Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

Предметом вивчення психології є індивідуальний внутрішній світ, закономірності його зародження, становлення, розвитку, реалізації та згасання. Як науковим методом психологія послуговується системою засобів цілісного пізнання предмета у єдності його реальних і сутнісних глибинних проявів.

У науковому методі синтезовані методологія, методика і прийоми дослідження. їх комплексне застосування дає змогу отримати об'єктивні, цілісні знання про предмет науки.

Методологія (грец. methodos - спосіб пізнання і logos - вчення) - вчення про загальну теорію (позицію), з якої повинен виходити дослідник психічної природи Я людини, про правила, яких він мусить дотримуватися в дослідженні, та засоби, якими він має користуватися.

Технічна методологія узагальнює і пропонує найдоцільніші та найефективніші способи й засоби наукового пізнання предмета науки. Оскільки психологія поєднує в собі ознаки і теоретичної, і прикладної дисципліни, її методологія вдається до засобів як наукового пізнання, так і практичного перетворення індивідуального світу Я людини. В уніфікованому вигляді технічна методологія синтезує методики психологічного дослідження та методики перетворювального психологічного впливу.

Методикою в науковому дослідженні називають процедуру або послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворювальних дій, операцій та впливів, які реалізуються у процесі вивчення його предмета і спрямовані на розв'язання завдань дослідження. Як складник наукового методу психології методику розглядають на кількох рівнях: перший рівень - загальна методика психологічного дослідження; другий - методика здійснення конкретного типу наукового дослідження (теоретичного, емпіричного, прикладного та ін.); третій - детально описана послідовність реалізації того чи іншого засобу, способу психологічного дослідження.

Диференціальна психологія використовує загально-психологічні методи пізнання, до яких належать, наприклад, спостереження й експеримент, і спеціальні.

Спеціальні методи диференціальної психології поділяють на: методи теоретичного аналізу (моделювання, реконструювання, типологічний), психогенетичні (генеалогічний метод, метод прийомних дітей, метод близнюків), історичні (біографічний метод, метод щоденників, автобіографічний метод, вивчення продуктів діяльності, вивчення літературно-історичних джерел), діагностичні (тести), математичні (методи математичного моделювання, методи математичної статисти* ки), організаційні (лонгітюдна, порівняльно-вікова, генетико-моделювальна форми організації дослідження) та ін.