Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.

При наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), опікуна, органа опіки і піклування відповідно до частини 5 ст. 32 ЦК України суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами чи позбавити його цього права, тобто застосувати обмеження дієздатності фізичної особи.

Підставою такого обмеження звичайно служить явне нерозумне розпорядження коштами, використання їх, наприклад, на спиртні напої, азартні ігри і т.п. Після обмеження можливості самостійно розпоряджатися доходами неповнолітня особа може укладати угоди за згодою законних представників, а при позбавленні її права самостійного розпорядження заробітком, стипендією чи іншими доходами відповідні угоди за нього роблять законні представники. Суд скасовує своє рішення про обмеження чи позбавлення цього права, якщо відпали обставини, що послужили підставою для його прийняття.

Неповнолітня особа самостійно несе відповідальність як за порушення укладеного їм договору, так і за заподіяння шкоди при відсутності договору (ст. 33, 1179 ЦК України).

Якщо в неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), опікуна, то додаткову (субсидіарну) відповідальність несуть батьки (усиновлювачі) чи опікун такої фізичної особи. Обов'язок батьків (усиновлювачів), опікуна, установи, яка за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції опікуна, додатково брати участь у відшкодуванні шкоди, що виникла внаслідок невиконання договору чи нанесення шкоди неповнолітнім, припиняється після досягнення фізичною особою повноліття чи якщо вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Обмежену цивільну дієздатність має також фізична особа, обмежена судом у дієздатності через те, що вона страждає психічним розладом, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій і (чи) керувати ними, а також фізична особа, обмежена судом у дієздатності через те, що вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і т.п. і тим ставить себе чи свою родину, а також інших осіб, яких за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст. 36 ЦК України).

Без згоди опікуна фізична особа, обмежена в дієздатності, не може:

а) продавати, дарувати, заповідати, обмінювати, купувати майно, а також укладати інші угоди за розпорядженням майном, за винятком дрібних побутових;

б) самостійно одержувати заробітну плату, пенсію та інші види доходів (авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи і т.п.). Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи з обмеженою цивільною дієздатністю і розпорядження ними здійснюються опікуном.

Опікун може письмово дозволити фізичній особі з обмеженою цивільною дієздатністю самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи і розпоряджатися ними. Відмовлення опікуна дати згоду на здійснення угод, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржено особою з обмеженою цивільною дієздатністю в орган опіки і піклування чи суд.

Опікуни не можуть брати участь у правовідносинах, зв'язаних з особистістю підопічного. Вони контролюють лише угоди, які мають майновий характер. При цьому закон забороняє опікуну давати згоду на здійснення підопічним дій, зв'язаних з безоплатним відчуженням майна. Опікун також не має права укладати з підопічним угоди у відношенні себе чи особисто членів своєї родини.

Особа, з обмеженою цивільною дієздатністю самостійно несе відповідальність за порушення ним договору, укладеного за згодою опікуна, і за шкоду, заподіяну ним іншій особі.

У випадку відсутності обставин, що послужили підставою обмеження дієздатності (видужання фізичної особи, поліпшення її психічного стану, припинення зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і т.п.) суд відновляє його цивільну дієздатність. Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності є підставою припинення піклування, установленої над фізичною особою (ст. 38 ЦК України).

Факт психічного видужання фізичної особи підтверджується відповідним професійним медичним висновком, якщо особа знаходилася в спеціальній медичній установі на лікуванні.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій і (чи) керувати ними.

Справа може бути порушена за заявою членів її родини, громадських організацій, прокурора, органа опіки і піклування, психіатричної лікувальної установи в суді за місцем проживання громадянина або за місцем перебування лікувальної установи, де він знаходиться. Суддя в порядку підготовки справи до судового засідання призначає судово-психіатричну експертизу. У судовому засіданні беруть участь: сам громадянин, якщо це можливо за станом його здоров'я, члени його родини, прокурор, представник органа опіки і піклування.

Законом передбачені певні гарантії від необґрунтованого звернення в суд із заявою про визнання особи недієздатною. Зокрема, якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що ця вимога була заявлена несумлінно, фізична особа, якій була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її відшкодування (ст. 39 ЦК України).

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття законної сили рішення суду. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору чи іншої угоди, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших доказів про психічний стан особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (ст. 40 ЦК України).

Рішення суду про недієздатність громадянина служить підставою для призначення йому піклувальника, який є його законним представником (ст. 41 ЦК України).

Піклувальник захищає права фізичної особи, визнаної недієздатною, робить у її інтересах і від її імені угоди, несе відповідальність за шкоду, заподіяну недієздатною фізичною особою.

Оскільки визнання фізичної особи недієздатною є тимчасовою мірою, що може застосовуватися лише на період існування психічного захворювання, ст. 42 ЦК України передбачає можливість поновлення дієздатності фізичної особи. Таке поновлення проводиться судом за позовом піклувальника чи органа опіки і піклування, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання чи значного поліпшення психічного стану фізичної особи в неї відновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Факт психічного видужання фізичної особи підтверджується відповідним медичним висновком, якщо особа знаходилася в спеціальній медичній установі на лікуванні.

Цим же рішенням суду припиняється піклування, оскільки необхідність у ньому відпадає. Надалі фізичну особу, цивільна дієздатність якої відновлена, виступає як повноправний учасник цивільного обороту.