Типи соціально психологічних виробничих конфліктів

Інтегральним показником виконання групою певної ді­яльності є її ефективність, на яку впливає значна кількість факторів.

Спираючись на власні дослідження, а також на дані ін­ших авторі» [54; У9|, нами була побудована модель регуляції групової діяльності операторів, яка складається: і трьох основних контурі»:

- предметно-інформаційного;

- емоційно-мотиваційного;

- організаційно-функціонального.

Вони забезпечують реалізацію трьох основних функцій взаємодії у групі; інформаційної, ефективно-комунікативної і регулятивної (схема 9).

Модель регуляції групової діяльності

I.Контур предметно- інформаційного регулювання	II.Контур соціально-ціннісного регулювання	III.Контур соціально-ціннісного регулювання
А.Суб’єктні фактори
5. Поєднання пізнавальних стилів у групі. 6. Співвідношення домінуючих рівнів поведінки. 7. Єдність пізнавальних перспектив розвитку проблемних ситуацій. 8. Обсяг представленості професійного та додаткового досвіду в групі	1.Між особистісні стосунки. 2.Єдність ціннісно-нормативних систем і критеріїв оцінки. 3.Мотиваційна спрямованість. 4.Статевий і віковий склад групи	1.Організація і форми спільної діяльності. 2.Спрямованість і форми взаємодії. 3.Особливості комунікативних структур
Б. Об’єктні фактори
1.Особливості опису проблемних ситуацій. 2.Особливості представлення значень. 3.Особливості інформаційної «підтримки» групи	1.Особливості техніко – технологічної заданості між особистісних стосунків. 2.Особливості вираження емоційних компонентів у структурі	1.Техніко – технологічний взаємозв’язок. 2.Організаційно-комунікативні функції технічних засобів діяльності. 3.Особливості реалізації опосередкованої машиною взаємодії операторів «людина –технічні засоби – людина»
Групові психологічні ефекти – інтегратори факторів. Взаєморозуміння.Взаємовідносини.Взаємодія

До кожного контуру належать по дві групи факторів; су­б'єктні, що зумовлюють діяльність людей, і об'єктні, які відображають специфіку функціонування технічних засобів діяльності операторів.

Контур предметно-інформаційного регулювання налаго­джує інформаційні потоки в системі «суб'єкт-об'єктних» відносин, що потребує врахування особливостей прийман­ня, оцінки і переробки інформації людиною, а також спе­цифіки опису, пошуку і представлення цієї інформації за­вдяки технічним системам.

Особливості пізнавальної організації і функціонування людини відображаються у характеристиках її мисленнєвої діяльності, у параметрах когнітивних стилів, гармонійне поєднання яких визначає ефективність процесу пошуку необ­хідного рішення.

Завдяки поєднанню різних способів отримання і пере­робки інформації з'являється можливість оцінити ситуацію з різних точок зору, що, безперечно, сприяє розкриттю но­вих властивостей об'єкта і, відповідно, прийняттю нових, оригінальних рішень.

Крім цього, при вирішенні проблемних ситуацій варто змінювати домінуючі рівні творчої поведінки людини. Це досягається цілеспрямованою комплектацією групи, ство­ренням її «композиції» через спеціальний підбір її членів.

На ефективність групових рішень впливає не тільки рівень інтеграції засобів когнітивного аналізу й переробки ін­формації, а й єдність програмних орієнтацій членів групи, які визначають пізнавальні перспективи розвитку проблем­них ситуацій. Інакше кажучи, взаєморозуміння, а також вза­ємовідносини і взаємодія у процесі діяльності значною мірою залежать від узгодженості думок членів групи відносно на­прямків пошуку можливих рішень і оцінки наслідків їх прийняття.

Розуміння і оцінка партнера зі взаємодії залежать від точності відображення його когнітивних структур і схожості ціннісно-нормативних систем регуляції процесів досягнен­ня мети. В цьому разі великого значення набуває побудова єдиної системи програмних орієнтацій пізнавальних перс­пектив для всіх членів групи.

Особливо актуальним це є в тих випадках, коли група складається з людей різного рівня професійного досвіду. Крім тою, слід брати до уваги і специфіку функціону­вання технічних засобів діяльності операторів. Важливу роль відіграють інформаційні бази знань для опису вихідної си­туації, характеристики основних функцій об'єкта, системи, параметрів мети, умов і засобів її досягнення з урахуванням особливостей практичних методів,

Саме представлення знань для індивідуального і групо­вого використання потребує застосування різних засобів відо­браження інформації — екранів, табло, інтегральних інди­каторів. При їх розробці теж необхідно враховувати інженерно-психологічні вимоги і рекомендації.

Інформаційна допомога, підтримка оператора проявля­ється в «підказці» різних методів, тактик, стратегій пошуку Інформації і прийняття оптимальних рішень. Вони можуть бути зафіксовані в нам'яті СОМ і пропонуватись оператору у «нав'язаному» або «вільному» режимах. При цьому зміс­товий аспект інформаційної допомоги буде залежати від специфіки проблемних ситуацій, техніко-технологічних зв'язків, зафіксованих у самій структурі СЛМ.

Контур емоційно-мотиваційного регулювання дає змогу оцінювати і керувати внутрішнім станом групи, її соціаль­но-психологічним кліматом. Група операторів як вид реаль­ної малої групи має формальну і неформальну функціональ­ну організацію.

Формальна організація взаємовідносин чітко регламен­тована та підпорядкована функціональній структурі і тех­нічному ланцюгові процесу управління. Неформальна структура, яка виникає на основі міжособистісного спіл­кування, таких обмежень не має. Ось чому взаємовідно­сини в неформальній структурі можуть суттєво вплинути на результати взаєморозуміння і взаємодію у групі опера­торів.

В інфраструктурі групи діють один чи два лідери, Один із них може бути компетентним фахівцем і виконувати роль ділового лідера, а інший — роль емоційного лідера, який підтримує певні взаємовідносини в групі.

Діловий лідер має переваги у предмет но-інформаційній сфері, він пропонує оптимальні вирішення проблемних си­туацій, Когнітивна спрямованість цього лідера стимулює інших членів групи до інтелектуальної взаємодії з метою пошуку нових, оригінальних рішень.

Емоційний лідер регулює внутрішнє життя і групи, він тонко і точно відчуває та розуміє сутність відносин між чле­нами групи, намагається їх коригувати, підтримуючи спри­ятливий соціально-психологічний клімат у групі. Як відо­мо, міжособистісні стосунки складаються на основі:

- предметно-статусних відносин, які відображають внесок кожного члена групи у вироблення групового рішення;

- функціонально-рольових відносин, пов'язаних із прийняттям або неприйняттям соціальних ролей інших членів групи;

- особистих емоційно-статусних стосунків між членами гру­пи, що формують соціально-психологічний клімат.

На продуктивність групової діяльності впливають і фактори, які характеризують ціннісно-орієнтаційну єдність її членів, статевий і віковий склад. На формування ціннісно-орієнтаційної єдності групи впливають рівень єдності ціннісно-нормативних систем і критеріїв їхньої оцінки, а та­кож мотивація особистості. Схожість позицій, єдність по­глядів на розвиток проблемних ситуацій забезпечують між членами групи краще взаєморозуміння і нормальні стосун­ки між ними, що гарантує їх взаємодоповнюваність,

У випадках, коли в групі спостерігаються розходження її оцінці ситуації і прогнозів її розвитку, виникає когнітивний конфлікт, який може зачепити і міжособистісні сто­сунки. Тоді особливу увагу треба приділяти налагодженню цих стосунків. Слід заздалегідь здійснювати психологічну підготовку спеціалістів і групи в цілому, застосовуючи психологічне консультування, психокорекцію і засвоюючи різні прийоми спілкування, обгрунтовано розподіляти функції в групі. Ці профілактичні заходи сприятимуть нормалізації мікроклімату в групі і, відповідно, підвищенню ефектив­ності її роботи.

Значну роль в інформаційній взаємодії відіграють і мотиваційні компоненти, які впливають на міжособистісні і рольові відносини. Домінування певної спрямованості осо­бистості визначає її поведінку і прагнення до реалізації своїх можливостей у конкретній діяльності,

Щодо групової діяльності, то переважає тут спрямова­ність даної групи. В умовах спільної діяльності мотивація одних вступає у взаємодію з мотивацією інших, що прояв­ляється у конкретній мірі участі у досягненні певної мети. Найбільш яскраво не відображається в екстремальних ситуаціях, в яких тільки спрацьованість і спільність у єдиній меті всіх членів групи можуть забезпечити необхідний рівень порозуміння і співчуття у процесі групового рішення про­блемних ситуацій,

Використання технічних систем, особливо комп'ютер­ної техніки, привносить свої особливості у структуру спіл­кування. «Суха», стандартна мова технічних систем не дає змоги виразитися всій гамі відчуттів, настроїв і відношень особистості до предметного світу або людського оточення. Чуттєвий компонент притаманний кожному актові взає­модії, і нехтування ним призводить до порушень у струк­турі спілкування, викликаючи почуття незадоволеності, ідо негативно відбивається па ефективності всієї діяль­ності.

Крім цього, емоційно-комунікативний компонент впли­ває на мотиваційну сферу як окремих членів групи, так і групи в цілому. На прикладі використання ЕОМ можна за­значити, що, з одного боку, комп'ютерна техніка сприяє розвитку пізнавальної мотивації і мотивації досягнення, а з іншого — трудомісткість розробки програмного забезпечен­ня, його вартість не стимулюють її використання,

Слід підкреслити, що розглянуті форми мотивації нале­жать до класу ситуативних, таких, що виникають у процесі діяльності, а не до базових, усталених утворень особистості. Тому співвідношення формальної та неформальної струк­тури може суттєво впливати па ефективність групової діяль­ності.

Найбільша ефективність спільної діяльності спостері­гається у так званих спрацьованих групах, де формальна і неформальна структури діалектично поєднані. Досягнення сумісності і спрацьованості членів групи можливе завдяки попередній соціально-психологічній підготовці, яка імітує спільну діяльність, сприяє узгодженню функцій та ролей членів групи, координації комунікативних зв'язків і міжособистісних стосунків |54; УУ|.

Контур організаційно-функціонального регулювання забезпечує річні види взаємозв'язків у групі, підтримуючи і зада­ючи тим самим спрямованість і форму предметно-інформаційної взаємодії, у процесі якої реалізуються різні види міжособистісних стосунків.

Одним із провідних факторів цього контуру к взаємопов'язаність. Це внутрішньо групові взаємовпливи, які регулю­ють характер взаємодії, а через взаємодію — і ефективність групової діяльності,

У дослідженнях із порівняльного аналізу психічних про­цесів (сенсорно-перцептивних та мовленнєво-мисленнєвих), за умов індивідуальної та спільної діяльності, виділяють три умовні рівні взаємопов'язаності суб'єктів [99].

Перший рівень — «мовчазної співприсутності» — має фак­тично умовне значення, але вже туї виявляється ефект со­ціального впливу, згідно: і Н. М. Бехтерєвим, «соціального збудження» та «соціального гальмування». Навіть мовчазна співприсутність групи людей оцінює стан людини, змушує її поводити себе інакше, ніж за умов ізоляції. Цей ефект поси­люється за умови співприсутності референтної (значущої) гру­пи. Природно, що в кожній групі як цілісному утворенні ви­являються тенденції позитивної і негативної значущості, і тому одних членів групи співприсутність активізує, а в інших знижує успішність діяльності. До цього типу взаємопов'язаності належать усі різновиди індивідуальних робіт, які зво­дяться в єдине ціле тільки на певних етапах діяльності. По суті, це паралельні індивідуальні діяльності.

Другий рівень має умовну назву «взаємовпливу». Тут взаємопов'язаність діє на психічні процеси вже більшою мірою: в регуляцію включаються такі механізми, як наслідування, навіювання і конформність. Вони, своєю чергою, визнача­ють одноманітність у групі щодо спільних норм, оцінок, по­глядів, поведінки і діяльності.

Засобом взаємовпливів с обмін інформацією на мовномисленнєвому (вербально-логічному) рівні, на якому оцін­ки та думки або «констатуються» (перший підрівень), або аналізуються подальшим індивідуальним прийняттям рі­шення (другий підрівень), або обговорюються, і приймаєть­ся одне спільне рішення (третій підрівень). Перехід від «мовчазної співприсутності» до «взаємовпливів» означає пе­ретворення індивідуально-паралельної діяльності на спільну. Під час обговорення проблеми, обміну думками формується «сукупний фонд знань сукупного суб'єкта», який регулює розв'язання різноманітних групових завдань,

Третій рівень — рівень дійової взаємопов'язаності, на яко­му дії кожною члена групи неможливі без одночасних або попередніх дій інших. Це вже спільна діяльність у повному ро­зумінні цього слова. Взаємозв'язок тут визначається не тільки закликами до співробітництва (в тому числі наказами Й ін­струкціями), а й метою, результатом і засобами діяльності,

Успішність функціонування групи залежить не тільки від розподілу функцій між її членами, а й під зв'язку між ними. Залежно під конкретних завдань можливі різні варіанти функ­ціональної організації групи: «ланцюг», «зірка», «коло», «сіт­ка» (повна і неповна) (рис, 20).

Рис. 20

Функціональні; групування малих Груп (5 осіб):

а — «ланцюг»; б — «зірка»; /і — коло г — «сітка» (неповна);

Г — «Сітка» (повна)

Повна комунікативна структура («сітка») забезпечує віль­не спілкування між членами групи,

Структура типу «зірка* характерна для груп, що працю­ють в умовах жорсткого керівництва, виконання управлінсь­ких функцій тільки самим керівником, а типу «ланцюг» і «коло» — виникають за конвеєрної праці,

При цьому нескладні завдання краще вирішує група з комунікаціями централізованого типу, а у вирішенні склад­них завдань більш ефективною є повна «сітка» комунікацій.

Застосування різних систем комунікацій сприяє поши­ренню інформації від одних членів групи до інших і забез­печує ефективність виконання завдань, Для цих систем ха­рактерні різні форми спілкування: дискусія, консиліум, кон­структивне сперечання, консультування,

В організації творчої дискусії слід усіма засобами запо­бігати центрації комунікативних зв'язків. Ніхто з членів груми не повинен мати ні просторових, ні комунікативних, ні інформаційних переваг. Розташування учасників дискусії у просторі мас бути вільним (наприклад по колу) і залежати тільки під надання особистісних переваг, а інформаційний обмін: ш схемою — повна чи неповна «сітка».

Консиліум як форма групової діяльності використовується у вирішенні професійних проблем групою спеціалісті. У цих випадках спільна робота фахівців " завжди спрямована па ре­зультат, Процедурно нарада (консиліум) допускає відкритий обмін думками і оцінками, але тільки до моменту прийняття конкретного рішення. Консиліум може розгортатися за двома основними схемами, перша з яких передбачає створення умов для кооперації дій членів групи. Це інструктивне орієнтуван­ня на підтримку інтересі, ідей і гіпотез один одного та пози­тивне ставлення до них. Друга — потребує створення умов для розгортання конкуренції серед членів групи, яка Начується на розробці річних варіантів рішення проблеми.

Для виявлення позитивних і негативних сторін конкуру­ючих варіантів застосовують таку форму спілкування, як конструктивне сперечання.

Конструктивне сперечання це свідоме і певним чином організоване виявлення переваг і недоліків конкурентоспро­можних варіантів вирішення проблеми. Якщо метою дискусії групової діяльності с вироблення максимальної кількості різ­них рішень проблеми, то метою конструктивного сперечан­ня с визначення найефективнішого варіанта рішення. При цьому доцільність того чи того варіанта мас бути доведена з різних точок зору чи за кооперативною або за конкурентною схемою у вигляді конструктивного сперечання,

Конструктивне сперечання мас три чітко визначені фа­зи, завдяки чому спільна діяльність більш регульована, ніж у дискусії. Перша фаза передбачає чітке визначення про­блеми вибору одною з варіантів рішення, тобто за якими параметрами і характеристиками оцінюється кожне рішен­ня. Друга фаза потребує дотримання етики сперечання — обговорювання тільки питань, які стосуються проблеми. Обов'язкова умова цієї фази — це реагування на всі «за» і «проти» варіантів, що розглядаються, за відхиленням від проблеми стежить керівник-арбітр сперечання. Третя фаза — завершальна, на якій приймається рішення з проблеми. Остаточним рішенням може бути або один із пропонованих варіантів, або компромісне рішення, або ніяке. У ви­падках збільшення протиріч і затягування другої фази ке­рівник-арбітр змінює режисуру сперечання, націлюючи учасників на вироблення компромісною рішення. Він мо­же змінити рольові обов'язки у групі, що впливає як на мотивацію, так і на успішність діяльності.

Консультування як форма організації спілкування може бути груповим або індивідуальним, що залежить від ріння складності завдань та способів їх вирішення. Воно може проводитися безпосередньо у вигляді «відкритого діалогу» і опосередковано — у вигляді «прихованою діалогу». За «від­критою діалогу» здійснюється безпосередній обмін думка­ми між спеціалістами, і на цій основі можливе вироблення компромісних, а може, і нових рішень проблеми, У «прихо­ваному діалозі» обмін інформацією здійснюється у вигляді стандартних, логічних схем за допомогою різних формально-знакових систем. Користувач цією інформацією може прийняти її або відхилити.

Порівняльний аналіз різних форм спілкування дає під­стави диференціювати форми взаємодії у групах. По-перше, це реалізація різних функцій, Найважливіша функція дис­кусії — вироблення максимально можливої кількості варі­антів рішення проблеми, задачі. За своєю суттю — це ди­вергентні задачі. Різновид можливих варіантів, гіпотез рі­шення стає критерієм ефективності дискусії. Перед конси­ліумом і консультуванням постає зовсім інша функція — знести усю різноманітність варіантів можливих рішень до одного, тобто обрати або виробити один оптимальний варі­ант рішення.

По-друге, відмінність структури групової діяльності за ступенем субординації і координації членів групи. При коор­динаційній структурі функції рівномірно, без жорсткого за­кріплення і регламентації розподіляються між усіма членами групи. Така структура групової діяльності сприяє генерації нових ідей та їхніх рішень. Відповідальність за результати роботи умовна. Субординаційна структура вимагає ієрархіч­ного розподілу функцій, створення керівного центру,

По-третє, різний склад учасників дискусії, консиліуму та консультування зумовлений цільовим призначенням групи. Група формується залежно від її функціонального призна­чення.

Отже, ефективність групової діяльності значною мірою залежить від рівня взаєморозуміння, взаємовідносин і взає­модії як психологічних ефектів, що виникають у процесі спільної діяльності. Цілеспрямоване їх формування можли­ве тільки з урахуванням інженерно-психологічних вимог і рекомендацій, які, своєю чергою, складають систему інженерно-психологічного забезпечення СЛМ.

Контрольні запитання

1. Розкрийте особливості діяльності оператора.

2. Класифікуйте фактори, що впливають на ефективність діяльності оператора.

3. Схарактеризуйте психологічні методи опису і оцінки діяльності операторів.

4. Як здійснюється контроль та нормалізація станів людини-оператора?

5. Які особливості групової діяльності операторів?

6. У чому сутність інженерно-психологічних проблем управління груповою діяльністю?