Мислення натовпу. Обов'язковою умовою утворення «колективної душі» натовпу є одержання людьми інформації про реакції одне одного на певні події чи явища

Обов'язковою умовою утворення «колективної душі» натовпу є одержання людьми інформації про реакції одне одного на певні події чи явища. Але.ж йдеться не про двоє і не про троє людей, а про сотні й тисячі. Відтак зрозуміло, що в цій величезній інформаційній системі виникає безліч збоїв, перешкод, найрізноманітніших «шумових ефектів». Як їх може подолати система? Єдиний вихід - спрощення всього, що здатне спрощуватися, І посилення всього, що здатне посилюватися. Інакше ніяка «колективна душа» взагалі б не утворилася.

Ось цими двома взаємопов'язаними тенденціями - спрощенням і посиленням - значною мірою й визначається психологічний профіль натовпу. Певного спрощення зазнає передовсім інтелект, а посилюються головним чином почуття, емоції, переживання. І вони, в свою чергу, забарвлюють увесь процес мислення, надають йому специфічного характеру, навіть відтінків ефекту.

Натовп мислить не логічними категоріями, а цілісними образами, що вільно асоціюються між собою. Саме тому на масових мітингах здебільшого зазнають поразки оратори, які насамперед дбають, щоб виступ був бездоганний з огляду на формальну логіку. І навпаки, найбільший успіх має той, кому вдається не особливо її дотримуючись, побудувати виступ так, щоб мало не кожне твердження викликало в уяві натовпу яскравий образ, який збуджує нові емоції, пов'язані з наступними, ще не виголошеними твердженнями. Тоді ці твердження, ніби нашаровуючись одне на одне, уже не потребують суто логічного зв'язку. Як відомо, такий спосіб організації мовлення найбільш характерний для творчої інтелігенції.

Особливості мислення натовпу вимагають також простоти, лаконічності й завершеності висловлювань. А ще вони мають бути якомога категоричнішими, бо натовп не визнає напівтонів, двозначності, не вибачає промовцям найменшої непевності щодо висловлюваних позицій. У таких випадках людям здається, що їх намагаються ошукати, ввести в оману, щось від них приховати.

Г. Лебон радив, звертаючись до натовпу, обмежуватися твердженнями, не вдаючись до їх аргументації, а також не зловживати фактами. Адже зрозуміло, що величезній масі людей нелегко узгодити свої пізнавальні зусилля бодай для того, щоб зосередити їх на головних ідеях промовця. Тому надлишок аргументів і фактів тут лише заважав Сприймаються звичайно лише ті факти, що відтворюють цілісний образ якоїсь події.

Отже, спілкування з натовпом - неабияке мистецтво. І якщо хтось прагне опанувати ним, то не повинен «вчити натовп мислити». Натовп мислить, як може, як дозволяють конкретні умови його існування, і ні в кого не питає на це дозволу або поради.

Щодо рівня інтелекту натовп, можливо, й програє порівняно з окремими індивідами, але це ніяк не означає, що він гірший за всіма своїми психологічними та моральними якостями. Об'єднані в натовп люди нерідко здатні на такі самопожертву і героїзм, яких вони поодинці не виявляють ніколи. І чи не в цьому й полягає історичний сенс феномена «колективної душі»?