Список літератури. 1. Беркенблит М., Петровский А

1. Беркенблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. - М.:

Политиздат, 1968. - 128 с.

2. Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте //

Выготский Л. С. Собр. соч. - В 6 т. - Т. 2. - М.: Педагогика 1982. - С. 436-442.

3. Исагулов 3. И. Воображение и его роль в литературно-художествен-

ном творчестве. - Алма-Ата, 1971. - 34 с.

4. Короленко Ц. П., Фролова Г. В. Чудо воображения: Воображение в

норме и патологии. - Новосибирск: Наука, 1975. - 209 с.

5. Натадзе Р. Г. Воображение как фактор поведения. - Тбилиси-

Мецниереба, 1972. - 184 с.

6. Розет И. М. Психология фантазии: Экспериментально-теоретичес-

кое исследование внутренних закономерностей продуктивной умственной деятельности. Изд. 2-е. - Минск: Университетское 1991. - 339 с.

7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — В2т. — Т. 1, — М-

Педагогика, 1989. - С. 344-359.

8. СмольськаЛ. М. Західні підходи в дослідженнях творчості // Прак-

тична психологія та соціальна робота. — 2004. - № 3. - С. 61-66.

9. Страхов И. В. Психология воображения. - Саратов, 1971 -

С. 3-70.

Увага

16.1. Поняття про увагу та її основні функції.

16.2. Основні теоретичні підходи до вивчення уваги.

16.3. Види уваги та їхня класифікація.

16.4. Основні властивості уваги.

16.1. Поняття про увагу та її основні функції

Щохвилини людина отримує безліч різноманітної інформації. Щоб не загубитися у цьому потоці, її слід фільтрувати: щось одне відбирати і спрямовувати на це свою свідомість, а щось інше про­пускати. У такій вибірковості і полягає основна сутність уваги. Увага — це пізнавальний психічний процес, який полягає у спря­мованості та зосередженості психічної діяльності на певних об'єктах та явищах, зовнішніх або внутрішніх, при одночасному відволіканні від інших.

Увага не є самостійним психічним процесом. Будучи однією із сторін іншого психічного процесу (наприклад, сприймання, пам'яті чи мислення), вона виявляється лише як спрямованість на щось і зосередженість на чомусь. Крім того, увага не має свого окремого специфічного продукту. Результатом її функціонування не є ані об­рази, як це характеризує відчуття та сприймання, ані уявлення, як це властиво пам'яті, ані поняття, судження чи умовиди, які виника­ють у процесі мислення. Замість того увага є необхідною умовою якісного виконання будь-якої діяльності. Наприклад, якщо ми за­пам'ятовуємо матеріал, будучи посилено уважними, число повто­рень зменшується, причому відсутність уважності не компен­сується збільшенням кількості повторень. Завдяки увазі людина під час сприймання має змогу розрізнити деталі зображення; під час запам'ятовування — втримати необхідну інформацію у корот­котривалій і оперативній пам'яті для подальшої передачі у довгот­ривалу; у мисленні увага є необхідним чинником доведення проце­су розв'язання задачі від початку до кінця.

Таким чином, без зв'язку з іншими психічними процесами і незалежно від них увага існувати не може. Сама по собі нічого не створюючи, вона є ніби прожектор, який спрямовано на вже існу­ючий образ чи поняття.