Систематичне положення степового ковалика

Степовий ковалик (Agriotes gurgistanus) (Рис. 2.) відноситься до родини коваликові (Elateridae), ряду твердокрилі (Coleoptera) (Литвинов, 2005).

2.2.2.Поширеність степового ковалика

Цей ковалик зустрічається у Малій Азії, на Балканах, Кавказі і південно-заході Європи. На території колишнього СРСР населяє Кавказ, Західне Передкавказзя, у лісостепову та степову зону України. Трапляється повсюдно, за винятком піщаних ґрунтів Полісся. Зона найбільшої шкодочинності охоплює центральний і лівобережний Лісостеп (Беляев, 1974).

2.2.3. Діагностичні ознаки степового ковалика

Жук розміром 10 – 15 мм; Голова попереду рівномірно опукла, густо пунктирована. Вусики доходять до вершин задніх кутів передньоспинки. Передньоспинка слабо-випукла довгаста, має майже рівну довжину і ширину, в густих дрібних точках. Тіло чорно-буре, вусики і ноги світло-руді, передній край передньоспинки буро-червоний. Надкрила бурі або червонувато-руді з жовтуватим відтінком. Рідше забарвлення тіла чорно-буре, чорне або червонувато-руде. Все тіло імаго покрите густим сірими волосками. Вони здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук.

Яйце розміром 0, 5 мм, широкоовальне, біле, гладеньке.

Личинка — до 25 мм, коричнево-жовта, з роздвоєним заднім кінцем; кожний відросток має два зубці, спрямовані до середини виїмки, виїмка між зубцями округла. Тонкі і досить довгі личинки цього жука, так звані дротяники є серйозними шкідниками сільськогосподарських культур (Байдик, 2005; Мигулин, 1983).

2.2.4. Біологічні та екологічні особливості степового ковалика

Зимують жуки в лялечкових колисочках у ґрунті на глибині 10 – 12 см, а личинки різних віків — на глибині 5 – 35 см. На поверхню ґрунту жуки виходять з другої половини квітня, в період сівби ранніх ярих і цукрового буряку. Строки появи імаго в лісостеповій зоні за кілька років коливалися з 12 до 25 квітня, масовий літ і спарювання — з 27 квітня по 12 травня.

Навесні жуки живляться пилком і квітками кульбаб та матиймачухи.

Яйця відкладають у ґрунт купками по 3 – 5, в одній кладці від 12 до 20 яєць; плодючість самки — від 200 до 500 яєць. Ембріональний розвиток триває два — три тижні. Личинки першого віку безбарвні, майже прозорі, до 2 мм, відроджуються наприкінці травня — у червні. Живляться дрібними безхребетними, а також паростками бур’янів і культурних рослин. Розвиваються личинки 2 – 3 роки, однак деяка їх частина — до 4 років. Завершивши розвиток, личинки заляльковуються у вересні — жовтні. Тривалість розвитку лялечки — 3 – 4 тижні (Білик, 2005).

Жуки виходять з грунту, прогрітого до 9-10 ° C. Ведуть потайний спосіб життя, активні в 2-ій половині дня; літ слабкий, після заходу сонця. Яйця відкладаються в грунт невеликими групами на глибину 2-5 см, рідше на її поверхні, поблизу рослин. При нестачі вологи яйця не розвиваються і гинуть. Формування вогнищ розмноження пов'язано з трав'янистою рослинністю, найчастіше злаками. Личинки харчуються насінням, проростками, молодими стеблами, корінням і коренеплодами, які знаходять за запахом. Здатні обходитися без їжі тривалий час, але без контактного зволоження швидко гинуть. Харчування починається при температурі 12 ° C. Охолодження до -1.5 ° C викликає холодове заціпеніння, при -4 -6 ° C настає загибель протягом декількох годин. У пошуках оптимальних умов дротяники здійснюють постійні переміщення. Так, ранньою весною вони піднімаються в прогрітий верхній шар грунту, а пізно восени переміщуються на глибину до 1 м від промерзаючого верхнього шару (Черепанов, 1957).

Рис. 2. Ковалик степовий

Таблиця 3

2.2.5. Фенологічний календар розвитку ковалика степового (Agriotes gurgistanus)

Зона – Східний Лісостеп України

(Кулєшов, 2008)

- - личинка

0 – лялечка

+ - імаго

(+) – імаго у не діяльному стані

. – яйце

Період шкодочинності

Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін..)

2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність степового ковалика

Жуки пошкоджують висадки цукрових буряків, об’їдаючи квітки, личинки — висіяне насіння і молоді сходи цукрового буряку, злакових і овочевих культур. Восени личинки завдають шкоди тільки картоплі і активно займаються хижацтвом, знищуючи личинок і лялечок мух, піщаного мідляка та інших комах.

Шкідлива стадія коваликів — личинка. На кукурудзі їхня шкодочинність пов'язана з двома календарно-фенологічними періодами. Після сівби вони виїдають зародок та ендосперм насіння, а згодом — сходи рослин, внаслідок чого зріджується густота стояння рослин, особливо за високої чисельності дротяників.

Для кукурудзи дуже небезпечними є пошкодження у фазі сходів унаслідок уповільнення темпів росту рослин за дощової та холодної весни, що часто буває на Поліссі та в Лісостепу (Черепанов, 1957; Байдик, 2005; Мигулин, 1983).

2.2.7. Заходи захисту кукурудзи від степового ковалика

Природними ворогами личинок є хижі жужелиці родини Broscus, однак вони не відіграють помітної ролі в обмеженні їх чисельності.

Заходи захисту:

1. Своєчасна та якісна обробка грунту (лущення і зяблева оранка, культивація парів, міжрядна обробка просапних культур), дотримання сівозміни, внесення мінеральних добрив і гною, знищення бур'янів, особливо пирію, посів менш ушкоджуваних культур і сортів на сильно заселених дротяними ділянках.

2. Протруювання насіння та внесення інсектицидних препаратів (Черепанов, 1957).

2.3. Піщаний чорниш

2.3.1. Систематичне положення піщаного чорниша

Піщаний чорниш або піщаний мідляк (Opatrum sabulosum) (Рис. 3.), відноситься до родини чорниші (Tenebrionidae), ряду твердокрилі (Coleoptera) (Литвинов, 2005).

2.3.2.Поширеність піщаного чорниша

Таблиця 4

2.3.5. Фенологічний календар розвитку піщаного чорниша (Opatrum sabulosum)

Зона – Східний Лісостеп України

(Кулєшов, 2008)

- - личинка

0 – лялечка

+ - імаго

(+) – імаго у не діяльному стані

. – яйце

Період шкодочинності

Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін..)

2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність піщаного чорниша

Чорниш піщаний відноситься до групи сходових шкідників і найбільшу небезпеку становлять у весняний період. Шкідливість різко зростає в роки з ранньою теплою і посушливою весною. Жуки пошкоджують навесні сходи злаків, цукрових буряків, льону, соняшнику, тютюну, бавовнику, гарбузових, фенхелю, анісу, рицини, сафлору, гречки, бобових, гризуть висіяне зерно, в т.ч. кукурудзи, сходи плодових дерев, іноді пагони виноградної лози. У пророслих рослин об'їдають сім'ядолі та молоді листочки біля поверхні грунту, підгризають і перегризають стебельця молодих рослин у основи. Личинки пошкоджують насіння, коріння, підземні частини стебел різних кукурудзи, але із-за пізньої появи старших вікових груп (червень) зазвичай не представляють великої небезпеки(Літвінов, 2009; Мигулин, 1983; Литвинов, 2005).

2.3.7. Заходи захисту кукурудзи від піщаного чорниша

Заходи боротьби переважно агротехнічні: оптимально ранні строки сівби, внесення добрив, боротьба з бур'янами. Передпосівна обробка насіння. Дотримання режиму зрошення на просапних. Передпосівний обробіток насіння. (Мигулин, 1983)

3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур

Система спостережень за озимою та іншими підгризаючими совками передбачає проведення осінніх, весняних і літніх обстежень. Навесні обліки совок починають з моменту переходу температури грунту на глибині зимовки (18–25 см) через 10°С. Весняні (контрольні) обстеження проводять на тих полях, де восени було найбільше озимої совки. Кількість грунтових проб на глибині 15–20 см беруть залежно від площі (але не менше 8) для виявлення кількості гусениць на 1 м². Матеріали весняних обстежень співставляють з осінніми, що дає змогу уточнити прогноз, маючи стан перезимівлі гусені.

Влітку проводять відловлення метеликів на коритце з патокою або світлопастками чи феромонними пастками. Початок льоту — відловлення поодиноких особин, інтенсивний літ — 30 і більше метеликів на коритце за добу. Проводять облік плодючості самиць і зрілості яйцепродукції спеціалісти із захисту рослин. Наявність 400 яєць на самицю свідчить про високу плодючість метеликів.

Грунтовими розкопками влітку встановлюють загальну кількість гусениць і лялечок на 1 м². Розмір однієї проби— 25х25 см, глибина — 5 см. У разі виявлення 0, 8 і більше гусениць на 1 м² заселеність посівів вважається сильною.

Осінніми обстеженнями виявляють запас зимуючих гусениць, віковий склад та їхній фізіологічний стан. Перше обстеження — за тиждень до сівби озимих, друге — під час появи сходів — проводять для прогнозування розвитку й поширення совки в наступному році та, в разі потреби, захисту посівів.

Водночас із обліком чисельності озимої совки визначається ступінь пошкодженості нею посівів. У 10 пробах ураховується загальна кількість рослин і пошкоджених. Існує 4-бальна система: 0 — непошкоджені рослини; 1 — слабко пошкоджені (на кореневій шийці виїдені невеличкі ямки, перегризені окремі листки); 2 — сильно пошкоджені рослини (коренева шийка дуже з’їдена, обгризене все листя, але вузол кущення не зачеплений); 3 — рослини загинули (коренева шийка, вузол кущення перегризені). Потреба в хімічному захисті посівів визначається наявністю 2–3 і більше гусениць совки на 1 м2 площі (Сядриста, 2004).

Велика група шкідників, що пошкоджують висіяне насіння, сходи, корені та бульби різних культур у грунті. Це личинки жуків коваликів (Elateridae), чорнишів (Tenebrionidae) та пилкоїдів (Alleculidae). На орних землях України зустрічається близько 40 видів коваликів, 12 - чорнишів та 7 видів пилкоїдів, серед яких особливо шкодочинні та поширені личинки 10 видів коваликів (дротяники), їх чисельність визначають методом осінніх та весняних ґрунтових розкопок. Осінні виконують для прогнозу поширення шкідників у наступному році, а весняні-для визначення їх чисельності після перезимівлі та доцільності проведення заходів боротьби. На кожному обстежуваному полі по двом діагоналям або у шаховому порядку копають облікові ями 50х50 см і глибиною до 50 см. Грунт із кожної ями перебирають руками або просівають на ситах і підраховують виявлені в ньому дротяники. Кількість ям встановлюють залежно від розміру поля: до 50 га-12, 51-100 га- 16 ям, на полях більшої площі на кожних наступних 50 га додатково копають 4 ями. На посівах багаторічних трав (люцерна, конюшина) незалежно від їх площі копають 12 ям. Після розбирання проб підраховують загальну кількість дротяників і несправжніх дротяників по всіх ямах і вираховують їх середню чисельність на 1 м2 (12 ям 50х50 см становить 3м2).

Крім обліку чисельності, встановлюють також пошкодженість висіяного насіння та сходів ярих культур (особливо кукурудзи, соняшнику, буряків) у період повних сходів, а на культурах, що висаджують розсадою (овочеві, тютюн) після приживлення. Для цього на просапних культурах у 20 місцях поля відкопують по 5 сходів і оглядом визначають кількість пошкоджених й загиблих сходів та насіння. На рядкових посівах (зернові колосові) викопують сходи на півметрових відрізках рядка у 10-15 місцях поля (Омелюта, 1986).

4. Захист кукурудзи від шкідників

4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників

У класичному варіанті система захисних заходів від шкідників на кукурудзі передбачає застосування організаційних, агротехнічного, селекційно-генетичного, біологічного, біохімічного, хімічного способів регулювання чисельності шкідливих комах та ентомологічного карантину. (Фокін, 2009)

Організація сучасного захисту рослин від шкідливих організмів ґрунтується на системному принципі. Тобто об’єднання усіх заходів в єдину інтегровану систему заходів.

Агротехнічний метод.

Мета агротехнічних заходів з вирощування тієї чи іншої культури — сприяння отриманню найбільшої продуктивності сільськогос­подарських рослин шляхом поліпшення родючості ґрунту та підви­щення стійкості посівів проти шкідливого впливу негативних чинників. Захисна функція агротехнічних заходів виявляється у запобіганні інтенсивному розмноженню багатьох шкідливих організмів, а також реалізації сортових властивостей стійкості рослин та конку­рентної спроможності їх у використанні поживних елементів і воло­ги. Крім того, агротехнічні заходи забезпечують формування перед­умов високої господарської, економічної та екологічної ефективності спеціальних, зокрема біологічних, селекційно-генетичних і хімічних заходів захисту рослин у випадках, коли виникає об'єктивна необ­хідність їх проведення.

Головну роль у створенні несприятливих для життєдіяльності шкідливих організмів та управлінні динамікою їх популяцій віді­грають насамперед вирощування сільськогосподарських культур у сівозмінах, обробіток ґрунту, удобрення, зрошення, підготовка на­сіння, строки сівби. Вплив цих заходів потрібно враховувати в су­часному інтегрованому захисті тієї чи іншої культури.

Сівозміна. Науковим принципом організації оптимальної сівозміни є розмежування у просторі й часі споріднених за поживними властивостями для шкідливих організмів культур. Це дає змогу обмежити поширення багатьох, переважно спеціалізованих видів шкідників. Істотне значення має не лише вибір попередника, а й час, упродовж якого слід уникати повернення культури на те саме поле.

Система обробітку грунту в сівозміні. Основні функції обробітку ґрунту - знищення бур'янів, підготовка поля до сівби, регулювання водного режиму, збереження і накопичення вологи в посівному шарі, відтворення родючості ґрунту. Найбільш ефективною в боротьбі з шкідниками є зяблева оранка. Під час її проведення шкідливих комах, вигорнутих на поверхню ґрунту, знищують комахоїдні птахи, хижі жужелиці, яйця та лялечки висихають або вимерзають. Під час обробітку руйнуються лялькові колиски та запасні коридорчики, зроблені гусеницями перед заляльковуванням для виходу метеликів на поверхню ґрунту. Серед прийомів післяпосівного обробітку ґрунту має значення культивація міжрядь просапних культур, під час якої частина комах гине від механічних пошкоджень, від вивертання лялечок, знищення шкідників птахами.

Добрива. Добрива впливають на ценози сільськогосподарських культур. Від внесення добрив залежать умови розвитку як рослин, так і шкідливих організмів. Цей вплив проявляється в зміні мікроклімату в посівах, морфологічних особливостей рослин і зміненні фенологічних фаз їх розвитку, що створює передумови в досить широких межах розвитку хвороб, розмноження шкідників і бур'янів. За їх допомогою можна значно зменшити або підвищити стійкість рослин до шкідливих організмів, посилити регенераційну здатність рослин. Вони прямо діють на деяких шкідників.

Застосування підвищених доз азоту сприяє регенерації пошкодженої вегетативної маси рослин і зменшенню втрат урожаю від багатьох видів шкідників

Зрошення. Є одним з найефективніших факторів, що діє на всі біологічні компоненти агроекосистеми. У зв'язку зі зміною режиму вологості ґрунту переважають гідрофільні види (дротяники, листкові попелиці, стебловий метелик, жужелиці). Зрошення може діяти на шкідників прямо і опосередковано. Пряма дія полягає в згубному впливі на шкідників, що мешкають у грунті (гусениці підгризаючих совок, коренева бурякова попелиця). Під час дощування з рослин змиваються дрібні комахи, які масово гинуть. Опосередкований вплив зрошення виявляється через зміну мікроклімату, поліпшення загального фізичного стану рослин, у результаті чого завдані фітофагами пошкодження активно компенсуються.

Підготовка насіння. Добре відсортований насіннєвий матеріал забезпечує дружний розвиток сходів, сприяє підвищенню стійкості культурних рослин проти комплексу несприятливих чинників. Також велике значення має протруювання насіння.

Строки сівби визначають створенням сприятливих умов прогрівання і зволоження грунту для отримання дружних сходів та їх інтенсивного розвитку на першому етапі органогенезу рослин. Дотримання оптимальних строків сівби має велике значення для формування майбутнього урожаю, а також підвищення стійкості посівів проти деяких шкідників. Однак для обмеження розмноження багатьох видів комах, життєвий цикл яких пристосований до певних фенологічних фаз рослин, потрібно порушити синхронізацію в розвитку фітофагів і сільськогосподарських культур. Це досягається вибором строків сівби.

Строки збирання врожаю. Оптимальні строки збирання врожаю дають змогу не тільки максимально зберегти його, а й зменшувати чисельність шкідників. Наприклад на зернових культурах збирають передусім урожай з ділянок з підвищеною чисельністю клопа черепашки, гессенської мухи, хлібних пильщиків, трипсів, зернових совок. Це зменшує втрати і несприятливо впливає на шкідників, залишаючи їх без корму. Таким чином, зміною строків і способів збирання врожаю можна керувати динамікою популяцій шкідливих і корисних комах, поліпшувати фіто санітарний стан сільськогосподарських угідь.

Селекційно – генетичний метод.

Створені селекціонерами сорти й гібриди переважної більшості сільськогосподарських культур характеризуються високим біологічним потенціалом урожайності, яка, на жаль, на практиці реалізується на 40 — 50 %, Як показує світова практика, селекція на продуктивність та якість продукції без одночасного посилення імунної системи зумовлює високу генетичну вразливість сортів і гібридів.

Створення сортів і гібридів культурних рослин, стійких проти комплексу шкідливих організмів, є одним з актуальних завдань су­часності. Насамперед це пов'язано із завданнями охорони навколиш­нього середовища від забруднення та підвищення рентабельності рослинництва. Використання стійких сортів радикально впливає на обсяги застосування пестицидів і сприяє оздоровленню довкілля.

Біологічний метод.

Цей метод захисту рослин ґрунтується на використанні живих організмів або продуктів їхньої життєдіяльності з метою зменшення чисельності та шкодочинності шкідливих організмів і створення сприятливих умов для діяльності корисних видів у агроценозах.

Основні напрями використання біологічного методу:

• збереження й підвищення ефективності природних ресурсів паразитів і хижаків (ентомофагів)

• збагачення агроценозів корисними організмами. Це здійснюють методом сезонної колонізації, внутрішньо-ареального переселення, інтродукції та акліматизації ентомофагів;

• використання патогенних мікроорганізмів (вірусних, бактеріальних, грибних і протозойних); на їх базі нині створено цілу низку біопрепаратів.

Біотехнічний метод.

Біотехнічний метод ґрунтується на використанні біологічно активних речовин, які забезпечують ріст і розвиток комах та передавання інформації між організмами. За механізмами дії біотехнічний метод можна розподілити на три групи: 1) регуляція поведінки комах; 2) Порушення роту і розвитку комах; 3) Порушення генетичної структури популяцій комах.

Ентомологічний карантин рослин.

Нинішня державна служба карантину рослин України діє на підставі Закону України «Про карантин рослин» від З0 червня 1993 р., в якому висвітлено основні її завдання:

• охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів;
• своєчасне виявлення, локалізація та ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де їх немає;

• здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму проведення заходів щодо карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, збері­ганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних об'єктів (Литвинов, 2005).

Хімічний метод.

Хімічний метод полягає у використанні пестицидів (хімічних засо­бів захисту рослин), які залежно від призначення поділяють на інсек­тициди (проти комах), акарициди (проти кліщів), інсектоакарициди (одночасно проти комах і кліщів), фунгіциди (проти грибних хвороб), гербіциди (проти бур'янів), нематоциди (проти фітогельмінтів), ро­дентициди (проти гризунів). Цей метод ґрунтується на застосуванні отруйних речовин, які, потрапляючи в організм комах, спричинюють їх загибель. Інсектициди наносять на корм, на тіло комах, вони про­никають у клітинний сік рослин або в середовище помешкання (грунт, рослина та ін..) Загибель отруєних комах відбувається внаслідок порушення фізіологічних функцій організму.

Недоліки хімічного методу можна значною мірою послабити, ви­конуючи такі вимоги:

1) Застосовувати інсектициди тільки в разі, коли немає можливо­сті заміни їх іншими безпечними методами (засобами), з урахуван­ням усіх регламентів і насамперед економічних порогів шкодочинності;

2) Слід віддавати перевагу менш токсичним для людини і тварин інсектицидам;

3) Для запобігання резистентності до інсектицидів популяцій шкідників слід уникати регулярних обробок культур одним і тим самим препаратом (або препаратами однієї хімічної групи).

4.2. Система заходів для захисту кукурудзи від шкідників

У класичному варіанті система захисних заходів від шкідників на кукурудзі передбачає застосування організаційних, агротехнічного, біологічного та хімічного способів регулювання чисельності шкідливих комах.

Попередник відіграє вирішальну роль в обмеженні чисельності шкідників. У спеціалізованих сівозмінах короткої ротації, де кукурудзу висівають після трьох років вирощування зернових колосових поспіль, кількість грунтових шкідників зростає майже вчетверо. Зростає також чисельність личинок дротяників і несправжніх дротяників за введення у сівозміну люцерни. Із уведенням у сівозміну одного поля гороху або гречки та дальшого вирощування кукурудзи на зерно протягом трьох років кількість цих шкідників зменшується.

Мінеральні добрива можуть впливати на шкідників. Так, внесення хлористого амонію на піщаних і підзолистих грунтах спричиняє загибель близько 20-30 % дротяників і несправжніх дротяників. Внесення в грунт безводного аміаку знищує 18-24 % цих шкідників.

Обробіток грунту теж істотно впливає на чисельність шкідників. Ранньовесняне розпушування забезпечує загибель майже 64-79% - личинок дротяників і несправжніх дротяників.

Обмеження чисельності й шкідливості совок можна домогтися умілим поєднанням ефективних заходів.

Глибока зяблева оранка, ретельний передпосівний й міжрядний обробіток сприяють знищенню гусениць чи лялечок озимої совки. Обкошування квітуючих бур’янів на межах і узбіччі доріг погіршує умови живлення метеликів.

Передпосівна обробка насіння передбачає застосування препаратів на основі імідаклоприду, з.п., 5-28 кг/т, тіаметоксаму, т.к.с., 6-9 кг/т,

біфентрину, т.к.с., 2-2, 5 л/т або фіпронілу, т.к.с., 4 кг/т. Ефективність обробки може підвищуватися за умови застосування прилипача в нормі 1-2 л/т насіння. Ефективність протруєння з прилипачем сягає 80-90%, тоді як за протруєння із зволоженням не перевищує 50-70 відсотків.

За значної щільності популяцій шкідливих комах слід застосовувати хімічні засоби захисту.

Асортимент пестицидів для захисту кукурудзи від шкідників представлено шістьма протруйниками і п'ятьма інсектицидами для обробки по вегетації. Протруйники інсектицидного спрямування грунтуються на таких діючих речовинах, як імідаклоприд, 600-700 г/кг (Гаучо, 70% з.п., Команч WP, 70% з.п., Нуприд 600, 60% к.с.) фіпроніл, 250 г/л (Космос 250, 25% т.к.с.), тіаметоксам, 350 г/л (Круїзер 350 FS, 35% т.к.с.) та біфентрин, 200 г/л (Семафор 20 SТ, 20% т.к.с.). Причому імідаклопридні препарати зареєстровано проти дротяників, метелика кукурудзяного і шведської мухи; фіпроніл рекомендується використовувати для захисту від усього комплексу грунтових і наземних шкідників; тіаметоксам - проти блішок, дротяників, несправжніх дротяників, західного кукурудзяного жука, шведської мухи та попелиць, а біфентрин - проти дротяників, несправжніх дротяників і шведської мухи. Загалом протруйники інсектицидної дії становлять майже 50% загальної кількості препаратів цієї групи, рекомендованих для використання на кукурудзі. Цієї кількості цілком достатньо, щоб виробники могли вибрати. (Фокін, 2009; Перелік пестицидів, 2010)

Якщо у посівах кукурудзи нараховується 3–8 гусениць, то слід також застосовувати хімічні препарати. Серед дозволених — Базудин, в.е., Діазинон, к.е. — 1–1, 5 л/га, Децис, Штефесин, к.е., 0, 2–0, 5 л/га, Шерпа, Арріво, к.е., 0, 24–0, 32 л/га, інші — за регламентами існуючих технологій. Ефективні суміші піретроїдних і фосфорорганічних препаратів у половинних нормах їх витрат з додаванням 3–4 кг/га сечовини. Обробки проводять ввечері, коли гусінь харчується на рослинах.

Із біологічних заходів захисту посівів від підгризаючих совок застосовують випускання яйцеїда — трихограми. Розпочинають випускати за наявності 0, 4–0, 6 яєць на 1 м²; вперше — на початку, вдруге — під час масового відкладання яєць. (Сядриста, 2004)

Таблиця 5

Система заходів для захисту кукурудзи від найголовніших шкідників

Таблиця 6

4.3. Робочий план захисту кукурудзи від шкідників