феноменологічних ознак психічних явищ, а також на розкриття їх специфічних характеристик.

• Цим визначається неминучість первісної множинності психологічних концепцій, кожна з яких відповідає виділеному аспекту реальності.

2. Слідом за цим настає етап теоретичних узагальнень і пояснень, здійснюваних переважно засобами тієї системи психологічних понять, мовою якої отримують свій первинний опис психічні явища.

• Теоретичний пошук пояснень і загальних закономірностей ведеться в термінах і поняттях тієї ж мови, на якій проводиться емпіричний і феноменологічний опис психічних явищ.

3. Далі йде побудова загальних теоретичних принципів організації психіки, що виходять за межі психології та відносяться до фізіологічних, біологічних, соціальних, фізичних, інформаційних та інших закономірностей дійсності і людської діяльності.

Психіка в контексті різних підходів.

Психологія як наукова система знань почала формуватися з середини XIX ст. У міру свого розвитку наукові уявлення про сутність психічних явищ неодноразово змінювалися. Деякі з основних етапів зміни уявлень про психіку можуть бути представлені у формі визначень психіки, які давалися (або малися на увазі) в різних донаучних напрямках і наукових «школах» психології (див. Курс історії психології).

Психіка - це душа, яка не має матеріальних підстав (донауковий період розвитку уявлень про сутність психічного).

Психіка - це свідомість людини, про яку можливо отримати уявлення на основі рефлексії, самоспостереження (Р. Декарт).

Психіка -система асоціацій (зв'язків), що формуються в свідомості людини: у міру знайомства з явищами і подіями в свідомості людини встановлюються зв'язки між власною поведінкою і об'єктами, що сприймаються (уявляються), а також їх властивостями за подібністю, контрастом та просторово-часовою суміжністю (асоціативна психологія). Психіка являє собою систему асоціативних зв'язків і відносин між структурними елементами свідомості: існують деякі вихідні елементи психічних явищ (елементарні відчуття і переживання), на основі яких протягом життя будуються все більш складні форми психічних явищ (структурна психологія В. Вундта і Е. Тітченера).

Психіка - сукупність функцій, що склалися в процесі еволюції, вони забезпечують найважливіші форми пристосування організму до умов зовнішнього середовища (прагматизм і функціоналізм Д. Дьюї та У. Джемса). Психіка являє собою систему відносин і зв'язків, що формуються шляхом навчання, між зовнішньою стимуляцією і поведінкою (біхевіоризм). Психіка - особливе структурно організоване феноменальне поле, що підкоряється власним законам переструктурування, воно ізоморфне до реальних ситуацій життя у фізичному полі і динаміці нейрофізіологічних процесів у мозку (гештальтпсихология). Психіка являє собою систему процесів і механізмів в центральній нервовій системі, які забезпечують переробку інформації, що надходить із зовнішнього середовища, а також з внутрішнього середовища організму (когнітивна психологія).

Корисно конкретизувати деякі особливості та недоліки різних наукових напрямків дослідження психічних явищ (див.: Л. М. Веккер).