Боротьба за активне творче довголіття.

Старість – це останній етап онтогенезу, для якого характерним є процес старіння, інволюційні зміни в організмі та психіці, послабленні їх функціонування.

Після 60-ти років в нервовій системі поступово відбуваються інволюційні зміни:

- зменшення кількості нейронів кори головного мозку,

- змінюється сила, рухомість і врівноваженість нервових процесів,

- знижується працездатність, процес запам’ятовування, розвивається швидка розумова втомлюваність, недостатня концентрація нервових процесів, переважає гальмування, виснаження,

- внаслідок витончення мієлінового шару нервових волокон та порушення обміну дофаміну (його дефіцит) виникає тремтіння кінцівок (паркінсонізм).

- розвиваються хвороби старості - атеросклероз, гіпертонічна хвороба, тощо.

В цьому періоді загострюються прояви старіння, людина з трудом пересувається в просторі, різко знижена еластичність зв’язок, обмежені рухові можливості суглобів, погіршена координація точних рухів тощо.

Доволі важливою проблемою є проблема затримки темпу психічних процесів. Все це впливає на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя старої людини.

На цьому етапі людина припиняє свою трудову діяльність, обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її Я – концепції. Багато людей цього віку опиняється в залежності від інших людей.

Виникають нові аспекти Я – концепції:

- збереження сенсу життя,

- налаштованість на відпочинок,

- відсутність тривалої перспективи,

- орієнтація на минуле і теперішнє,

- сприйняття факту скінченності власного життя,

- підготовка до смерті,

- усвідомлення обов`язку передати свій життєвий досвіт молодшому поколінню.

Роздуми літньої людини сповнені мотивами гріха і спокути.

Одним з основних завдань старості є збереження власної ідентичності. Дуже важлива в цьому віці духовна діяльність людини, яка повинна бути спрямована на добро, справедливість, істину, любов, мудрість.

Мудрість є основною особливістю інтелекту літніх людей (це властивість особистості, розум якої поєднаний з духовністю і доброчинністю та життєвим досвітом). Але далеко не всі літні люди є мудрими. Трапляються випадки крайнього егоїзму, безжалісності, недовіри до всього світу, неприйняття навіть близьких людей, агресивність як психологічний захист.

Негативно впливає на психіку людини вихід на пенсію та обмеженість спілкування, втрата контактів з колегами, вивільнення великої кількості вільного часу, який літня людина доволі часто не знає чим зайняти. Це може призвести до депресії, втрати мотивації до життя, гіподинамії. Тому з виходом на пенсію психологи радять літнім людям зберігати соціальну активність (участь в громадському житті, клуби по інтересам, активні види відпочинку – рибна ловля, охота, збирання грибів, майстрування тощо). Це значно покращує якість життя, приносить задоволення і відчуття власної потреби і продовжує активне довголіття.

Перехід людини до старості супроводжується змінами в її пізнавальній сфері. На цю сферу значно впливають інволюційні зміни з боку нервової системи, про які ми вже з вами говорили раніше. Погіршуються процеси запам`ятовування нової інформації, але на досить високому рівні функціонує логічна пам`ять. Ослаблюються інтелектуальні функції (іноді аж до сенильної деменції – старечої недоумкуватості). Розвивається байдужість до змін, що відбуваються навколо, слабшає фантазія, уповільнюється мислення.

Іноді спостерігається висока інтелектуальна активність старої людини, що частіше буває у людей високого рівня культури, і освітченості, які займаються розумовою діяльністю протягом всього життя і любов`ю до читання.

Зі старістю пов`язані і певні зміни в емоційній сфері життя, які проявляються:

- в некерованому посиленні мимовільних реакцій (сильному нервовому збудженні),

- схильності до безпричинного суму, сльозливості,

- часто з`являється тенденція до ексцентричності (дивацтва),

- знижується почуття гумору, інтерес, допитливість,

- нерідко виникає тривога очікування смерті і захворювань,

- відчуття самотності, фізичної неспроможності,

- різко зростає інтерес до релігії.

Емоційна реакція на старість буває різна:

- конструктивна позиція (сприймає старість як неминуче, оптимістично ставиться до життя, розсудлива, доброзична, вважає, що в кожному періоді життя є свої переваги, отримує задоволення від кожної прожитої миті). Такі люди приємні в спілкуванні, з розумінням ставляться до помилок інших, намагаються давати користі поради і по можливості допомогти,

- залежна позиція (відчувають неміч, шукають допомоги, самі не хочуть нічого робити, відчувають себе нещасними, намагаються перекласти всі проблеми і роботу на плечі близьких). Такі люди вважають, що вони вже своє відробили, тепер хай попрацюють інші,

- захисна позиція (звикли все робити самі, не сприймають допомоги замикаються в собі, старість сприймають з обуренням і ненавистю). Зазвичай це ті люди, які все життя важко працювали. Вони вважають, що якщо вони перестануть працювати, то швидко втратять залишки здоров`я і відразу помруть,

- позиція ворожості світу (сварливі, звинувачують всіх і в усьому, підозрілі, нікому не вірять, відчувають відразу до старості, намагаються багато працювати, тому що не довіряють нікому, навіть своїм близьким родичам і дітям). Такі люди вважають, що всі очікують їх смерті, щоб заволодіти їх майном або щоб позбавитись зайвих турбот,

- позиція ворожості до себе (пасивні, втрачають інтерес і ініціативу, мають поганий настрій, фаталізм, самотність. Сприймають смерть як порятунок від набридлого існування).

Дуже важливим для медичного працівника знати ці емоційні позиції старості, тому що вони визначають тактику спілкування з пацієнтами похилого віку і дозволяють уникнути конфліктних ситуацій та помилок.

Особливо важливе значення для літніх людей є сім`я. В сімейних стосунках літні люди прагнуть активної взаємодії при збереженні особистісної свободи. Сім`я для них є опорою, забезпечує впевненість, що при необхідності близькі люди завжди прийдуть на допомогу. Найвище задоволення літнім людям приносить спілкування з онуками і правнуками. При цьому у них з `являється мотивація до життя:

- їх присутність стримує і пом`якшує в сім`ї конфлікти,

- вони приймають активну участь в вихованні онуків, розвантажуючи батьків,

- прагнуть зберегти духовні цінності в сім`ї, можуть подивитися на сімейні проблеми збоку і дати цінні поради,

- передають онукам сімейну спадщину і традиції.

Самим важким проявом старіння є виражені психічні порушення, що настають у різні періоди старіння

Кращі ліки від психічного старіння – постійний мозковий тренінг. Є чимало свідчень збереження більш високого творчого потенціалу в старих у порівнянні з більш молодими, що відбиває розбіжність паспортного і біологічного віку. Статистика переконливо свідчить про те, що перехід від професійного життя до монотонного існування пенсіонера грозить викликати різке погіршення – і часом надзвичайно швидке – розумових здібностей. Чи не наводять подібні факти на думку про необхідність деякого перегляду і більш гнучкого відношення до віку пенсіюванні працездатних облич. Такий підхід міг би не тільки сприяти уповільненню старіння, але і мати визначений економічний ефект.

Цікаво, що в останній рік перебування на президентській посаді Рональд Рейган провів закон, відповідно до якого скасовується обов'язковий вихід на пенсію при досягненні визначеного віку, за винятком трьох професій: пожежних, поліцейських і військових. Для всіх інших такий вихід розглядається як порушення цивільних прав і дискримінація за віком. Сьогодні не тільки вчені, але й усі, хто займається творчою діяльністю, часто вдаються до допомоги цього закону. Згідно останнім даним, більш 90% учених США продовжують займатися дослідницькою роботою після 70 років, а близько 70% - після 80 років.

Спроба людства збільшити тривалість життя для найбільш повної реалізації свого фізичного й інтелектуального потенціалу є, очевидно, не тільки біологічної, але і соціальною мотивацією. Звичайно, не знаходячи попиту і зіштовхуючись з незатребуваністю, ці устремління людини втрачають свій зміст, що не може не відбиватися негативно на тривалості життя.

Історія людства знає чимало прикладів активного творчого довголіття серед учених, письменників, художників, політичних діячів, що уже на схилі свого років внесли чималий вклад у розвиток суспільства.

Великий Тиціан створив свій останній шедевр “Оплакування Христа”, переступивши 90-літній рубіж. Він малював до останніх днів, і хто знає, чи не збагатився б світ мистецтва, якби не смерть майстра від чуми.

Відомий учений-хімік, лауреат Нобелівської премії Лайнус Полінг продовжував займатися науковою діяльністю і читав лекції в 93 року. Євгеній Мравінський диригував оркестром після 80-ти років, а Уінстон Черчіль і Голда Меир очолювали уряду своїх країн.

Такі приклади, перелік яких можна продовжити, свідчать про невичерпність інтелектуального потенціалу, що зберігається й у пізньому віці. У той же час, активна інтелектуальна діяльність людини може робити винятково сприятливий вплив, сповільнювати психічне старіння. У збереженні фізичного і психічного довголіття зростає роль суспільства, що повинне дбайливо, раціонально використовувати розумові і творчі здібності людини протягом усього його життя, включаючи і період старіння.

Все вищесказане свідчить про те, що життя літньої людини також може бути доволі цікавим, динамічним, насиченим подіями, треба лише сприймати його з розумінням тих змін, які обов`язково супроводжують цей етап життя.

Отже, ми розглянули всі питання плану сьогоднішньої лекції і можна зробити певні висновки

ВИСНОВКИ:

1) кожна людина протягом свого життя проживає певні періоди розвитку психіки, для яких характерні свої, притаманні тільки цьому періоду особливості,

2) кожна система (в тому числі і нервова) зазнає інволюційних змін при старінні організму,

3) той стан системи, який є нормою для одного віку, може бути патологією для іншого віку,

4) для оцінки психічної діяльності також є ряд досліджень(в т. ч. психологічні тести), які мають характерні особливості для дослідження певного вікового періоду життя людини,

Знання віковий особливостей психічного розвитку необхідне для чіткого уявлення про патологічні зміни в психіці та диференцировку їх від вікових змін, які притаманні тій чи іншій віковій категорії.