Самосвідомість і Я-концепція особистості.

В процесі формування особистості важливу роль відіграє самосвідомість.

Самосвідомість — усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві).

Результатом такого само­пізнання є створення Я-концепції особистості – уявлення людини про себе.

Я-концепція (лат. — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємо­відносини з іншими людьми.

Як будь-яка установка, вона має три компоненти

когнітивний — уявлення про свої здібності, зовніш­ність, соціальну значущість тощо;

емоційно-оцінний, в якому відображається ставлен­ня до себе (самоповага, самокритичність, самозакоханість та ін.);

поведінковий — прагнення завоювати авторитет, підвищити свій статус чи намагатися бути непомітним, приховати свої недоліки.

Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з іншими людьми в особистості виникає кілька образів Я. Так, розріз­няють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальне, Я-фантастичне та ін. Я-реальне — уявлення людини про себе в даний мо­мент. Я-ідеальне_— уявлення про те, якою вона повинна бути, щоб відповідати суспільним нормам і очікуванням оточуючих. Розбіжність між Я-реальним і Я-ідеальним є могутнім стимулом для роботи особистос ті над собою. При цьому важливу роль відіграє самооцінка особистості.

Самооцінка — оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самооцінка може бути адекватною і неадекватною.

Неадекватна самооцінка, у свою чергу, поділяється н а завищену і занижену.. Завищена са­мооцінка часто викликає протидію оточуючих, що поро­джує озлобленість, підозрілість, агресію і призводить до розриву стосунків. Дуже низька само­оцінка зумовлює розвиток комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості в собі, тривожності.

Самооцінка впли­ває на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми. Тісно пов'я зана вона з рівнем домагань.

Рівень домагань — прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

Залежно від самооцінки, він теж може бути адекват­ним можливостям людини, заниженим або завищеним. Людина із заниженим рівнем, зустрівшись, із новими завданнями, переживає невпевненість, тривогу, боїться втратити свій авторитет, а тому намагається відмовитися від них.

Уміння правильно визначити посильність своїх можливостей (рівня домагань), впливає на формування самоповаги.

Самоповага - бережливе і шаноб­ливе ставлення до власного Я.

На думку американського психолога В. Джемса, самоповагу можна представити формулою: самоповага = успіх: домагання. Для збереження самоповаги людина в одному випадку повинна виявити більшу активність, аби досягти успіху, що є непростим завданням. В іншо­му — знизити рівень домагань, за якого самоповагу буде збережено навіть за незначного успіху. Другий шлях є одним із випадків психологічного захисту свого образу Я, причому пасивного.