Короткий зміст. Сутність, об'єкт і предмет вікової психології

Сутність, об'єкт і предмет вікової психології. Галузі вікової психології як науки й структура як навчального курсу. Зародження й становлення вікової психології. Місце вікової психології у системі психологічного знання. Класифікація методів вікової психології, їх запозичення з інших галузей психологічної науки, особливості застосування. Завдання вікової психології. Категоріальний апарат вікової психології.

Вікова психологія — цегалузь психологічної науки, що вивчає питання розвитку психіки в онтогенезі, закономірності переходу від одного періоду психічного розвитку до іншого. Під онтогенезом слід розуміти індивідуальний розвиток організму від моменту зародження і до кінця життя (від грец. " ontos" — суще і " genesis" — розвиток).

Об'єктом дослідження вікової психології є людина, у процесі її переходу від одного віку до іншого. Предметом вікової психології є закономірності психічного розвитку людини на різних етапах її індивідуального життя. Конкретизуючи ці положення, слід зазначити, що вікова психологія вивчає: 1) розвиток психічних процесів (відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, емоцій) і властивостей у дітей, підлітків, юнаків і дорослих; 2) становлення різних видів діяльності (гри, навчання, труда, спілкування та ін.); 3) вікові можливості засвоєння знань; 4) основні фактори розвитку й формування особистості; 5) умови, які визначають психічний розвиток людського індивіда (співвідношення природних і суспільних факторів); 6) роль історично відпрацьованих суспільством цінностей у формуванні людини як особистості, а саме — мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо.

Вікова психологія як наука розгалужується на дитячу психологію; психологію підлітка; психологію юності; акмеологію (від грец. " akme" — вищий ступінь, вершина) — психологію людини, яка знаходиться в періоді її зрілості; геронтопсихологію (від грец. " gerontos" — старець), яка вивчає психологічні аспекти старості й підготовки особистості до неї.

Як навчальний курс вікова психологія охоплює такі теми: вікова психологія як галузь психологічної науки; виникнення й розвиток вікової психології; теоретичні основи вікової психології; початок людського життя; психічний і особистісний розвиток дитини від народження до вступу в школу; психологія молодшого школяра; психологія підлітка; психологія ранньої й зрілої юності; рання дорослість; зрілий дорослий вік; старість.

В якості особливої галузі психологічної науки вікова психологія почала складатися із середини XX ст. Між тим, перші дослідження в галузі вікової психології розпочалися ще в кінці XIX ст., коли стала затверджуватися дитяча психологія під впливом еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Розкриті Дарвіном рушійні сили й фактори розвитку живих організмів підштовхнули дослідників до вивчення ходу психічного розвитку дітей. Початок таким дослідженням поклав сам Дарвін. В 1877 р. він оприлюднив результати спостережень за розвитком своєї старшої дитини – Додді. Вивчаючи його поведінку, Дарвін поглибив свої уявлення про еволюцію уроджених форм людського спілкування.

Засновником дитячої психології вважають англійського ембріолога й психолога Віктора Прейєра (1822–1899). Його книга " Душа дитини" (1882) репрезентувала опис біологічного та психічного розвитку дитини від народження до трьох років. Він зробив висновок, що у сфері психічного розвитку виявляється біологічна спадковість, яка є основою індивідуальних відмінностей. Він прагнув не тільки розкрити зміст дитячої душі, описати розвиток пізнавальних процесів, емоцій дитини, а й навчити дорослих розуміти дітей, використовуючи об'єктивні методи. З цією метою в додатку до своєї книги він умістив зразок щоденника, покликаного забезпечити вивчення особливостей розвитку дітей різного віку.

Розвиток дитячої психології наприкінці XIX — на початку XX ст. був тісно пов'язаний з педологією — комплексною наукою про дітей, яка охоплювала результати досліджень різних наукових дисциплін (психології, біології, анатомії, фізіології, соціології й педагогіки) і мала практико-орієнтований характер. Започаткував її американський психолог Гренвілл Стенлі Холл (1844–1924), прихильник експериментальної педагогіки [30, С. 95, 107].

Найбільш значні досягнення в цій галузі припали на першу третину XX ст., і пов'язані вони з іменами таких зарубіжних і вітчизняних вчених, як А. Адлер, А. Біне, Дж. Болдуїн, Карл і Шарлотта Бюлер, А. Гезелл, Е. Клапаред, Ж. Піаже, З. Фройд, С. Холл, В. Штерн, М. Я. Басов, П. П. Блонський, Л. С. Виготський, А. Б. Залкінд, А. П. Нечаєв, Г. А. Фортунатов та ін.

В наступні роки свій внесок у розробку проблем психічного розвитку людини зробили як представники зарубіжної психології (А. Бандура, А. Валлон, Е. Еріксон, Л. Кольберг), так і видатні вітчизняні вчені — Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, П. Я. Гальперін, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, І. С. Кон, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, О. Р. Лурія, А. В. Петровський, С. Л. Рубінштейн та ін. [13, С. 13].

Вікова психологія тісно пов'язана з іншими галузями психології: генетичною психологією, загальною психологією, психологією особистості, соціальною, педагогічною і диференційною психологією. Генетична психологія (від грец. genesis — походження)вивчає закономірності розвитку психіки тварин і людини у філогенезі (упродовж біологічної еволюції усього живого та історичного розвитку психіки) і в онтогенезі (упродовж життя окремої особи). Вікова психологія пов'язана з генетичною психологією, оскільки робить акцент на динаміці розвитку індивіда й особистості.

Тісний зв'язок існує між віковою й загальною психологією, яка вивчає загальні психічні закономірності, теоретичні принципи, основні поняття й методи психології. Як відомо, в загальній психології досліджуються психічні функції — сприйняття, мислення, мовлення, пам'ять, увага, уява тощо. У віковій психології простежується процес розвитку кожної функції і зміни міжфункціональних зв'язків на різних вікових етапах.

У психології особистості розглядаються такі особистісні утворення, як мотивація, самооцінка, рівень домагань, ціннісні орієнтації, світогляд, а вікова психологія досліджує, на якому етапі життя ці утворення з'являються, які їх особливості в певному віці.

Становлення, розвиток будь-якої особистості (дитини, юнака, дорослої людини) відбувається у малих групах (сім'я, група дитячого садка, шкільний клас, підліткова компанія, виробничий колектив). Тому для вікової психології важливе значення має зв'язок із соціальною психологією — наукою, що вивчає закономірності поведінки й діяльності людей, обумовлені фактом їх включення в соціальні групи.

Вікова психологія зв'язана з педагогічною психологією. Цей зв'язок обумовлений тим, що розвиток людини відбувається в умовах навчання, виховання та збагачення соціальним досвідом. Педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчально-виховного процесу.

Є спільне у вікової з такою галуззю як диференційна психологія, що досліджує індивідуально-психологічні відмінності між людьми. Диференційна психологія вивчає як психологічні відмінності конкретних індивідів, так і типологічні відмінності психологічних проявів у представників різних соціальних, етнічних, вікових груп. Тобто, спільним тут є з'ясування особливостей прояву психічних функцій у людей, різних за віком. Вікова психологія зв'язана і із іншими галузями психології, але цей зв'язок не позбавляє вікову психологію свого предмета дослідження [8, С. 8–12].