Навчання, виховання та розвиток психіки

Виготський сформулював тезу про єдність навчання і розумового розвитку: вміло організоване навчання детермінує розвиток, викликає до життя психічні процеси, які без нього взагалі не можуть виникнути і не виникають.

У численних експериментальних дослідженнях доведено провідну, визначаль­ну роль навчання у розвитку чуттєвого пізнання, практичних дій і довільної регу­ляції поведінки (О.В. Запорожець), пам'яті (П.І. Зінченко), мислення і мовлення (Г.С. Костюк, О.М. Раєвський, Д.Ф. Ніколенко) тощо.

У цілісному процесі розвитку дитини під час навчання можна виділити три основні та взаємопов'язані сторони: розвиток знань і способів діяльності під час навчання; розвиток психологічних механізмів використання освоєних способів; розвиток загальних властивостей особистості (спрямованості, психологічної структури діяльності, свідомості й мислення).

Найважливіші зміни у розвитку особистості в процесі навчання зумовлені ускладненням знань і способів діяльності. Змінюючи зміст навчання, тобто харак­тер знань і способів діяльності, які передаються дітям, можна істотно змінювати хід їх розвитку. Використання у процесі навчання спеціальних засобів (еталонів форми, кольору, моделей, схем тощо) призводить до принципових змін тих стадій інтелектуального розвитку, які традиційно розглядалися (приміром, у концепції Піаже) як абсолютні та незмінні (П Л. Гальперін, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін).

Скажімо, логічні операції, що, як вважав Піаже, розвиваються лише в 11—12 ро­ків, стають доступними вже для дошкільнят за умови застосування у роботі з ни­ми зразків-еталонів для групування предметів за певною ознакою. Останнє істо­тно змінює у дітей механізми й стадії розвитку операцій класифікації.

Знанням узагалі притаманна складна структура, в якій виділяють особливі завдання, об'єкти й операції (сукупність останніх утворює спосіб розв'язання завдань). Під час навчання відбувається засвоєння певних типів завдань і спосо­бів їх розв'язання. Від узагальненості способу залежить можливість вирішувати ширше коло завдань.

Психологічні механізми розв'язання певних завдань включають не лише спе­цифічні для окремих навчальних предметів операції, а й загальні прийоми розу­мової діяльності (абстрагування, порівняння, аналіз, синтез). Останні не лише виявляються у навчальній діяльності, але й формуються в ній/

Становлення узагальнених психологічних механізмів, що лежать в основі ви­користання способів і знань, —це лише одна сторона розвитку в процесі навчан­ня. Останній включає також і розвиток загальних властивостей особистості, пере­дусім формування спрямованості особистості, психологічної структури діяль­ності та механізмів свідомоєті.