Прийняття рішень

Процесами приймання інфор­мації діяльність оператора не вичерпується: йому ще потрібно її проаналізувати і прийня­ти відповідне рішення щодо управління технічною систе­мою.

Процес прийняття рішень може бути алгоритмізованим або пошуковим.

При алгоритмізованому процесі прийняття рішень робо­та оператора пов'язана з пошуком і оцінкою заздалегідь відомих програм. При пошуковому — програма рішень опе­раторові не відома, і вона створюється у процесі його тру­дової діяльності, тому оператор дуже часто обмежений у часі, і запізнення у прийнятті рішень розцінюється як по­милка, що може призвести до ускладнення проблемної си­туації або до повного порушення роботи всієї системи. В цих випадках значну роль у діяльності оператора відіграють процеси мислення, основою яких є пошук і відкриття чо­гось нового.

Мислення — це активний процес відображення об'єк­тивного світу в людському мозку у формі суджень, понять і висновків. Розрізняють наочно-образне, словесно-логічне і оперативне мислення. Для діяльності оператора характер­ний особливий тип мислення — оперативне мислення.

Оперативне мислення — це такий шлях вирішення практичних

завдань, який здійснюється на основі моделювання оператором

об'єктів трудової діяльності, в результаті чого формується су-

б'єктивна модель передбачуваної сукупності дій, що забезпечу-

ють вирішення поставленого завдання. Оперативне мислення

охоплює виявлення проблемної ситуації та комплекс її мисли-

тельних і практичних перетворень.

Оперативне мислення має ряд специфічних особливос­тей. По-перше, це — єдність процесів сприймання і ос­мислення ситуації, яка змінюється дуже швидко. Тому про­цес прийняття рішення зливається з процесом його вико­нання.

По-друге, велика відповідальність за прийняття рішен­ня викликає значне емоційно-вольове напруження, тобто

важливою ознакою оперативного мислення є те, що воно протікає в екстремальних умовах і пов'язане з глибокими переживаннями відповідальності. До того ж інформацію оператор отримує з інформаційних моделей, що вимагає її декодування, а це, своєю чергою, потребує від нього значної мислительної активності. Функція декодування полягає в переведенні образу сигналу в оперативний об­раз об’єкта або керованого процесу. Звідси випливає, що оперативне мислення в основному є образним. Оператив­ний образ виникає в результаті співвіднесення отриманої інформації з інформацією, яку зберігає в своїй пам'яті оператор. Оперативні образи характеризуються тим, що, по-перше, вони прагматичні, оскільки формуються у про­цесі дій з об'єктами, під час виконання конкретних прак­тичних завдань і відповідно до них; по-друге, вони адек­ватні конкретній меті дії і, залежно від самого завдання, умов його виконання і психологічних особливостей людини-оператора, можуть змінюватися, залишаючись аде­кватними самому завданню управління; по-третє, вони впорядковані, тому що інформація в них структурно орга­нізована в єдиний комплекс, у якому окремі складові ма­ють певний взаємозв'язок; нарешті, вони специфічні, адже відображають тільки ту інформацію, котра необхідна для розв'язування конкретного завдання. Слід зауважити, що адекватність образу інформаційній моделі ще не означає його адекватності завданню, що вирішується, оскільки на базі однієї інформаційної моделі можуть виникати різні концептуальні моделі, які породжують різні оперативні образи. Неадекватність оперативного образу тій ситуації, яку він відображає, може зумовлюватися різними факто­рами як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Це може бути недосконалість інформаційної моделі (її орга­нізація, низька ефективність застосування кодів, їх ба­гатозначність тощо) або індивідуально-типологічні особ­ливості оператора, його психічний та функціональний ста­ни тощо.

Оперативні образи, що адекватні ситуації, лежать в ос­нові прийняття оперативного рішення і тому є важливими регуляторами в системі предметної дії оператора. Більше того, за ускладнення умов ефективність використання опе­ративних образів значно зростає. Роль оперативних образів у загальній схемі предметної дії оператора може бути представлена у вигляді схеми 5.

Схема 5

Розглянемо взаємодію цих блоків.

Від контрольних приладів об'єкта управління до сен­сорного входу оператора надходить інформація про стан цього об'єкта. Відповідно до режиму роботи і конкретних умов його реалізації у свідомості оператора складається оперативний образ-еталон, під впливом якого формується певна оперативна готовність, котра орієнтує сенсорний вхід оператора на сприйняття тих параметрів функціону­вання системи, що є типовими для даного стану системи. Завдяки такому налаштуванню оператор знімає з приладів не абсолютні значення параметрів, а їхні розбіжності (Δ а) між заданими і фактичними. Ці розбіжності накладаються на образ-еталон і породжують новий оперативний образ — образ-відхилення, котрий відповідає новій концептуальній моделі, що виникла через зміну стану об'єкта. З цим образом-відхиленням в оператора пов'язана певна загальна схе­ма дій, підсилена конкретними засобами її практичної ре­алізації. Вибір алгоритму керуючих дій здійснюється під впливом образу-відхилення і його концептуальної моделі (зв'язок Р). Це відбувається в такій послідовності: із загаль­ної схеми дій оператор обирає конкретний алгоритм, який, на його думку, є найбільш адекватним поточному образу-відхиленню. Цей алгоритм він зіставляє з образом-відхи­ленням (зв'язок у) і в уяві програє його вплив на цей образ. Якшо це оператора задовольняє, то він дає команду мотор­ному виходу (зв'язок 5), який реалізує алгоритм, впливаючи на сам об'єкт управління (зв'язок г\). Коли ж умовний вплив алгоритму не задовольняє оператора, то з образу-відхилен­ня йде повторний сигнал у загальну схему дій, де добираєть­ся інший алгоритм, враховуючи попередній досвід. Таким шляхом перебору алгоритмів оператор відбирає оптималь­ний, який і реалізує, впливаючи тим самим на об'єкт уп­равління. Після цього на сенсорний вхід надходить сигнал зворотного зв'язку про зміни стану об'єкта управління, кот­рий змінює оперативну готовність оператора відповідно до проведених дій. Розглянутий вище процес обробки інфор­мації і формування керуючих дій повторюється до моменту ліквідації відхилення в системі управління. Наведена схема показує, що предметні дії оператора регулюються низкою оперативних образів, що послідовно змінюють один одного, при цьому кожен із них виконує свою функцію в схемі пе­реробки інформації.

Дослідження механізмів оперативного мислення свід­чать, що воно складається з трьох основних компонентів: структурування, динамічного впізнання і формування алго­ритму рішення [47; 102].

Структурування полягає у створенні більш міст­ких одиниць дії завдяки поєднанню елементів ситуації між собою. Це процес аналітично-синтетичної діяльності опера­тора, в результаті якої елементи завдання організовуються і упорядковуються у структурне ціле, враховуючи особливості їхніх зв'язків і місцерозташування.

Динамічне впізнання — знаходження складових кінцевої ситуації у вихідній, проблематичній ситуації. Це може бути впізнання підзадачі або впізнання ситуації, яка траплялася раніше, або впізнання в заданій ситуації кінце­вого еталону.

Формування алгоритму рішення — цевироблення принципів і правил рішення, визначення певної послідовності дій.

Виділяють три основні функції оперативного мислення: рішення задач, планування, декодування.

Рішення задач — це функція, що реалізується за різних і непередбачуваних змін у процесі управління, коли відомі засоби регулювання не спрацьовують. Типова форма її прояву — це прийняття рішення. Ця функція оператив­ного мислення вважається основною і детальніше розгляда­тиметься далі.

Планування зумовлене необхідністю впорядкування та організації дій оператора з управління процесом у нор­мальних умовах. Результатом планування є уяшіення про по­слідовність дій, необхідних засобів і часу на їх виконання. Для цього операторові важливо знати закономірності пере­бігу процесу управління, передбачати послідовність змін ста­ну системи, враховувати ймовірність їхнього прояву. Однією з форм планування є оптимальне планування, за якого оби­рається оптимальний варіант регулювання системи з кількох можливих на основі їхнього зіставлення.

Сутність функції декодування полягає в переведенні об­разу сигналу в оперативний образ керованого об'єкта або процесу і пов'язана з тим, що інформація про процес уп­равління на технічних засобах відображається у закодованому вигляді.

На сьогодні в інженерній психології розроблено кілька методів експериментального дослідження оперативного мис­лення:

- метод самозвіту оператора про послідовність його дій;

- метод реєстрації руху очей;

- метод реєстрації результативності вирішення задач за кількісними характеристиками діяльності оператора (час вирішення, кількість помилок, напруженість роботи то­що).

Застосування цих методів дало підстави виділити основні етапи в структурі процесу прийняття рішень:

- усвідомлення задачі;

- оцінка ситуації;

- оформлення рішення (табл. 6).

Оперативне мислення завжди починається з усвідомлен­ня задачі, аналізу ситуації, в результаті чого окреслюється відоме і визначається відшукуване. За змістом цей процес являє собою рух думок оператора від згорнутого формулювання виробничої задачі до детального розкриття її вимог, підзадач.

З формальної точки зору цей мисленнєвий акт являє собою співвідношення мети і засобів аналізу через син­тез. У процесі аналізу виділяються нові елементи об'єкта, властивості яких розкриваються через зіставлення (син­тез) з іншими. На етапі усвідомлення задачі відбувається розуміння ролі й місця оператора в рішенні загальної за­дачі управління СЛМ. Воно відбувається через зіставлен­ня змісту цих двох задач, завдяки їх порівнянню. Це до­помагає повніше розкрити вимоги до процесу управління та виділити серед них найбільш значущі. Як бачимо, зав­дяки аналітико-синтетичній діяльності скорочується кіль­кість аналітичних зв'язків між елементами, відбираються і осмислюються лише суттєві з точки зору поставленої за­дачі, що, своєю чергою, зменшує кількість можливих ва­ріантів рішень.

На другому етапі — оцінки ситуації — співвідносяться от­римані вимоги задачі з умовами їх виконання.

Таблиця 6