Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту






У дослідженні природи і суті представники цього підходу послуговувалися структурно-рівневою теорією інтелекту і теорією функціональної організації пізнавальних процесів.

Розробник структурно-рівневої теорії Б. Ананьєв вважав, що інтелект - складна розумова діяльність, єдність пізнавальних функцій різного рівня, ефект між-функціональних зв'язків основних пізнавальних функцій. Емпірично було досліджено психомоторику, увагу, пам'ять, мислення як пізнавальні функції і компоненти інтелектуальної системи.

Структуру інтелекту описували на основі виявлення за допомогою кореляційного та факторного аналізу характеру зв'язків між різними властивостями окремої пізнавальної функції - обсягом, розподілом, переключенням, вибірковістю і стійкістю уваги (внутріфункціо-нальні зв'язки) і між пізнавальними функціями різного рівня - увагою і пам'яттю, пам'яттю і мисленням тощо (міжфункціональні зв'язки). Дослідники дійшли висновку, що загальна спрямованість інтелектуального розвитку залежно від віку характеризується єдністю процесів когнітивної диференціації (посиленням вираженості властивостей окремих пізнавальних функцій) і когнітивної інтегрованості (посиленням міжфункціональних зв'язків між пізнавальними функціями різного рівня), що задають архітектоніку цілісної структури інтелекту.

Було доведено залежність зміни характеру внутрішньо- і міжфункціональних зв'язків від віку:

1) у 18-25 років інтеркореляційні зв'язки між показниками уваги й мислення становлять 14, 1%, у віці 26-33 років - 86%. Зв'язки з вербально-логічним мисленням ще сильніші - 9, 7 і 90% відповідно;

2) у структурі інтелекту спостерігається тенденція до збільшення кількості та величини кореляційних зв'язків між різними властивостями однієї пізнавальної функції і між пізнавальними функціями різних рівнів. Цей факт було проінтерпретовано як прояв ефекту інтеграції різних форм інтелектуальної активності і показник становлення цілісної структури інтелекту (у контексті ідеї " загального інтелекту") на етапі дорослості;

3) з часом співвідношення основних компонентів у структурі інтелекту змінюється: у 18-25 років найбільшим, за даними кореляційного аналізу, є показник довготривалої пам'яті, за ним - показник словесно-логічного мислення; у 26-35 років на перше місце виходять показники словесно-логічного мислення, за ними - уваги, потім - довготривалої пам'яті.

На єдності теорії інтелекту і теорії особистості наголошував Б. Ананьєв. На його погляд, потреби, інтереси, установки та інші особистісні якості визначають активність інтелекту, а характерологічні властивості особистості і структура мотивів залежать від об'єктивності її ставлення до дійсності, досвіду і загального розвитку інтелекту.

Теорію функціональної організації пізнавальних процесів розробив Б. Величковський, який пропонував опис інтелекту як ієрархії пізнавальних процесів, що охоплює шість рівнів пізнавального відображення. Нижні " поверхи" інтелекту стосуються регулювання рухів у предметному середовищі, починаючи від найпростіших рухових реакцій і локалізації об'єктів (рівні А і В) аж до розгорнених предметних дій в умовах побудови предметного образу ситуації (рівні С і П). Для розуміння природи інтелекту найважливіші два вищі " поверхи" - вищі символічні координації, що відповідають за уявлення і зберігання знань (рівень £), і стратегії перетворення знань (рівень F).

Рівень Е представлений концептуальними структурами (наочно-типовими образами об'єктів - первинних понять, за І. Хоффманом, або фокус-прикладів, за Дж. Брунером) і когнітивними схемами (узагальненими, стереотипними уявленнями про різні предметні галузі - фрейми і сценарії). Рівень - уявлень - процедурами зміни наявного знання у вигляді операцій уяви, пропозиційних операцій, метаоператорів типу " якщо, то...", " припустимо, що..." і т. д. Завдяки цим процедурам створюються умови для породження нових смислових контекстів (ментальних просторів), які можуть заповнюватися новими дійовими особами та об'єктами, видозмінюватися, набуваючи гіпотетичного характеру.

За Б. Величковським, відчуття пов'язані з роботою трьох базових рівнів (А, В і С), сприйняття - двох (С і В), пам'ять і мислення - трьох (В, Е, Р), уява і розуміння - двох (ЕіР), & увага є результатом керівного впливу рівня.Р на Е і на О.

Теорія функціональної організації пізнавальних процесів заперечує наявність загального фактора інтелекту. Б. Величковський вважав, що кожний пізнавальний рівень формується та існує згідно з особливими законами за відсутності " верхніх" або " нижніх" централізованих впливів (гетерархічний (поліфонічний) принцип координації).

Можливо, пізнавальні процеси (сприйняття, пам'ять, логічне мислення тощо) - лише умовні терміни, які використовували на певному етапі розвитку психології пізнання. Однак є підстави вважати, що інтелект забезпечує актуалізацію і координацію пізнавальних процесів під час побудови пізнавального образу.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.