Ландрас. Порода свиней ландрас виведена в Данії схрещуванням місцевих свиней з англійськими тваринами (переважно з великої білої).

Порода свиней ландрас виведена в Данії схрещуванням місцевих свиней з англійськими тваринами (переважно з великої білої).

Спочатку свинарі Данії розводили і поставляли на німецький ринок важких сальних свиней. Однак наприкінці 80-х років 19 століття країна позбулася цього ринку. Залишався ринок Англії, який вимагав беконної свинини. Свинарі знайшли вихід в імпорті кнурів породи великої білої та схрещування з ними місцевих маток, відбираючи на племінні цілі тільки білих метисів, близьких до бекону типом.

Тривала селекція породи ландрас за зазначеними ознаками забезпечила високу ефективність використання тваринами протеїну корму для синтезу білка тіла. Порода ландрас одержала визнання і набула поширення у всьому світі.

Сучасний тип ландраса, поширеного в багатьох країнах, особливо в країнах Балтії, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, - це типово беконні свині середнього та великого розмірів із сильно розтягнутим тулубом, вузьким, але досить глибоким, широким і плоским окостом. У них відзначається стрессовоспріімчівость, певна слабкість конституції в порівнянні з великою білою породою, погана акліматизація, погіршення якості м'яса.

Дюрок

Порода дюрок з'явилася в США в результаті різноманітних схрещувань свиней червоного і пісочного кольорів. У підсумку в двох штатах сформувалося дві більш-менш однорідні групи. Одна з груп називалася джерсі (відповідно до назви штату Нью- Джерсі), а друга дюрок (штат Нью -Йорк). Джерсі були більшими і пізньостиглими тваринами. Володіли грубим кістяком, грубою щетиною, гребінь уздовж спини був слабо виражений. Дюрок ж були менш великими, але більш скоростиглими, з хорошими м'ясними формами і давали високу оплату корму. Через деякий час ці дві групи тварин стали активно схрещуватися і в 1883 була офіційно зареєстрована нова порода - дюрок - джерсейска. З часом ця порода свиней стала називатися просто дюрок. З недоліків породи слід зазначити сприйнятливість до атрофическому риніту (хронічне запальне ураження слизової оболонки носа, що характеризується атрофією слизової оболонки і знаходяться в ній нервових закінчень) і вимогливість до білкового харчування. В даний час чистопорідне розведення свиней породи дюрок не має широкого розповсюдження. Їх використовують в основному для отримання породних товарних гібридів.

Українська м’ясна порода

Автори породи: Б. В. Баньковський (науковий керівник і відповідальний виконавець роботи), В. О. Медведєв, І. В. Соловйов, А. Ф. Ткачов, С. В. Акімов, Р. М. Жиркова, І. Б. Баньковська, В. А. Луценко, М. М. Борисенко, Л. О. Ткаченко, І. М. Москаленко, Г. 1. Сотніченко, М. О. Кравчук, Г. М. Манько, Ф. Я. Брижко, А. П. Харченко.

Селекційна робота по створенню української м’ясної породи велася з 1981 року по розробленій програмі на основі свиней випробуваного полтавського м’ясного типу та помісей різних поєднань харківської, білоруської та асканійської селекції.

Порода є складним конгломератом поєднань різних генотипів – великої білої, миргородської, ландрас, уельс, п’єтрен, уессекс-седлбекської, української степової білої порід. У породі створено три заводські типи (центральний полтавський, харківський, асканійський) з генеалогічною структурою 12 ліній та 25 родин.

Офіційно порода, як селекційне досягнення українських вчених, була затверджена 31 грудня 1993 року Міністерством сільського господарства і продовольства України. За даними породного обліку загальна чисельність свиней української м’ясної породи становить 70 тис. голів. Свиней цієї породи розводять у багатьох господарствах України.

Полтавська м’ясна порода

Авторами породи є вчені і виробничники: Б. В. Баньковський (науковий керівник і основний виконавець роботи), Н. М. Середа, Л. Г. Перетятько, В. П. Рибалко, І. Б. Бань-ковська, І. С. Іващук, 3. Л. Шестакова, Г. А. Шуст, П. П. Остапчук та ін.

Створена у результаті багаторічної селекційної роботи методом складного відтворного схрещування і об’єднання кращих спадкових якостей порід великої білої, ландрас, миргородської, п’єтрен, уесекс-седлбекської, гемпшир та дюрок. Це новий генотип свиней, що відповідає сучасним вимогам племінного й товарного свинарства.

Офіційно порода затверджена в 1993 році наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України. Загальна кількість свиней полтавської м’ясної породи становила майже 95 тис. голів.

3.3. Чисельність, розміщення племінної бази тварин.

Кількісні показники, які відображають розповсюдженість свиней кожної з порід залежать від багатьох факторів. Визначальним фактором поширення породи є її якісні характеристики. Зазвичай, м’ясні породи, які показали найкращі результати є більш поширеними у галузі. Нові породи свиней, навіть з кращими економічними показниками, є менш поширеними і причиною цьому є часова обмеженість з моменту створення нових порід.