Дати аналіз причин створення та основних напрямків діяльності ОЧЕС.

Організація Чорноморського економічного співробітництва є регіональним об'єднанням відкритого характеру, не має постійного місця перебування і бюджету. З 1999 р. діє секретаріат в Стамбулі. Організована в 1992 р. Членами ОЧЕС є 11 держав: і Укр. Згідно Спільної декларації, передбачається також статус спостерігача. Спочатку він був створений для Греції та СРЮ; перша з них стала повноправним членом ОЧЕС, а друга до цього часу не вступила в організацію. В даний час статус спостерігача мають держави (крім Єгипту) не збираються домагатися повноправного членства. До статусу спостерігача в Орг проявляють інтерес Білорус, Кіпр, Македонія (цей статус можна отримати на два роки, потім він повинен бути оновлений). Статут організації затверджених в Ялті 5 червня 1998 р організація юридичне виходить на міжнародну арену. В геоекономічному розумінні Чорноморський Регіон концентрує Як економічні, так и транспортні інтересі багатьох країн, незважаючі на їхню цівілізаційну гетерогенність та Рівень розвитку. ЧЕС, маючи місткій внутрішній ринок Зі значним ресурсним та науково-технічним потенціалом, Може стати центром торгівлі Між Європою. Близьким сходом та Азією. Це перше Значне інтеграційне об'єднання нового, постконфронтаційного етап розвитку світової економікі, Яке здатно поєднаті Країни з різнімі політічнімі та економічнімі орієнтаціямі.ЧЕС створювалася з Метою інтеграції Чорноморського регіону у Світову економіку на демократичних засадах, з урахування Принципів Ринку. Організація залішається відкрітою для Всіх зацікавленіх країн, Що візнають її принципи та Декларацію, передбачає всебічне багато-та двостороннє співробітніцтво в промісловості, сільському господарстві, транспорті, торгівлі, зв'язку, медицині, екології, туризму. ЧЕС підтрімує безподаткову торгівлю, приватний бізнес, безперешкодне просування капіталів, Створення вільніх Економічних зон, Обмін новімі технптюгіямі, Узгодження програм ЗАХИСТУ Чорного моря від забруднення, використання конкретних програм у регіоні тощо.Орг ставить за мету підтримку економо разв, досягнення стабільності та миру в Чорноморському басейні. Діяльність ОЧЕС здійснюється в трьох основних площинах: політико-урядова та парламентська; економ, яка доповнюється співпрацею у фінансовій сфері, научнаяОсновной формою діяльності орг є зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів. Вони відбуваються два рази на рік в тій країні, яка здійснює керівництво організацією згідно ротації за абеткою. На зустрічах приймаються рішення як щодо подальшого напрямку діяльності так і з конкретних проблем, які вимагають рішення. У зустрічах беруть участь представники Європейської комісії ЄС. Реалізацією конкретних проектів займаються 15 постійних робочих груп і групи, що організовуються в міру необхідності. Ці проекти зачіпають насамперед: транспорт і різні види комунікацій; обмін економ, торгової та статистичною інформацією; стандартизація і сертифікація товарів; енергетика; добувна промисловість; туризм; с / х та переробна промисловість; ветеринарна і санітарна охорона; фармацевтична промисловість; наука і техніка. Важливу роль відіграють також зустрічі парламентаріїв країн-членів. Їхнє завдання-інформування національних парламентів про діяльність ОЧЕС, вплив на законотворчі процеси в дусі прийнятих рішень і т.д. В економічній області велике значення має Раду по бізнесу, в який входять торгово-промислові палати країн-учасниць і створений в червні 1999 Чорноморський банк торгівлі та развітія.Но Цю новостворену фінансову установу Було покладено там функції: Сприяти розвитку міжнародної торгівлі, фінансуваті промислові проект и підпріємства в країнах-членах, співпрацюваті з міжнароднімі установами и національнімі фінансовімі організаціямі в країнах-членах, надаваті допомог для розвитку и реформування економікі країнам ОЧЕС, інвестуваті проекти в Економічній и соціальній сфері країн-членів, надаючі Гарантії ОЧЕС - ції Регіональна ініціатіва, Яка останнім годиною перетворилася на міжнародну економічну арганізацію. Метою одинадцяти членів РЕГІОНАЛЬНОГО угруповання є Досягнення трівалого світу, стабільності та процвітання через економічне співробітніцтво, міжурядові зв'язки та взаємодію з міжнароднімі и регіональнімі системами, ОЧЕС є винятково Економічною організацією, Яка фокусує свою Увага на віборі та впровадженні конкретних проектів з тім, щоб надаті бізнесменам та підпріємцям можлівість покращіті торговельні Операції через кордони.

12. дати порівняльну характеристику АСЕАН і НАФТА

Асоціація держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краï н, розташованих в Південно-Східній Азіï. Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіпінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром та Тайландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма і В’єтнам. Проте сам союз був закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі. Ціль створення даної асоціації – сприяння соціальному й економічному розвитку країн-членів асоціації, співробітництво в промисловості й сільському господарстві, проведення науково-дослідних робіт.

В 1976 р. на першій нараді керівників країн-членів АСЕАН були прийняті Договір про дружбу й співробітництво в Південно-Східній Азії й Декларація АСЕАН – основні документи, якими керується асоціація у своїй діяльності. Декларація АСЕАН проголошує, що країни, що входять в асоціацію, будуть займати загальну позицію по найважливіших питаннях і проблемам регіональних і світових економічних відносин.Були створені відповідні керівні й виконавчі органи, спеціалізовані установи. Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краï н-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Населення краï н АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа краï н ставновить 4, 5 млн. км2, а валовий внутрішній продукт – більше 737 млрд. доларів США.Специфіка діяльності АСЕАН визначається тим, що її учасниці фактично є одночасно членами інших регіональних об’єднань, а також наявністю двосторонніх договірних зобов’язань між АСЕАН і США. Також слід зазначити, що АСЕАН являє собою на даний час найефективнішу структуру в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.Цілі і завдання організації: Спільно сприяти економічному зростанню, соціальному прогресу і культурному розвитку країн Азії на основі принципів рівноправ'я і співпраці.Сприяти миру і стабільності в даному регіоні, керуючись принципами справедливості, а також нормами міжнародного права і статутом ООН.Сприяти співпраці і здійснювати взаємну підтримку в економічній, соціальній, культурній і науково-технічній областях.Здійснювати взаємну підтримку в сферах професійної, технічної і адміністративної освіти.Вести ефективну співпрацю в промисловій, торгівельній сферах, а також в області інфраструктури і підвищення життєвого рівня населення.Сприяти науковим дослідженням по проблемах Південно-східної АзіїЗберігати тісні зв'язки і вести взаємовигідну співпрацю з міжнародними і регіональними організаціями, цілі яких співпадають з функціями АСЕАН, слід прагнути до тіснішої співпраці.Самим розвинутим інтеграційним угрупуванням на американському континенті є Північноамериканська зона вільної торгівлі, утворена в січні 1994 року США, Канадою і Мексикою. НАФТА є в даний час найбільшою в світі регіональною зоною вільної торгівлі, з населенням в 406 млн. чол. і сукупним валовим продуктом у розмірі 10, 3 трильйона доларів. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються крім торгівлі на сферу послуг і інвестицій, і вперше об'єднує промислово розвинуті держави і країну, що розвивається. Створення зони вільно торгівлі в північноамериканському регіоні було обумовлено рядом чинників: по-перше, географічною близькістю країн-учасниць і елементами взаємодоповнювання структур національних економік; по-друге, тісними торговими зв'язками між ними і виробничою кооперацією, що розширяється; по-третє, мережею підконтрольних підприємств американських ТНК в Канаді та Мексиці і Канадських ТНК в США і, нарешті, посиленням позицій ЄС, Японії і нових індустріальних країн на світовому ринку.

Мета

1. Усунення митних обмежень у взаємній торгівлі

2. Досягнення високого рівня інтеграції ринків, товарів, послуг, капіталів, технологій, трудових ресурсів.

3. Досягнення майже повної незалежності від постачання енергоресурсів.

4. Посилення конкурентної спроможності пн.-Американського центру у порівнянні Зх.Європейським і Азіатським.

13. Визначення та класифікація міжнародних організацій.

Як поняття, право міжнародних організацій можна визначити як сукупність норм, що регулюють процес створення, діяльності і припинення існування міжнародних організацій, а також норм, що визначають їхній правовий статус і обсяг правочинностей. Беручи до уваги те, що міжнародні організації за своєю юридичною природою є суб'єктами сучасного міжнародного права похідного характеру (тобто вторинними), підкреслимо, що вони являють собою об'єднання держав, створені ними у повній відповідності до вимог міжнародного права, а значить, тільки на основі міжнародного договору, для вирішення якихось конкретних завдань.

" найбільш вдалою є класифікація за такими ознаками:

- юридична природа організацій;

- масштаб діяльності організацій;

- предмет діяльності організацій".

Беручи це до уваги, автори класифікують міжнародні організації як міжнародні універсальні організації: ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна морська організація (ММО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС) та ін., міжнародні організації регіонального характеру: Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організація американських держав (ОАД) та ін., міжнародні неурядові організації (хоча вони і не є суб'єктами міжнародного права, але їх дуже багато і вони дуже впливають на розвиток міжнародних відносин).

Визнається, що за юридичною природою всі міжнародні організації поділяються на міждержавні (міжурядові) організації, міждержавні організації, що володіють елементами наднаціональною, і міжнародні неурядові організації.

14. Класифікація та оцінка діяльності міжнародних урядових організацій. Класифікація та оцінка діяльності міжнародних неурядових організацій.

В міжнародному праві існує два види міжнародних організацій:
— міжнародні міжурядові організації (ММУО) — організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме їм держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих організацій залишається обмеженою, тому що вони діють у рамках тільки тих повноважень, що передали їм держави;
— міжнародні неурядові організації (МНУО) — організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.
У свою чергу, ММУО можна класифікувати на декількох підставах:
1. За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, із питань охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.
2. За колом учасників:
— універсальні — їхніми членами є практично всі держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних Націй);
— регіональні — їхніми членами є держави певного географічного регіону світу (наприклад, Організація Американських держав);
— субрегіональні — їхніми членами є групи держав усередині географічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва);
— міжрегіональні — у їхній роботі беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії).
3. За порядком приймання нових членів:
— відкриті — відповідно до статутних документів їхнім членом може бути будь-яка держава;
— закриті — конкретні учасники цих організацій і їхня кількість заздалегідь обумовлюються в статутних документах таких міжнародних організацій.
4. За сферами діяльності:
— організації з загальною компетенцією — вони вправі розглядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ);
— організації зі спеціальною компетенцією — коло аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП).
5. За цілям і принципам діяльності:
— правомірні — вони створюються відповідно до міжнародного права;
— протиправні — вони створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.
У МНУО можна виділити певні ознаки міжнародних організацій (створення відповідно до міжнародного права, наявність певної організаційної структури, наявність прав і обов'язків та ін.), а також застосувати до них деякі класифікуючі видові ознаки ММУО, насамперед градацію за предметом діяльності. За цією ознакою МНУО діляться на такі групи:
— політичні, ідеологічні, соціально-економічні, профспілкові організації;
— жіночі організації, а також організації з охорони родини і дитинства;
— молодіжні, спортивні, наукові, культурно-просвітні організації;
— організації в галузі преси, кіно, радіо, телебачення;
— організації місцевих (регіональних) влад. Слід, проте, мати на увазі, що суб'єктами міжнародного права є тільки ММУО. Таким чином, міжнародна міжурядова організація — це добровільне об'єднання суверенних держав або міжнародних організацій, створене на основі міждержавного договору або резолюції міжнародної організації загальної компетенції для координації діяльності держав у конкретній галузі співробітництва, що має відповідну систему головних і допоміжних органів, що володіє автономною волею, відмінною від воль її членів.Різниця між урядовими і неурядовими організаціями лежить в їх правовій основі. Проте в реальності велике різноманіття цих організацій робить важко помітними їх категорії і складним проведення чітких меж між ними. У зв'язку з цим була зроблена спроба провести розмежування між ними на основі суверенітету: урядові організації, пов'язані, а неурядові організації, не пов'язані із суверенітетом держав. У цьому випадку вчені вважають за краще говорити не про організації, а про «дії, вільних від суверенітету».Особлива значимість діяльності міжнародних організацій, їхня роль в обговоренні і вирішенні найбільш складних питань міжнародних відносин викликали необхідність виникнення в міжнародному праві окремої галузі — права міжнародних організацій. Норми права міжнародних організацій — є переважно нормами договірного характеру, а саме право організацій — однією з найбільш кодифікованих галузей міжнародного права. Джерелами цієї галузі є установчі документи міжнародних організацій. Сюди ж входять Віденська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року, Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року, угоди про привілеї й імунітети міжнародних організацій та ін.