Суб'єкти господарювання (підприємці) мають відокремлене майно.

ТЕМА: Суб’єкти підприємництва.

Поняття і види суб’єктів підприємницької діяльності. Юридичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності.

Загальні положення щодо осіб, які можуть займатися підприємницькою діяльністю, містяться у ГК та ЦК України.

Поняття " суб'єкт підприємницької діяльності" співвідноситься із поняттям " суб'єкт господарської діяльності" так само, як співвідносяться поняття " підприємницька діяльність" і " господарська діяльність", тобто як часткове із цілим.

Тому під час характеристики суб'єктів підприємницької діяльності слід звертатися і до загальних ознак, притаманних суб'єктам господарської діяльності.

Поняття суб'єкта підприємницької діяльності (підприємця) ГК України не містить чіткого визначення поняття " суб'єкт підприємницької діяльності", формулюючи його опосередковано через поняття " господарська діяльність" і " суб'єкт господарювання". Так, за змістом ч. 2 ст. З ГК України суб'єктами підприємництва вважаються особи, які займаються підприємницькою діяльністю " для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку". Стаття 42 ГК України, визначаючи підприємництво як вид господарської діяльності, прирівнює суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з ознаками підприємницької, до підприємців.

Тому, виходячи з цього, поняття суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття " суб'єкт господарської діяльності" з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям саме підприємницькою діяльністю.

За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ознаки суб'єкта підприємницької діяльності (підприємця).

1. Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність.

Стаття 3 ГК України окреслює коло відносин, які за своєю природою можуть вважатися господарськими. До них належать господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

2. У господарських відносинах, які виникають з приводу здійснення їх учасниками господарської (підприємницької) діяльності, останні реалізують їх господарську компетенцію, якою, в свою чергу, є сукупність господарських прав та обов'язків таких суб'єктів.

Цю ознаку суб'єкта господарського права в літера­турі ще називають господарською правосуб'єктністю – це основна ознака, вона означає, що суб'єкт господарського права має засновану на законі можливість на­ бувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, бути позивачем та відповідачем в судах, нести іншу, відповідно до закону, відповідальність.

Господарська правосуб’єктність виникає з моменту державної реєстрації учасника господарських відносин – це є спеціальна господарська правосуб’єктність – вона означає, що суб’єкт має права та обов’язки, що зумовлені обранням ним певного виду господарської діяльності.

Суб'єкти господарювання (підприємці) мають відокремлене майно.

Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що на час реєстрації їх як суб'єктів господарської діяльності необхідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визначається їх засновниками. Щодо фізичної особи-підприємця законодавство (ані ЦК, ні ГК України, а також інші нормативні акти) не передбачає положень, що безпосередньо регулюють відокремлення майна, яке використовується нею для зайняття підприємницькою діяльністю, від її особистого майна.