Час, його властивості і вимірювання. Стандартні одиниці вимірювання часу.

Час – одна із складних для сприймання учнями величин, з якими доводиться мати справу у повсякденному житті. Всі події в житті відбуваються в часі. З вимірюванням часу пов’язана більшість хімічних, фізичних і технічних процесів.

Час – величина неперервна і сприйняття різних проміжків часу утруднюється його плинністю. Зміна дня і ночі, зміна пір року, тривалість уроку і перерви, навчальної чверті, канікул – все це дає учням уявлення часу.

У 2 класі учні ознайомлюються з такими одиницями часу, як місяць, рік, доба, у 3 класі – година, хвилина, секунда, у 4 класі – століття і тисячоліття. Учитель повинен бути добре ознайомлений з історією календаря і годинника, щоб цікаво, захоплююче розкрити учням тему про час і одиниці вимірювання часу.

У повсякденному житті час – це те, що відокремлює одну подію від іншої. У математиці і фізиці час розглядається як скалярна величина. Тому проміжки часу мають такі ж властивості, як властивості маси, довжини, площі чи об’єму.

Проміжки часу можна порівнювати. Наприклад, перерва коротша від уроку; на одну й ту саму відстань пішохід затратить більше часу, ніж велосипедист.

Проміжки часу можна додавати. Так, заняття в коледжі триває стільки часу, скільки тривають у школі два уроки.

Проміжки часу можна віднімати, множити і ділити на додатне дійсне число.

Проміжки часу вимірюються. Правда, процес вимірювання часу відрізняється від вимірювання довжини. Для вимірювання довжини можна багато разів використовувати одиницю довжини (мірку), наприклад, сантиметр. Проміжок часу, взятий за одиницю, можна використати лише один раз. Тому одиницею вимірювання часу є деякий процес, що регулярно повторюється. Такою одиницею часу у Міжнародній системі одиниць СІ є секунда. Крім того, використовуються й інші одиниці вимірювання часу: хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік, століття, тисячоліття. Такі одиниці, як доба, тиждень, місяць, рік взяті з природи, а годину, хвилину, секунду людина придумала сама.

Тоді як міри довжини, маси, площі, об’єму дуже довго були найрізноманітнішими в різних народів і лише поступово були замінені єдиними мірами метричної системи, для вимірювання часу з сивої давнини на всій земній кулі установилася основна одиниця міри – доба.

Схід і захід Сонця дали людині спочатку мру часу – день, а потім – добу. Спочатку день і ніч здавалися людині чимось зовсім протилежним, тому лічили окремо дні і ночі, і лише пізніше день і ніч об’єднали в одне ціле – добу. Доба – це час, протягом якого земна куля обертається навколо своєї осі.

Другою ознакою для вимірювання часу були фази Місяця. Людина спостерігала, як з’являється вузький серп Місяця, як він росте і перетворюється у півмісяць, а далі стає півкругом і кругом. Повний Місяць починає знову зменшуватись, стає півмісяцем, потім вузьким серпом і через 28 діб зникає. Кожна фаза Місяця займає приблизно 7 діб – це дало людині нову міру часу – тиждень.