Психологічні основи індивідуалізації та диференціації навчання

Об'єктивно кожен учень є індивідуально неповторний. Це, зокрема, проявляються в їх психофізіологічних особливостях (силі, рухливості, врівноваженості нервових процесів, швидкості реагування, тощо), у психологічних особливостях уваги, сприймання, пам'яті, мовлення, мислення, емоційної сфери, розумової працездатності, у особистістю та соціально-духовних відмінностях, самосвідомості (самооцінка, рівень домагань, самоконтроль), пізнавальних та професійних інтересів, цінностей, спрямованості особистості тощо. Учні мають різний рівень попередньої підготовки до вивчення тих чи інших навчальних предметів. Таке розмаїття індивідуальних відмінностей створює складну ситуацію в організації навчання школярів.

Індивідуально-психологічні відмінності впливають не тільки на процес, але й на результати навчання. На підставі теоретичного аналізу та експериментальних даних дослідники прийшли до висновку, що простий навчальний матеріал, врешті-решт, успішно засвоює більшість учнів, незалежно від їх індивідуально-психологічних особливостей. Інша ситуація складається тоді, коли треба оволодіти вельми складним навчальним матеріалом. На початку показники навчання школярів ще не відрізняються значною мірою один від одного, тобто однаково низькі. Проте після більш-менш тривалого вивчення того чи іншого навчального матеріалу частина учнів помітно випереджує решту ровесників. З часом це випередження невпинно збільшується і стає досить значним.Встановлено складні взаємозв'язки між ефективністю різних методів навчання та індивідуальними успіхами учнів у навчанні. Як показали дослідження О.В.Скрипченка, перебудова змісту й методів навчання у молодших класах у напрямі підвищення його теоретичного рівня прискорює розумовий розвиток молодших школярів. Це, в свою чергу, зумовлює розширення з віком діапазону індивідуальних відмінностей учнів в оволодінні знаннями та вміннями розв'язувати навчальні завдання. Крім того, треба відзначити, що місце кожної дитини у загальному діапазоні цих індивідуальних відмінностей не залишається фіксованим, а змінюється. Ця обставина часто не враховується педагогами.

Результати навчальної діяльності різних учнів за різних форм і методів навчання не однакові. Одні досягають вищих результатів, засвоюючи матеріал і виконуючи вправи в темпі, що задається ззовні, інші - при самостійному регулюванні цього темпу.

Встановлено, що відмінності в ефективності навчання виразніше виступають там, де його методи ставлять підвищені вимоги до розумової працездатності школярів. Останні зумовлені типологічними особливостями вищої нервової діяльності дитини, зокрема, силою і рухливістю нервових процесів. У психологічних дослідженнях було виявлено такі особливості розумової діяльності учнів із " сильними" нервовими процесами: порівняно швидке виконання завдань, зокрема, менша тривалість підготовчих і контрольних дій, які можна спостерігати ззовні, поєднаність, " злитість" цих дій з виконавчими, здійснення корекції виправлень у процесі самої роботи. Учні із " слабкою" нервовою системою виконували завдання у середньому значно довше. Підготовчі, виконавчі та контрольні дії у них більшою мірою були відокремлені одна від одної. Так, виправлення помилок здійснювалось переважно під час перевірки вже виконаної роботи, а не в процесі її виконання.

Розумова працездатність школярів, що визначається силою нервових процесів, - одна з важливих умов, що визначає характер пізнавальної діяльності школярів під час розв'язування навчальних розумових задач.

Властивості нервової системи тісно пов'язані між собою. Кожний її тип має свої переваги і слабкі сторони. Як пише Б.М.Теплов, слабкість нервової системи - це одночасно й висока реактивність, чутливість, низька працездатність.

Інертність нервової системи зумовлює низькі показники швидкості в роботі і одночасно високі показники міцності окремих зв'язків та їх систем. Одна й та сама властивість нервової системи, підкреслював Б.М.Теплов, може мати різноманітні психологічні вияви, а отже, й різні (позитивні й негативні) наслідки для діяльності людини.

Чималих успіхів у навчальній діяльності можуть досягти й досягають учні з різними психологічними особливостями. В учнів можуть вироблятися різні стилі та способи діяльності. Оптимальними вони будуть тоді, коли враховуватимуться сильні сторони темпераменту і компенсуватимуться слабкі. Цю тезу підтверджено експериментально. Водночас, є всі підстави вважати, що з врахуванням особливостей вищої нервової діяльності диференціація методів навчання значно підвищила б рівень досягнень школярів у засвоєнні знань, виробленні вмінь та навичок.

Здійснюючи індивідуальний підхід, вчитель повинен особливу увагу приділяти учням із слабкою нервовою системою.

Які ж навчальні ситуації сприятливі для учнів із слабкою.

нервовою системою?

1. Ситуації, що вимагають монотонної роботи, наприклад, коли треба розв'язати велику кількість задач одного типу чи виконати кілька подібних вправ.

2. Учні легше діють за наперед заданою схемою, зразком,

алгоритмом.

3. Ситуації послідовної та планомірної роботи.

4. У ситуаціях, коли передбачається попередня підготовка до
роботи; вони люблять складати плани своєї роботи, навіть у письмовій формі.

5. Випадки, коли треба виявляти розуміння та знання предмету

поза шкільною програмою (і у цій ситуації слабкі схильні самостійно проникати у більш глибокі зв'язки у навчальному матеріалі; вони здатні до систематизації знань).

6.Різноманітна наочність (графіки, схеми, малюнки, діаграми,
таблиці) полегшує їм: навчальну діяльність. Коли вчитель вимагає
наочного опису чи зображення, вони виявляють свою перевагу над
сильними.

7.Слабкі схильні ретельно контролювати виконання навчального
завдання та перевіряти отримані результати.

Позитивними особливостями навчальної діяльності учнів з Інертною нервовою системою є:

1. Вони можуть працювати довго, не відволікаючись на репліки
вчителя, на роботу однокласника, який виконує завдання біля дошки.

2. Відзначаються високим рівнем самостійності при виконанні
завдань.

3. Учні з таким типом нервової системи хоч відрізняються
повільним наростанням активності, проте довго її зберігають і у цьому виявляють свою перевагу над іншими групами школярів.

4.Вони схильні до одноманітної роботи, тому досить ефективно
виконують її протягом тривалого часу.

5.Ці школярі вміють до кінця вислухати пояснення вчителя, а вже
тоді почати виконувати завдання, чого не скажеш про учнів з холеричним та, навіть, сангвінічним темпераментом.

6.У роботі на кмітливість вони беруть активну участь лише в
тому випадку, коли мають достатньо часу для роздумів.

7.Вони активні в роботі над вивченням нового матеріалу.

8. У них краще розвинена довготривала, ніж короткочасна й
оперативна пам^’ять.

9. Учні з інертною нервовою системою швидше виконують
завдання, якщо мають можливість довільно організовувати свою діяльність; швидкості вони досягають за рахунок спеціальної організації діяльності, наприклад, продуманого розуміння креслень, відсутності відволікань на спілкування з учителем, сусідом за партою тощо.

10. Коли передбачається попередня підготовка до роботи, вони
люблять складати плани своєї роботи навіть письмово. Самостійна робота для них легша, ніж фронтальна.