Агресія

Агресія — це закріплені певні ставлення особистості, стійка індивідуальна характеристика, що відображає схиль­ність суб'єкта до демонстрації іншим переваги в силі. Агресія характеризується наявністю деструктивних тен­денцій у галузі суб'єкт-об'єктних відносин. В агресивній по­ведінці достатньо сильно виражений комплекс глибоких емоційних переживань — суму, роздратування, гніву, воро­жості.

З проявами ворожості пов'язується виникнення невро­тичної тривоги в теорії К. Хорні. Вона наголошує, що будь-який потяг здатний викликати тривогу, якщо його ре­алізація означатиме порушення життєво важливих потреб. Головне джерело невротичної тривоги — ворожість, точніше витіснена зі свідомості ворожість. Доки суб'єкт усвідомлює свою агресію, ворожість, її прояв обмежений.

Ряд учених (зокрема, З.Фройд, У.Макдагуголл, Г.Мюррей, Р.Лоренц) вважали агресію вродженою якістю, яка або властива всім без винятку (інстинкт агресії). Згідно з фрустраційною теорією, агресія - це не автоматично виникаючий в надрах організму потяг, а наслідок фрустрації, тобто перешкод, що виникають на шляху цілеспрямованих дій суб'єкта, або ж ненастання цільового стану, до якого він прагнув (Dollard et al.) [7, с. 365]. Л. Берковітц (Berkowitz, 1962) ввів між фрустрацією і агресивною поведінкою дві змінні: гнів як спонукальний компонент і пускові подразники, запускають агресивну реакцію.

Наприклад, А. Бандура (Bandura, 1973) стверджує, що емоція гніву не є ні необхідною, ні достатньою умовою агресії. Головна роль належить, з його точки зору, навчену шляхом спостереження за зразком (тобто наслідування). У концепції Бандури агресивна поведінка пояснюється як з позиції теорії навчання, так і з позиції когнітивних теорій мотивації. Виходячи з обраного суб'єктом способу поведінки, виділяють вербальну і фізичну агресію, а також третій самостійний вид такої поведінки – непряму агресію.

Тому логічніше, на погляд Ільїна [7, c.366], говорити про пряму і непряму вербальну агресію, а також про пряму і непряму фізичну агресію. Доцільність їх виділення і самостійного вивчення підтверджується, за даними П. А. Ковальова [16], тим, що, по-перше, вони мають різний ступінь прояву (або схильності до прояву): непряма вербальна агресія виражена вдвічі більше, ніж фізична непряма агресія; крім того, у чоловіків найбільше виражена пряма фізична агресія, а у жінок - непряма вербальна агресія (що істотно уточнює наявні в літературі дані про більшої агресивності чоловіків порівняно з жінками); по-друге, показники непрямої вербальної агресії, як правило, не корелюють на значущому рівні з показниками інших видів агресії, в той час як показники непрямої фізичної агресії, як правило, виявляють достовірні зв'язки з показниками інших видів агресії (прямої вербальної і прямої фізичної агресії).