Психологічний словничок

Адекватність психічних реакцій — відповідність психічних реакцій подразникові. Акселерація — прискорений фізичний розвиток та статеве дозрівання дітей і підлітків

порівняно з попередніми поколіннями.

Афект —максимально можливий за інтенсивністю емоційний короткочасний стан люди­ни (лють, жах, відчай, екстаз тощо), під час перебігу якого знижується ступінь само­владання; дії та вчинки продиктовані логікою емоцій, а не логікою розуму. Перебіг А. супроводжується виразною мімікою та жестикуляцією, змінами функцій внут­рішніх органів, послабленням роботи кори головного мозку та підвищенням ролі підкірки.

Безумовний рефлекс — вроджена інстинктивна реакція на подразник. Відчуття — психічний процес, що полягає у відображенні властивостей предметів та явищ дійсності, а також станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні органи чуття.

Воля —психічний процес, що полягає у здатності активно домагатися свідомо поставле­ної мети, долаючи зовнішні та внутрішні перешкоди.

Діяльність — специфічно людська, регульована свідомістю активність, зумовлена по­требами і спрямована на пізнання та перетворення зовнішнього світу та самої людини. Екстеріоризація —> • процес переходу внутрішніх, психічних дій у зовнішні, предметні. Емоції — психічні процеси і стани, пов'язані з інстинктами, потребами й мотивами, які відображають у формі безпосередніх переживань (задоволення, радості, страху, гні­ву тощо) значимість конкретних ситуацій та явищ для здійснення життєдіяльності індивіда.

Емпатія —здатність особистості розуміти почуття й емоції інших людей і співпережи­вати їм.

Індивід —людина як представник певного виду живих істот; будь-яка конкретна люди­на, незалежно від її особистих якостей та соціального статусу. Індивідуальність — неповторність психіки та особистості людини, своєрідне поєднання

її фізичних та психічних особливостей.

Інтеріоризація — перетворення зовнішніх, предметних дій у внутрішні, мислені; іде­альний план формування відповідних психічних структур і уявлень, навичок тощо. Мислення —процес опосередкованого й узагальненого пізнання людиною предметів та

явищ оточуючої дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. Мовлення внутрішнє —мовлення, яке виконує психологічно внутрішні функції (мислен­ня, планування діяльності, розуміння мови інших, підготовка мовного спілкування та ін.); це мовлення " про себе", із характерною прихованою артикуляцією мовних звуків, стислістю, уривчастістю, великим смисловим навантаженням окремих слів тощо.

Психологічний словничок

Мотив —спонукальна причина діяльності людини. У ролі М. можуть виступати потре­би, інтереси, емоції, установки, ідеали тощо. Від М. слід відрізняти мотивування, тобто висловлювання людини, що пояснюють спонукальні причини її дій та вчинків шляхом зазначення тих чи інших об'єктивних та суб'єктивних обставин.

Навчання —цілеспрямований процес взаємодії вчителя й учнів, в ході якого здійснюється передача суспільно-історичного досвіду.

Онтогенез — індивідуальний розвиток організму від зародження до кінця життя.

Особистість — 1) людський індивід як суб'єкт соціальних стосунків та свідомої діяль­ності; 2) системна соціальна якість індивіда, яка формується у спільній діяльності та спілкуванні і визначається його участю у суспільних відносинах.

Пам 'ять — закріплення, збереження й відтворення того, що мало місце у минулому досвіді людини.

Перцепція —відображення об'єктів і явищ дійсності у свідомості людини за допомогою

органів чуттів. Поняття —мислене відображення загальних та істотних властивостей предметів і явищ

дійсності; одна з основних форм абстрактного мислення.

Почуття — відображення у свідомості людини її ставлень до дійсності, що виникають при задоволенні чи незадоволенні вищих потреб.

Провідна діяльність — вид діяльності, під час якої формуються якісні зміни особис­тості на даному етапі.

Психіка — здатність високоорганізованої матерії (мозку) відображати об'єктивну дійс­ність і на основі сформованого при цьому психічного образу відповідно регулювати діяльність суб'єкта та його поведінку.

Психічні властивості — сталі психічні якості індивіда, що сформувались у процесі тривалої відображальної діяльності, виховання й самовиховання.

Психічні процеси — різні форми єдиного, цілісного відображення суб'єктом об'єктив­ної дійсності. Розрізняють такі основні види П. п.: відчуття, сприймання, лам'ять, мислення, мовлення, емоції, почуття, увага, воля.

Психічні стани —сталі, тривалі психічні переживання; результат психічної діяльності за певний період часу; проміжна ланка між короткочасним психічним процесом і властивістю особистості.

Психічні функції — психічні процеси, які розглядаються з позиції отриманих результатів.

Рефлексія — самопізнання у вигляді роздумів над власними переживаннями, відчуття­
ми й думками. -..: *•*.*'*

Розуміння— мислений процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей, зв'язків предметів, явищ, подій.

110________________________________________ Психологічний словничок

Самосвідомість — виділення себе (власного " Я") з об'єктивного світу (" не Я"); усвідом­лення, оцінка людиною себе, свого місця у світі, власних моральних і фізичних рис, мотивів дій, їх цілей, інтересів, знань, переживань, поведінки тощо. С. відзначається різноманітністю форм вияву. Одні з них (самоаналіз, самооцінка, самовідчуття тощо) пов'язані з пізнавальною стороною психічної діяльності людини, інші (самолюбство, скромність, почуття відповідальності, власної гідності тощо)—з емоційною, а треті (самоконтроль, самодисципліна, самовладання та ін.)—із вольовою стороною психіч­ної діяльності.

Свідомість — вища форма психічного відображення об'єктивної дійсності й саморегу­ляції, притаманна лише людині як суспільно-історичній істоті. С. характеризується: активністю; інтенційністю (спрямованістю на предмет); здатністю до рефлексії, само­спостереження; мотиваційно-ціннісним характером.

Сенситивність — підвищена чутливість людини в певні періоди розвитку до тих чи інших чинників.

Соціалізація особистості — процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм, цінностей, яка дозволяє йому успішно включитись в життя певного суспільства.

Сприймання — форма психічного відображення людиною об'єктивної дійсності у виг­ляді цілісного образу, зумовлена розумінням його цілісності.

Темперамент — характеристика індивіда через динамічні особливості його психіки: інтенсивність, швидкість, темп, ритм психічних процесів і станів.

Увага — форма психічної діяльності, що виявляється у спрямованості й зосередженості людини на певних об'єктах при одночасному абстрагуванні від інших.

Умовний рефлекс — рефлекс, що формується через зближення у часі нейтрального подразника з наступною дією подразника, котрий спричиняє безумовний рефлекс.

Установка —готовність до певної активності, зумовлена наявністю потреби та об'єктив­ної ситуації її задоволення. Як нетривалий процес і стан У. є вираженням уваги, а як якість особистості (фіксована У.) — вираженням її спрямованості.

Учіння — діяльність людини, спрямована на засвоєння знань, умінь, навичок, соціаль­ного досвіду.

Уява — психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду.

Уявлення — чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається й відтворюється у свідомості і без безпосереднього впливу самих предметів на орга­ни чуття.