Структура характеру. Визначити структуру, чи будівля, характеру людини - значить виділити в характері основні компоненти й установити обумовлені ними специфічні риси в їхньому

Визначити структуру, чи будівля, характеру людини - значить виділити в характері основні компоненти й установити обумовлені ними специфічні риси в їхньому складному відношенні і взаємодії. У характері як психічному складі, як цілісній системі властивостей, що відбивають історію взаємодія особистості з умовами життя, завжди можна виділити основні ланки системи. чи динамічні стереотипи, що закріплюються зовнішніми впливами і які характеризують поводження людини в даних умовах життя. У змістовному плані характер розглядається як система відносин людини до навколишнього світу, діяльності, іншим людям, до самого себе.

Відношення до навколишнього світу виражається в спрямованості особистості, що виявляється і діях, учинках, поводженні і визначається світоглядом людини, його потребами.

По відношенню людей до навколишнього світу можна говорити про характери ідейних і безідейних. Ідейний характер властивий людині, що має визначені стійкі погляди і надходить відповідно до них. Навпаки, людина з безідейним характером або взагалі не має твердих поглядів і переконань, або діє врозріз з ними, підкоряючи почуттям, чи обставинам сторонньому впливу.

Важливою рисою ідейного характеру, вираженої стосовно навколишнього, є його цілеспрямованість. Вона виявляється в наявності в людини системи ближніх і далеких цілей, обумовлених його світоглядом.

Стосовно праці розрізняють діяльні і бездіяльні характери. Людині з діяльним характером притаманна цілеспрямованість, що робить працю організованим; додає йому суспільну значимість і моральну цінність. Діяльні, але неорганізовані люди зовні метушливі, відрізняються відсутністю цілеспрямованості, невмінням підкорити свої дії своїм думкам.

Люди, що володіють бездіяльним характером - пасивні. Бездіяльність разом з тим може викликатися глибокою внутрішньою суперечливістю людини. Але і в цьому випадку вона не може бути виправдана.

Відношення до людей виявляється у взаєминах з товаришами, у спільної діяльності в колективі. По цьому принципі розрізняють людей з товариськими і замкнутими характерами.

У житті зустрічаються люди з товариським поверхневим характером. Вони легко зав’язують знайомства в основі яких відсутнє усвідомлення якої б те ні було спільності. Таких людей звичайно називають легковажними. Вони здатні на різного роду несподіванки, і тому за ними потрібно постійний контроль. Товариськість людини може бути виборчої, що ґрунтується на інтересі до людей, однаково з ним мислячим. Подібна товариськість позитивна, вона характеризує людину як принципового, послідовного.

Замкнутий характер може бути наслідком негативного чи байдужного відношення до людей, чи глибокої внутрішньої зосередженості (і тоді вона не свідчить про байдужність), чи недовіри до них, обережності, що буває, коли людина живе в чужий йому середовищу.

Відношення до самого себе. Кожна людина певним чином відноситься до самого себе. Це відношення містить у собі усвідомлення свого положення в колективі, суспільстві й обов’язків перед ними. Переоцінка своєї значимості, можливостей і потреб властива людям з егоїстичним характером. Егоїст ставить себе, свої особисті інтереси вище інтересів колективу, тому така людина ненадійна, на нього не можна покладеться. Люди з такою рисою характеру в наступному, у період служби, випробують великі труднощі у взаєминах з товаришами по службі. Людина з альтруїстичними рисами характеру вище усього ставить інтереси колективу, інших людей. Альтруїзм - важлива риса характеру, без якої неможливе існування справжнього колективу