Правовий стан третейського суду

Нормативно-правове забезпечення діяльності третейських судів

Третейський суд утворюється і діє на основі Конституції України, діяльність третейського суду на сьогодні на законодавчому рівні врегульована Законом України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. Окремим За­коном України «Про міжнародний комерційний арбітраж» регулю­ється діяльність третейських судів, які вирішують спори у сфері го­сподарських відносин міжнародного й зовнішньоекономічного ха­рактеру.

У випадках, передбачених законодавством України або міжнародними договорами України, Третейський суд застосовує норми права інших держав. У разу відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, Третейський суд застосовує законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого застосовує аналогію права чи керується торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.

Правовий стан третейського суду

Інститут третейських судів в Україні існує на основі положень Законів України «Про третейські суди», «Про міжна­родний комерційний арбітраж» та інших нормативно-правових актів. За чинним законодавством можуть створюватися такі види третейських судів: — третейський суд для вирішення господарських спорів між фізичними особами, юридичними особами та фізичними та юри­дичними особами (створюються та діють на підставі Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р.); — третейські суди, які відповідно до законодавства України забезпечують вирішення спорів, що виникають у сфері міжна­родних зв'язків, до яких відносяться Міжнародний комерційний господарський суд, Морська арбітражна комісія при Торговель­но-промисловій палаті України (їх діяльність регулює Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лю­того 1994 р); — в теорії міжнародного права також виокремлюють і четвер­тий тип третейських судів — це міжнародний третейський суд для розв'язання спору між двома країнами за посередництвом третьої країни чи групи країн. Третейський суд на підставі угоди сторін розглядає правові спори, підвідомчі за відсутності такої угоди державним судам. Саме тому третейський розгляд називають також альтернатив­ною (по відношенню до державних судів) формою вирішення спору. Завданням третейського суду є захист майнових і немай-нових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейсь­кого розгляду шляхом усебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених за­коном. Третейський суд — це суд, утворений за угодою сторін для вирішення спору, який виник між ними. Він є недержавним неза­лежним органом, що утворюється за угодою або відповідним рі­шенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у по­рядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що вини­кають із цивільних та господарських правовідносин.

Види третейських судів

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі
третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору
(суди ad hoc).

Постійно діючі третейські суди та третейські суди для

вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної
особи.
Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського
суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.

Третейський суд аd hoc створюється сторонами для розгляду конкретного спору. Склад такого третейського суду формується сторонами, і самі сторони можуть встановлювати практично всі процесуальні правила, які застосовуються при розгляді та вирі­шенні спору, за винятком правил, що визначені законодавством як імперативні, тобто такі, що не підлягають зміні за угодою сторін. Після винесення рішення такий суд припиняє своє існування. Такі третейські суди називають тимчасовими, ізольованими аd hoc (з латини перекладається як «на даний випадок, до даної мети»). Постійно діючи, третейські суди створюються при певних ор­ганізаціях — юридичних особах. Порядок створення, устрою та функціонування постійно діючих третейських судів регламенту­ється його положенням. Постійно діючий третейський суд — це орган, якому за уго­дою сторін доручено організувати третейське вирішення певного спору. За своєю суттю постійно діючий третейський суд є орга­ном, який на підставі угоди сторін формує склад третейського суду для вирішення спору й організує розгляд справ.

Третейський суд з додержанням вимог Закону самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно до переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті.

Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачений третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи Закону. У цих випадках третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції.

З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу.

Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.

При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.

У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи. Про відмову в розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали