Альтеративна форма

1. Атрофічний

2. Холестеатомний

3. Казеозний – некротичний

По етіології

1. Бактерійні

2. Вірусні

3. Алергічні

4. Вазомоторні

Гострі синуїти|

У фазу набухання рентгенологічне дослідження проводиться рідко. Определяются пристінні| затемнення завтовшки 2 – 3 мм. відрізнити їх від гіперплазії слизової дозволяє:

- мала інтенсивність

- клініка

- динаміка.

У фазу набряку визначаються подушкоподібні| потовщення слизової оболонки. Набряк однієї стінки нагадує кісту. (Кіста займає|позичає, посідає| більше 1/3 пазухи, динаміки).

У фазу ексудації за наявності ексудату визначається рівень рідини. Якщо проводити|виробляти, справляти| знімки в горизонтальному положенні|становищі|, то визначається тільки|лише| затемнення пазухи.

Підгострі синуїти| виявляються тими ж симптомами.

Хронічні синуїти|

Розвиваються після|потім| нелікованного, недолікованного гострого або підгострого запалення пазух.

Катарально – набрякова форма продуктивного запалення характеризується вираженим|виказаним, висловленим| потовщенням слизистої оболонки за рахунок її набряку і набухання. Рентгенологічно на тілі|на фоні| пониження прозорості пазухи визначається пристінне| затінювання з|із| нерівним чітким контуром шириною 3 – 4 мм.

Гіперпластична форма продуктивного синуїта| обумовлена гіперплазією слизової оболонки із|із| частковими фібринозними| змінами.

Рентгенологічно біля стінок пазухи визначається рівномірне пристінне| затемнення із|із| чіткими рівними контурами шириною 3 – 5 мм.

Для фіброзної форми характерний фіброзне переродження слизистої оболонки пазухи.

Рентгенологічно візуалізу інтенсивне| неоднорідне затінювання пазухи із|із| лінійними тінями фіброзних тяжів|.

Поліпозний продуктивний синуїт| (звичайно двосторонній|двобічний|) розвивається в результаті|унаслідок, внаслідок| гіперплазії слизистої оболонки і серозного просочення, які приводять|призводять, наводять| до дифузної гіпертрофії і утворення множинних|численних| аденоматозних або грануляційних поліпів.

Поліпи рентгенологічно розпізнаються по наявності інтенсивного поліцикличного| затінювання нижніх відділів навколоносових пазух, частіше верхньощелепних.

Кістозний продуктивний синуїт| зустрічається рідше полипозного| і, як правило, вражає|приголомшує| одну пазуху. Кіста звичайно буває одиночною. Частіше спостерігаються псевдокісти (телеангіоэктатичні|), рідше – істинні (ретенційні). Псевдокіста виникає в результаті|унаслідок, внаслідок| утворення випота| в лімфатичних щілинах, а істинна – при здавленні проток|протоків| слизових залоз. Рентгенологічні зміни при кістах характеризуються поєднанням ознак однієї з форм хронічного синуїта| і напівокруглого одиночного об'ємного утворення середньої інтенсивностіі із|із| чіткими контурами. Оскільки|тому що| кісти звичайно локалізуються на початку свого розвитку із|із| – за малої контрастності і величини їх нерідко|незрідка| не помічають. При збільшенні розмірів кіста може заповнювати просвіт пазухи і діагностується по однорідному затінюванню, збільшенню розмірів і стоншуванню стінок пазухи.

Альтеративна форма синуїта| зустрічається значно рідше продуктивною. Альтеративний атрофічний синуїт| зустрічається рідко, є|з'являється, являється| конституційним захворюванням. Розвивається при порушенні нейротрофіки|, авітамінозі, озені, склеромі. Слизова оболонка і слизові залози навколоносових пазух атрофовані|.

Рентгенологічно визначається гомогенне, звичайно слабо виражене|виказане, висловлене| затінювання пазухи, іноді|інколи| зберігається нормальною прозорістю пазухи у зв'язку з атрофією слизистої оболонки. Для виявлення атрофії слизистої оболонки рекомендується рентгеноконтрастне дослідження, при якому виявляється стоншування її на одній, двох або всіх стінках.

Альтернативний холестеатомный| синуїт| (псевдохолестеатома|) зустрічається переважно у верхньощелепній пазусі. Рентгенологічно виявляється інтенсивне затінювання пазухи. На томограмах виявляється деструкція кісткових стінок пазухи (як при злоякісних пухлинах). Діагноз встановлюють гістологічно після|потім| операції.

Казеозно – некротична форма альтеративного| запалення зустрічається украй|надто| рідко (звичайно у верхньощелепній пазусі). Казеоз і некроз слизової оболонки розповсюджується|поширюються| і на кісткові стінки пазухи. Клінічно і рентгенологічно не відрізняється| від холестеатомної| форми. Діагноз встановлюють гістологічно| на підставі наявності некрозу і казеозу|, а також по відновленню стінок пазухи і її прозорості під впливом консервативної терапії. При холестеатомній| формі і злоякісних пухлинах консервативне лікування звичайно буває неефективним.