Особливості створення та реалізації моделей корекції психічного розвитку дітей з порушеннями зору

Для здійснення корекційних впливів необхідні створення і реалізація певної моделі корекції: загальної, типової, індивідуальної.

Загальна модель корекції — система умов оптимального вікового розвитку особистості в цілому — передбачає розширення, поглиблення, уточнення уявлень дитини про навколишній світ, про людей, суспільні події, про зв'яз­ки і відносини між ними; використання різних видів діяльності для розвитку мислення, що аналізує сприйняття, спостережливості тощо; такий характер проведення занять, що щадить, враховує стан здоров'я (особливо в дітей, які пережили посттравматичний стрес, які перебувають у несприятливих умо­вах розвитку). Необхідно оптимально розподіляти навантаження упродовж заняття, дня, тижня, року, вести контроль та облік стану дитини.

Типова модель корекції базується на організації практичних дій на різних основах. Спрямована на оволодіння різними компонентами дій і поетапне формування різних дій.

Індивідуальна модель корекції містить у собі визначення індивідуальної характеристики психічного розвитку дитини, її інтересів, проблем; виявлення ведучих видів діяльності, особливостей функціонування мислення, визначення рівня розвитку різних дій; складання програми індивідуального розвитку з опорою на більш сформовані сторони, дії ведучої системи для здійснення переносу отриманих знань у нові види діяльності та сфери життя.

Корекційно-розвиткова робота в закладах освіти для дітей з вадами зору розглядається як система психолого- педагогічних впливів, які здійснюються:

ü в процесі викладання загальноосвітніх дисциплін з використанням знакових систем, які спроможні сприймати діти з порушеннями зору(система Брайля), адаптовані дидактичні посібники для зорового сприймання з використанням спеціальних методів та засобів навчання, які відповідають можливостям їх сприймання та засвоєння дітьми кожної вікової категорії;

ü в процесі засвоєння спеціально розроблених учбових дисциплін або розділів програми загальноосвітніх предметів;

ü в ході виховної роботи, спрямованої на корекцію вторинних відхилень у формуванні особистості;

ü в процесі спеціальних корекційних занять.

Перші два аспекти спрямовані а корекцію загальну, яка пов’язана з усуненням або попередженням відхилень у формуванні психічних та фізичних якостей, які, як правило завжди порушені при сліпоті та слабозорості (звуження об’єму уявлень, їх бідність, фрагментарність, зменшення узагальненості та формалізм мовлення, скутість та слабка координованість рухів, погана орієнтація в просторі тощо). Передбачають реалізацію загальної і типової моделей корекції.

В той час, як останні два аспекти більше пов’язані з корекцією труднощів, які обтяжені індивідуальними особливостями та потребують спеціальної роботи психолога і педагогів, спрямованої на формування техніки здійснення навчально-пізнавальної та практичної діяльності дітей та передбачають реалізацію індивідуальної моделі корекції.