Бронхіальна астма

Бронхіальна астма (БА) являє класичний приклад багатофакторно обумовленої хвороби, при якій взаємодіють численні компоненти, в основному психосоматичні, інфекційні та алергійні. Емоційні фактори навряд чи самі по собі можуть створити достатні умови для розвитку хвороби, але у біологічно схильного до неї людини вони можуть пустити в хід астматичний процес (Boiten, Frijda, 1994).

За даними ряду досліджень (Lehrer et al., 1993), особистість хворих БА характеризується специфічними особливостями.

Психологічна метафора бронхіальної астми — утруднення виживання, нездатність «дихати повними грудьми» у цьому складному світі. Перешкоди виникають у беззахисної дитини, коли любові батьків недостатньо, а самостійний подих — це єдина функція людини, що з’являється тільки після народження. Всі інші ознаки нашої життєздатності формуються ще в материнській утробі, де затишно і безпечно, а всі життєві потреби забезпечені автоматично.

Спроби виявити «відповідальні» за виникнення БА психічні конфлікти, привели до гіпотези про існування специфічного патогномонічного для захворювання «профілю особистості» (Jones et al., 1976). Основні характеристики такого «профілю особистості» у хворих БА визначаються як схильність «придушувати депресію й агресію» (Mellett, 1978), «стримувати реакції на фруструючий вплив» (Groen, 1982; Pelser, 1960), перевага «нементалізуємих переживань» (Mitrani, 1993), «підвищена нервовість, надмірна збудливість або млявість, підвищена виснажливість», «висока тривожність». Патогномонічний для пацієнтів БА «профіль особистості» асоціюється з проявами алекситимії (Nemiah et al., 1970; Nemiah, 1975; Sifheos, 1973; Brown et al., 1981) — механістичним характером мислення, що виявляється в нездатності фантазувати, прагненні оперувати конкретними поняттями. У поводженні і рисах особистості хворих часто виявляються реакції з захистом емоційних, насамперед агресивних, спонукань, а також сховане бажання ніжності і близькості. За псевдоіндиферентним чи навіть агресивним поводженням може ховатися сильна потреба в любові і підтримці (Bastiaans, Groen, 1954).

Агресія у астматиків не витісняється, вона переживається як небезпечна, хворий не може її висловити, він не може «випустити свій гнів на повітря». Це виявляється в нападах ядухи. Астматики дуже сильно переживають агресивність, але не виявляють її; вони недовірливі і підозрілі і тому не схильні до самопожертви. У астматиків часто виявляються реактивні утворення, що заміщають агресивні тенденції, і бажання близькості (Braeutigam, Christian, 1973), часто виявляються розлади в сексуальній сфері (Loch, 1971).

Між порушенням функції подиху у астматиків бачать зв’язок з порушеною здатністю хворих брати і віддавати, вираженою тенденцією до неповернення, утримання, збереження (Schwidder, 1968; Marty, 1974; Braeutigam, 1954). У важких алергіків описаний конфлікт за типом «володіти-віддати» і тенденція ідентифікувати себе в спілкуванні з іншими особистості, «бути сплавленим» з ними (Marty, 1974).

Ранні порушення відносин з матір’ю виявляються у хворого як конфронтація «бажання ніжності», з одного боку, і «страху перед ніжністю» — з іншої (Boor, 1965). Для астматиків характерна боязкість з істеричними чи іпохондричними рисами. Від самих хворих їхній страх залишається схованим (Heim et al., 1970).

Відомо, що материнське відкидання відіграє центральну роль у виникненні нервово-психічного механізму патогенезу БА. Установлено, що у ряді випадків материнське відкидання передувало не тільки захворюванню дитини, але і його народженню. Причини відкидання виникають із власної емоційної незрілості матері, недозволених проблем, що мали місце в її дитинстві. Астматики виражають і переживають більше негативних емоцій у порівнянні зі здоровими.

Виділено чотири варіанти нервово-психічного механізму патогенезу БА: неврастеноподібний, істероподібний, психостеноподібний і змішаний, чи «шунтовий» (від англ. shunt — шунтувати, переводити на запасний шлях).

У випадку загострення неврастенічного типу конфлікту (з одного боку, постійне невдоволення собою реальним, неприйняття себе; з іншого боку, вічне прагнення до уявлюваного блискучого, недосяжного ідеалу розщепленої особистості) хвороба дозволяє пацієнтам піти від необхідності відповідати створеному ідеалу власного Я. Вони повніше приймають себе такими, які є, шляхом зм’якшення системи невротичних вимог до себе (фікція того, якими вони повинні бути, замість прийняття того, які вони є на самому справі) не через обмеження особистісних і інших ресурсів, а в зв’язку з захворюванням. Іншими словами, це хворі зі зниженою самооцінкою, непосильними, завищеними вимогами до себе і тяжкою свідомістю своєї неспроможності, захистом від який стає напад БА. Основним у клінічному прояві БА є поява астматичних симптомів у характерних для даного пацієнта умовах. Причини появи такого нападу можуть бути обумовлені декомпенсацією психологічного захисту від емоційної напруги внаслідок «просочування» у свідомість інформації, що травмує, що вказує на неадекватне сприйняття образи «Я» хворого (перевага внутриособистісного конфлікту) у випадку неадекватної вимоги до себе пацієнтів з неврастеноподібним механізмом.

При істероподібному механізмі хворих відрізняє підвищений рівень домагань до значимих облич мікросоціального оточення (родина, виробничий колектив, медперсонал) і перекручування образи «Ми» у родинах у випадках звичного маніпулювання особами значимого оточення, коли бажаного результату хворий досягає за допомогою нападу. Малюнок поводження цих хворих відрізняється тенденцією перекладати відповідальність за себе і за те, що з ними відбувається в житті, на навколишніх, підвищеними вимогами до навколишнього і зниженими до себе, захисним маніпулюванням особами значимого оточення.

Пацієнти з психастеноподібним варіантом БА відрізняються підвищеною тривожністю, блокуванням емоцій, несформованістю власної ціннісної системи, залежністю від облич значимого оточення і низкою здатністю до самостійних рішень. Напад БА може з’явитися при необхідності прийняти відповідальне рішення через наростання тривоги. «Умовна приємність» нападу полягає в тім, що він рятує пацієнтів від цієї необхідності.

У випадку «шунтового» механізму напад з’являється у боязкого, тривожного хворого при залученні його як арбітра (чи «стрілочника» — shunter) у конфлікт родичів. У цьому випадку напад необхідний для розрядки непродуктивної невротичної конфронтації членів родини і для одержання уваги і турботи під час нападу інфантильним і залежним астматиком. Таким чином, він укладає в собі риси і істероподібного механізму (маніпулювання оточенням і перекладання відповідальності на інших), і психастеноподібного (тривожність, залежність, складність словесного висловлення свого емоційного стану і різке збільшення рівня тривоги при необхідності прийняття рішень).

Особистісні риси, що привертають до розвитку і фіксації дихальних порушень по нервово-психічному механізмі. Це низький рівень фрустраційної толерантності (недостатня стійкість до стресів), інфантилізм, схильність до блокування емоційних переживань, крихкість і незрілість психологічного захисту, неадекватне уявлення про себе, збільшення комунікативної значимості «мови тіла», низький рівень усвідомлення — зауваження актуально пережитих емоцій, бажань, потреб — унаслідок порушення здатності до словесного вираження почуттів. Особистісні особливості і невротичні порушення, а також неадекватні особистісні реакції на захворювання (тривожно-депресивні, фобічні, анозогностичні, псевдоанозогностичні, істеричні, іпохондричні) визначають деструктивні форми поводження хворих, що потім трансформуються в поведінкові стереотипи, що полегшують розвиток астматичних симптомів за нервово-психічному механізмом.