Структура процесу самоудосконалення

Методи емоційно-вольового самовпливу – це педагогічні засоби, що спираються на свідомий рівень психіки особистості, мислення, емоційно-вольові механізми психіки при головуванні вольових зусиль. Вольовим діям особи передують наступні етапи:

- усвідомлення необхідності певної дії чи поведінки з урахуванням конкретних обставин та можливих негативних наслідків для представників соціуму;

- усвідомлення мотивів своєї поведінки, що допомагає збільшити особистий емоційно-вольовий, фізичний та інтелектуальний особистий потенціал;

- формування психологічної установки на обов’язкове досягнення мети;

- моделювання програми особистих дій, вибір засобів і методів самовпливу;

- безпосередня реалізація мети.

Серед цієї групи методів визначають наступні: самосповідь, самопереконання, самопримус, самонаказ, самопідкріплення.

Самосповідь – це форма звіту перед собою про сутність конкретної проблеми, яку треба подолати, наприклад, подолати негативні емоції, досаду на самого себе, зменшити почуття незадоволення собою чи ефект самозасудження. Самосповідь як метод дозволяє нейтралізувати стійки осередки збудження в корі головного мозку, що виникли у особи під впливом певних факторів, та спрямовувати вільну психічну енергію на вирішення інших проблем.

Самопереконання – це метод свідомого психічного самовпливу з метою перебудови особистих стимулів поведінки, тобто мотивів, бажань, потреб, різних психологічних установок. Процес самопереконання має свою логіку та послідовність, зокрема: висувається теза, ідея, думка, яку курсант формує для себе. Далі він звертається до пошуку конкретних фактів та аргументів, що підкріплюють цю основну ідею чи позицію. Після цього на підставі уяви моделюється можлива негативна панорама майбутнього, яка може стати реальною у випадку ігнорування головної ідеї. Метод самопереконання спирається на інтелект моряка, його мислення та життєвий досвід.

Самопримус та самонаказ – це методи вольового самовпливу, якими доцільно використовувати в ситуаціях екстремального характеру, чи в ситуаціях, в яких мало часу на роздум.

Інша група методів свідомої психічної саморегуляції спирається на механізм самонавіювання.

Самонавіювання - це психічний механізм, який дозволяє особі сприймати певну інформацію як достовірну поза аналітичного усвідомлення її суті. Вважається, що самонавіювання забезпечує єдність підсвідомого та свідомого рівня психіки особистості.

Серед методів свідомого психічного самовпливу, що спираються на механізм самонавіювання, визначають аутотренінг, медитацію та аутогіпноз.

Аутотренінг – це метод свідомого психічного самовпливу з метою зміни характеру психічної активності, свідомого корегування свого емоційно-вольового стану, підвищення рівня загальної працездатності, подолання окремих захворювань, тобто вирішення багатьох проблем психічного та психологічного характеру.

Головні вимоги аутотренінгу: а) м’язове розкріпачення; б) наявність формул самонавіювання, що відповідають визначеної меті психічного самоудосконалення.

Іншими вимогами аутотренінгуі:

- знання технології користування методом аутотренінгу;

- уміння керувати ритмом, темпом, інтенсивністю особи­стого дихання;

- забезпечення мінімальних аудиторних умов, зокрема зручного ліжка або крісла, вільного часу, затишку.

Формули самонавіювання складаються самостійно у відповідності з визначеною метою психічного самоудосконалення. Правила складання формул самонавіювання:

- фрази повинні бути короткими за формою та ясними за змістом; наприклад: «Я буду сміливим та рішучим»;

- слід користування займенниками типу «я», «мені», «мною», які дозволяють забезпечити звернення до самого себе;

- виключити частки «не», «ні», «немає» тощо;

- забезпечувати дієслові в наступної послідовності: «хочу – можу – буду – є».

Промовляти фрази потрібно в спокійному темпі, подумки, дихаючи повільно. Позитивний результат на підставі аутотренінгу досягається обов’язкове, поза вольових зусиль, але не раптово, тобто через певний час. На початкової стадії занять аутотренінгом доцільно займатися по 7-10 хвилин щодня зразу після сну, та ввечері перед сном. Аутотренінг є безпечним методом свідомого психічного самовпливу. Інструментом психічного самовпливу в його межах виступають слова, фрази.

Медитація також спирається на механізм самонавіювання. Види медитації: а) статична; б) динамічна.

Медитація сприяє концентрації свідомості особистості на образі, який особа сама формує у відповідності мети психічного самовдосконалення.

Функції медитації: забезпечення глибокого відпочинку, нормалізація нервових процесів, підвищення життєвого тонусу, зниження чи підвищення рівня психічної активності, значне поліпшення загальної працездатності, підвищення рівня інтелектуальних здібностей, зменшення рівня конфліктності, розвиток комунікативних здібностей тощо.

Механізм медитації ще досконало не вивчено, але відомо, що в його основі важливе місце належить концентрації свідомості на образі уяви. На цієї підставі здійснюється звуженість свідомості з одночасним тимчасовим виключення пам’яті. Користуватися методом медитації особам, які не є психічно тренованим, небезпечно. Також є небезпечним дозволяти іншої особі впливати на особисту психіку за допомогою медитативних методів та прийомів.

Етапи статичної медитації:

- максимальне м’язове розкріпачення;

- самостійний вхід у так званий трансовий стан, тобто стан звуження свідомості людини;

- свідоме надання програми-коду у вигляді відповідного образу уяви;

- утримання перед заплющеними очами образ уяви, що є свідоме сформованим;

- вихід з медитативного стану.

Динамічна медитація не передбачає м’язового розкріпачення. Вона здійснюється за допомогою типових рухів, промовляння однакових слів тощо, що також сприяє звуженості свідомості людини.

Аутогіпноз -метод свідомого психічного самовпливу, який також спирається на механізм самонавіювання. Цей метод не передбачає розкріпачення м’язової структури тіла людини та забезпечення певних аудиторних умов. Особа користується аутогіпнозом в стану бадьорості. Інструментом психічного самовпливу в його межах є певна фраза, що одночасно підкріплюється аналогійним образом. Вони будуються та формуються свідомо у відповідності визначеної мети. Психічно тренована особа користується аутогіпнозом в стані бадьорості.

На першому етапі оволодіння аутогіпнозом як методом свідомого психічного самовпливу є доцільними наступні дії:

а). аналіз мотивів своєї поведінки, визначення конкретної особистої проблеми, тобто визначення мети психічного самоудосконалення;

б). проведення внутрішнього монологу з собою, визначення конкретних завдань для реалізації;

в). створення в своєї уяві нового бажаного образу, наприклад, нової риси свого характеру, почуття, мотиву поведінки тощо;

г). проведення психічного самопрограмування, тобто організація процесу самогіпнозу шляхом надання певних мовних установок та впровадження відповідних образів в свідомість поза обґрунтування їх необхідності.

На другому етапі, - етапі досконалого володіння цим методом аутогипноз є доцільним в стані бадьорості в процесі безпосереднього виконання моряком своїх функціональних обов’язків. За його допомогою є можними свідоме зменшити відчуття білю, голоду, жаги, збільшити рівень психофізичної стійкості моряка тощо.

Висновки.

Серед методів свідомого психічного самовпливу визначають дві основних групи: а) емоційно-вольові; б) аутотренінг, медитація та аутогіпноз.

Перша група методів спирається на мислення, свідомий рівень психіки, друга - на механізми самонавіювання. Курсанту, який починає звертатися до методів свідомої психічної саморегуляції, є необхідним починати з аутотренінгу. Цей метод відповідає педагогічним принципам послідовності та систематичності, передбачає стан свідомості, а тому вважається дійовим та безпечним.