Розподіл функцій у СЛМ

Ефективний розподіл функцій базується на максимальному врахуванні можливостей людини і машини. Загального рі­шення ця проблема не має, оскільки кожній системі властиві свої особливості управління і кожного разу треба по-новому оцінювати можливості людини і технічних засобів її діяльності. При цьому не тільки в різних СЛМ людина ви­конує неоднакові функції, можливе також виконання опе­ратором різних функцій в межах однієї системи. Ефектив­ність виконання цих функцій впливає на ефективність фун­кціонування СЛМ в цілому. Ось чому розподіл функцій у системі є дуже важливим і має базуватися на можливостях машини і спроможностях людини.

Порівняємо можливості людини і машини в системах управління.

- Функціонування СЛМ з врахуванням всіх варіантів її ро­боти може забезпечити тільки людина. Вона здатна кра­ще оцінити роботу системи, беручи до уваги різні факто­ри та попередній досвід діяльності оператора.

- Полімодальність у сприйманні різної інформації, її співставлення при формуванні образу об'єкта притаманні тільки людині.

- За швидкістю сприймання та алгоритмічної переробки

інформації машина перевершує людину.

- Завдяки константності сприймання та здатності розпізна­вати сигнали на фоні шумів людина працює надійніше, ніж машина, яка може знаходити інформацію тільки за певними ознаками.

- За різноманітністю способів переробки інформації та ви­конання керуючих дій людина випереджає машину.

- За швидкістю і точністю виконання дій людина посту­пається машині.

- Машина краще працює в ситуаціях перевантаження, ос­кільки на неї не впливають різні суб'єктивні фактори. Зрозуміло, що в непередбачуваних ситуаціях, в умовах індуктивного, прогностичного мислення людина діє краще, ніж машина.

Згідно з попереднім порівнянням можливостей, можна запропонувати такий варіант розподілу функцій.

Людина має виконувати такі функції:

- індуктивного мислення, тобто прийняття рішення на базі неповної інформації, узагальнення різних фактів, допов­нюючи інформацію з власного досвіду;

- розпізнавання ситуації в цілому за її окремими характеристиками, а також неповною інформацією про неї;

- вирішення задач, стосовно яких відсутні правила або ал­горитми;

- вирішення задач великої відповідальності;

- вибору засобів вирішення задач у швидко змінюваних умовах, що передбачає виявлення гнучкості та адаптивності.

Машині доцільно передати такі функції:

- дедуктивного мислення, тобто знаходження рішення для окремих випадків на базі загальних принципів і правил;

- виконання громіздких математичних розрахунків та вибір відомих варіантів рішень;

- збереження великої кількості інформації;

- здійснення одноманітних операцій за відомим алгоритмом дій;

- виконання швидких дій у відповідь на певну команду.

Ці рекомендації мають узагальню вальний характер, у кожному ж конкретному випадку визначальним є експери­мент з моделюванням конкретної системи, умов її функціо­нування, а також застосуванням певних принципів.

Принцип переліку функцій. Уперше задача розподілу функцій між людиною і машиною на основі порівняння їхніх можливостей була сформульована П. Фітсом ще у 1951 р. Він запропонував певний перелік функцій, які реалізову­ються у системі, і порівняльний аналіз їх виконання лю­диною та машиною. Передбачалося, що проектант систе­ми за розподілу функцій буде користуватися цією по­рівняльною таблицею, а сам перелік функцій буде збіль­шуватися. Таким чином, проблема розподілу функцій є такою: складається перелік функцій СЛМ як для виконан­ня машиною, так і для виконання людиною. Це рішення дуже просте, воно має попередній характер, і тому було справедливо скритиковане.

Спочатку Жорден (1963), а потім і Чапаніс (1965) кри­тикували сам принцип порівняння людини і машини. Прак­тика довела, стверджують вони, що перелік функцій має узагальню вальний характер. У дійсності людина і машина доповнюють одна одну, і тому треба знаходити компро­місне рішення. Функції машини не слід вважати назавжди визначеними і стійкими, вони розширюються, ускладню­ються і вдосконалюються. Загальне твердження, що машина типу ЕОМ краще виконує розрахунки, може бути неправильним в окремих випадках, коли людина, знаючи специфічні зв'язки у системі, за допомогою розрахунко­вої лінійки може зробити розрахунок швидше, ніж маши­на. До того ж треба взяти до уваги навантаження, яке ви­никає за виконання усіх функцій людиною в СЛМ. Тому потрібно аналізувати не тільки самі функції, а й характер їхніх зв'язків з метою виявлення таких особливостей і критеріїв, які б могли оптимізувати розподіл функцій у СЛМ. За всіх критичних зауважень щодо цього принци­пу, все ж таки був розроблений певний перелік функцій з порівнянням їх виконання машиною і людиною (табл. 1, за М. Монмолленом).

Принцип переважальних можливостей. Вибір показників, за якими оцінюється СЛМ, здійснюється зважаючи на ви­конання головної задачі системи. Відповідно до цих показ­ників (надійність, швидкість, точність, вартість, економіч­на ефективність, час підготовки тощо) розподіляються функції в системі, з врахуванням можливостей людини і машини.

Принцип максималізації показників СЛМ передбачає максималізацію всіх тактико-технічних даних (ТТД) системи. Але виникають питання: як оцінити систему за єдиним комплексним показником, котрий із цих показників основ­ний? Д. Мейстер і Дж. Рабідо [87; 88; 100] вважають, що головним у реалізації цього принципу є знаходження ком­промісного рішення, тобто досягнення необхідних такти­ко-технічних даних системи з мінімальними витратами кош­тів і часу.

Принцип оптимізації інформаційного обміну. Згідно з цим принципом здійснюється оптимізація загального інформа­ційного потоку в системі з урахуванням психологічних і пси­хофізіологічних можливостей людини, рівня невизначеності окремих задач, технічних можливостей машини.

Принцип взаємного резервування. Дотримання цього прин­ципу передбачає можливість перерозподілу функцій у сис­темі між людиною та машиною у процесі управління. Цей принцип може бути використаний як компенсаторний засіб щодо ліквідації недоліків інших принципів.

Таблиця 1