Завдання №3.

Розглянути суть реакцій імунофлуоресценсії, імуноферментного та радіоімунного аналізу, експрес – методи діагностики та їх застосування

Імунний статус – це сукупність лабораторних показників та клінічних даних, що відображають стан імунної системи на даний час. Лабораторні дослідження дозволяють:

1. Підтвердити наявність дефектів імунної системи у пацієнтів з клінічними проявами захворювання

2. Виявити пошкоджений компонент імунної системи

3. З’ясувати характер ушкодження

Лабораторна оцінка імунного статусу людини містить визначення кількісних та функціональних показників. Вона грунтується на даних загального аналізу крові та імунограми. Імунограма – це сукупність результатів спеціальних імунологічних досліджень, які визначають кількісні та якісні показники.

Згідно з існуючими регламентуючими документами, проводити оцінку імунного статусу рекомендується при:

1. Необхідності детального обстеження стану здоров’я людини

2. Генетичних вадах імунної системи (первинні імунодефіцити)

3. Гострих і хронічних бактеріальних, вірусних, паразитарних інфекціях (вірусні гепатити, сепсис, хронічна пневмонія, лейшманіоз), підозрі на СНІД

4. Аутоімунних та алергічних захворювань

5. Злоякісних утвореннях

6. Деяких утвореннях (розсіяний склероз)

7. Обстеженні пацієнтів у геронтологічних і ендокринологічних клініках

8. Обстеженні реціпієнтів до і після трансплантації

9. Для контролю цитостатичної, імунодепресивної та імуностимулюючої терапії

У даний час на практиці використовується двоетапний принцип оцінки імунного статусу.

На першому етапі виявляють загальні характеристики або грубі дефекти у системі клітинного, гуморального імунітету та в системі фагоцитозу з допомогою найбільш простих тестів (тестів першого рівня)

Тести першого рівня – орієнтовні:

♦ визначення кількості Т- і В-лімфоцитів

♦ визначення концентрації сироваткових імуноглобулінів основних класів (М, G, А)

♦ визначення фагоцитарної активності лейкоцитів

♦ визначення абсолютного та відносного числа лімфоцитів

Інформативність і надійність цих тестів достатньо висока. Результати одержують протягом першої доби.

Якщо мають місце відхилення в орієнтовних тестах або при наявності спеціальних показань, проводять більш детальний аналіз імунологічного статусу. Для цього

рекомендують тести другого рівня.

Тести другого рівня – аналітичні:

♦ визначення субпопуляцій регуляторних Т-лімфоцитів (Т-хелперів і супресорних клітин)

♦ визначення спонтанної міграції лейкоцитів і тест гальмування міграції лейкоцитів з використанням ФГА

♦ постановка (при відсутності протипоказань) шкірних тестів гіперчутливості сповільненої і негайної дії на туберкулін, грибкові антигени, інші алергени

♦ дослідження проліферативної активності Т- і В-лімфоцитів у реакції бласттрансформації на мітогени, антигени

♦ визначення активізаційних маркерів Т-лімфоцитів

♦ оцінка синтезу імуноглобулінів в культурі В-лімфоцитів

♦ оцінка активності кілерних лімфоцитів (К і NК клітин)

♦ визначення компонентів комплементів

♦ оцінка різних етапів фагоцитозу.

На основі одержаних даних можна достовірно оцінити стан імунної системи організму й застосувати конкретні підходи для корекції.

Оцінка стану В – системи імунітету:

1. Визначення концентрації імуноглобулінів у сироватці

2. Антитілоутворення після природної або штучної імунізації

3. Стимуляція біосинтезу імуноглобулінів В –лімфоцитами in vitro

4. Шкірні проби для виявлення гіперчутливості негайного типу

5. Кількісні тести визначення Т –і В –лімфоцитів

Оцінка клітинного імунітету - стану Т – системи:

1. Шкірні проби гіперчутливості сповільненого типу

2. Стимуляція лімфоцитів in vitro

3. Кількісні тести визначення Т - лімфоцитів

4. Функціональна оцінка Т –хелперів

5. Визначення медіаторів лімфоцитів (лімфокінів)

6. Цитотоксична активність К – і ПК –клітин

7. Природні кілери (ПК - клітини)