Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

Багато фактів підтверджують зв'язок між різними видами душевних розладів і обдарованістю. Можливо, важкі розлади серед видатних творчих людей не частіші, як і серед пересічних. Цю гіпотезу можна перевірити порівнянням двох вибірок з виявленням відсотка осіб з відхиленнями. Порівняння неблагополучних за психічним здоров'ям людей творчих з благополучними за показниками душевного здоров'я може допомогти побачити зв'язок між психічними відхиленнями і обдарованістю чи переконатися у його відсутності.

Був час, коли джерелом творчості вважали шизофренію і меланхолію. Італійський психіатр Чезаре Лом-брозо стверджував, що геніальність - лише одна з форм божевілля. А каліфорнійські психологи встановили 10% перевищення частоти психічних захворювань в обстеженій ними групі творчих осіб порівняно з контрольною вибіркою. Про зв'язок між душевними захворюваннями і творчістю ведуть мову клініцисти - фахівці, які займаються науковими спостереженнями в клініках.

На зв'язок креативності з психічними розладами вказували Ф. Пост, А. Людвіг і Г.-Ю. Айзенк.

Ф. Пост вивчив біографії відомих творчих чоловіків: 48 художників візуальних мистецтв, 50 - філологів і мислителів, 45 - учених, 46 - державних діячів, 52 - композиторів, 50 - письменників. У біографіях були п'ять суїцидів, 22 - спроби. В учених психічні відхилення були виражені найменше, письменники мали сімейні історії, пов'язані з психічними хворобами, а також, як і артисти й інтелектуали, - психосексуаль-ні проблеми. І депресивні стани превалювали у письменників. Алкоголізм був властивий письменникам, артистам і композиторам, менше - політикам та інтелектуалам, нехарактерний для вчених.

А. Людвіг вивчав зв'язок між психічними хворобами і креативними досягненнями, аналізуючи біографії чоловіків і жінок, які жили у XX ст. і досягли високих результатів діяльності. У вибірці з 1000 осіб він виокремив дві крайні підгрупи, які ввійшли до верхнього (250 осіб, вища еліта) і нижнього (249 осіб, еліта менш високого рівня) квартилів. Зі статистично високим рівнем значущості було встановлено, що представники вищої еліти страждали на хронічні хвороби і психічні розлади, особливо депресію, алкоголізм, труднощі адаптації, соматичні проблеми.

Г.-Ю. Айзенк, спираючись на психометричні дослідження, припустив, що структуру особистості визначають не тільки нейротизм та інтроверсія/екстраверсія, а й психотизм. Подальший аналіз психотизму показав, що один полюс цієї змінної пов'язаний з такими рисами особистості, як альтруїзм, соціабельність, здатність до емпатії, конвенціоналізму, конформізму, інший - з кримінальністю, ворожістю, агресивністю, психопатією, шизоїдністю, депресивністю, афективними розладами, шизоафективністю і шизофренією. За високого рівня психотизму особистість виявляє високий рівень креативності, а також - агресивність, егоцентрич-ність, асоціальність, упертість і грубість.

Можна стверджувати, що і деструктивні імпульси, і великі творчі пориви виникають з одного джерела - бажання висловитися, якомога повніше і колоритніше виявити свій внутрішній світ.

Нечисленні автори вважають, що творчий розвиток за своєю природою ґрунтується на здорових психічних процесах. Отримано дані, що підтверджують необхідність емоційної стабільності для досягнення життєвого успіху.

При дослідженні психологічних особливостей творчих особистостей не завжди розрізняли досягнуті результати, за якими оцінюють творчість. Цю ієрархію результатів можна представити у вигляді піраміди (рис. З.7.):

Рис. 3.7. Піраміда успіху (за Лібіним)

Не всі люди, які домоглися життєвого успіху, мають творчі досягнення, не всі, хто їх має, - геніальні. Однак суб'єктивні, індивідуальні параметри відчуття благополуччя і особистісне зростання є умовами творчого зростання і важливим доповненням до загального портрета видатної особистості. Проте їх часто інтерпретують як обмеження, що перешкоджають творчому розвитку, особливо прихильники клінічної (психопатологічної) теорії творчості. Навіть серед творчої інтелігенції поширена думка, що тільки відчуття глибокої невдоволеності, а не пошук, наприклад, шляхів самовираження, є джерелом натхнення і творчої мотивації.