Потужність (розмір) СТО

визначається кількістю робочих постів (робочих місць), а також кількістю продуктивних робітників. При збільшені кількості продуктивних робітників за рахунок зміни режиму роботи станція не переходити в іншу категорію по потужності, тому що при цьому міняється лише рівень використання потужності (це дозволяє порівнювати й правильно оцінювати ефективність використання інвестицій). У світовій практиці під робочим постом розуміють робоче місце, площа якого залежить від роду виконуваних робіт, надаваних послуг. Робочий пост, призначений для виконання робіт на автомобілі (з використанням підйомника або без нього), залежно від типу легкового автомобіля й виду виконуваних робіт має площа від 27 до 40 м².

У наш час існують станції потужністю від 1 до 60 постів. У Росії були побудовані станції на 650 робочих місць (250 постів по 120м² кожний), в Україні — на 300 робочих місць (100 постів по 120 м² кожний). Спец автоцентри ВАЗ мали потужність 150 робочих місць (називалися 50-постові САЦ). У радянські часи були поширено СТО на 25 постів (125 робочих позначок), 15-постові СТО (40 робочих місць). По потужності СТО діляться на малі, середні, більші, великі.

До малих СТО по нормах вітчизняної й світової практики відносяться станції, що мають 2 робочих поста, з чисельністю продуктивних робітників від 1 до 4 чел. включно. До 70% сімейних (дворових) СТО й у нас, і в розвинених країнах мають таку чисельність робітників. Характерною рисою малих СТО є обмежений перелік виконуваних робіт, що обумовлене інвестиційними можливостями власників бізнесу. На початку діяльності, протягом певного часу, а іноді й взагалі вони не можуть дозволити собі придбати дорозі устаткування, програмне забезпечення або бази даних. З іншого боку, навіть достатні доходи не завжди стимулюють цей бізнес до розширення або зміни статусу. Найчастіше він сполучений з укладом сімейного життя. Наприклад, у Німеччині, США цей бізнес передається з покоління в покоління й пов'язаний з певними традиціями. В Україні малий автосервіс уже розвинений у достатній мері. Стимулом до його розвитку послужило важке економічне становище в період перебудови й тотальне безробіття. Автосервіс, тім більше малий, для багатьох виявився доступним і по кваліфікації, і за рівнем необхідних інвестицій: будь-які чотири стіни, нехитрий набір інструментів і навички у виконанні певного виду робіт стають початковою базою для такого автосервісу. Що ж стосується кваліфікації, то дефіцитний радянський автосервіс заслуговує особливої похвали за те, що він не залишив жодного власника автомобіля технічно неграмотним: 77, 2% власників автомобілів уміють і можуть самі ремонтувати свої автомобілі, 27, 5% — будь-які, а 41, 3% можуть обслуговувати й ремонтувати автомобілі на професійному рівні, з їх 53, 4% не тільки можуть, алі й мають для цього всі необхідні умови [9].

У наш час малий автосервіс у дворах, кооперативних гаражах найчастіше являє собою ремонтну майстерню, що не має підрозділу для роботи із клієнтурою [12]. Світовий досвід дає підстави сподіватися на подальший його розвиток. Зокрема, у нас поки слабко розвинений автосервіс на заправних станціях. Це обумовлене рядом причин, насамперед попитом. Один-два підйомники на заправленні перетворюються в малу універсальну СТО, що виконує всі види робіт, аж до поглибленого ремонту двигуна, і тому потребуючу розширення й розвитку.

Малий автосервіс розвивається безпосередньо механіками, що здійснюють обслуговування й ремонт автомобілів. Ці люди, маючи найчастіше високу кваліфікацію в області обслуговування й ремонту автомобілів, як правило, не знайомі з іншими питаннями організації виробництва й не приділяють їм належноїї уваги. Очевидно, стандартизація регламентуючих вимог до малого автосервісу сприяла би підвищенню його якості.

У більшості випадків малі СТО не є самостійними об'єктами, а розміщаються в будівлях, що мають більш широке функціональне призначення. Проектування малих СТО зводиться не стільки до створення повнокомплектного будівельного проекту, скільки до створення технологічного проекту в рамках іншого, більш об'ємного, наприклад будівництва автозаправної станції, пришляхового гостинично-ресторанного комплексу, стоянки TIR, туристичної бази, торгово-розважального або торгово-офісного центру, житлового будинку, автостоянки або автогаража. Окремим будівельним об'єктом найчастіше можуть бути майстерні по виконанню шиномонтажных робіт, заміні масла, регулюванню бензинових паливних систем і систем запалювання.

Приміщення або будинки малих СТО повинні відповідати вимогам регламентуючої документації, що стосується технічного обслуговування й ремонту автомобілів, технічного оснащення, виробничих, технологічних і організаційних процесів СТО. Екологічні, санітарні й пожежні вимоги до цих підприємств залежати від місця їх розташування (в окремому будинку або загальному), а також від видів виконуваних робіт.

Враховуючи рівень розвитку автосервісу, нерідко можна спостерігати порушення санітарних, пожежних та інших вимог. Найчастіше спостерігається неправильне розташування обладнання, наприклад, три підємника там, де по нормах має бути два, тощо.

До середніх СТО відносяться підприємства автосервісу з кількістю постів від 3 до 9 і чисельністю робітників, залежно від режиму роботи, від 5 до 20 чіл. Питома ваги таких станцій у нас становить 15% [10], у Німеччині — 27%, у цілому за рубежем — 45–50% [54]. Більшість середніх СТО — універсальні: виконують обмежений перелік робіт з ремонту ходовий, двигуна, електроустаткування для різних марок автомобілів. Багато СТО авторизованих дилерів мають таку середню потужність (у Німеччині — 31%).

До великих СТО відносяться підприємства з чисельністю робочих постів від 10 до 19 і чисельністю продуктивних робітників від 10 до 40 чіл. Серед дилерів СТО такий потужності становлять 57%, серед незалежних станцій — 5%.

Крупніі СТО мають від 20 до 35 постів, на них працює від 21 до 70 (і більш) продуктивних робітників. Серед крупних СТО можна виділити невелика кількість зверх крупних — з кількістю постів більш 35, як правило, 36–50. Їхня питома ваги незначна, частіше вини зустрічаються серед дилерів і значно рідше серед незалежних СТО. Прикладом великих і зверх крупних СТО є автоцентри ВАЗ, побудовані в 70-е роки ХХ сторіччя по проектам FIAT при створенні дилерської мережі Волзького автомобільного заводу. В Україні було побудовано 10 таких (50 - постових) спецавтоцентров. Площа спец автоцентра — більш 10 тис. м², чисельність продуктивних робітників — близько 250 чіл. Прикладом великих СТО серед незалежних є 25-постові станції, побудовані по типових проектах, виробнича площа яких рівна 5000 м², а чисельність продуктивних робітників — 125 чіл.