Історія виникнення та становлення

Екологічної психології.

Екологія та екопсихологія.

Вперше поняття «екологія» було вжито німецьким вченим Ернстом Геккелем у 1870 році, а через сто років воно стало надзвичайно популярним як у науці, так і у масовій свідомості.

Екологія – це наука про найбільш загальні закони та закономірності взаємодії живих організмів та їх стійких сукупностей з оточуючим природним середовищем.

Отже, предметом екології є взаємовідносини живих організмів, вплив на них оточуючого середовища, у тому числі й людського, та його можливі наслідки. Але оскільки людина - це, з одного боку частина природи, а з іншого - вона найактивніша її частина, яка може впливати на природу як позитивно, так і негативно, виникло поняття «екологія людини», а з часом почала формуватися нова наука - екологічна психологія.

Екологічна психологія (від грецького оikos - оточення, середовище) - це наука про психологічні аспекти взаємовідносин людини та оточуючого середовища (природного, штучного, соціального, культурного), яке органічно включене у життєдіяльність людини і служить важливим фактором регуляції її поведінки та соціальної взаємодії.

Екологічна психологія знаходиться на стику психології та соціальної екології як особливої дисципліни, що вивчає широке коло соціально-гуманітарних проблем взаємовідносин людини та оточуючого середовища. Екологічна психологія складувалась на базі окремих досліджень психології людини, що зазнає певної дії факторів середовища - архітектурного, виробничого (ергономіка), рекреаційного, природного та ін.

Таким чином, екологічна психологія накопичила цінний психологічний матеріал, але ще не набула цілісної теоретичної структури.

Виникнення та розвиток екологічної психології за рубежем. Зупинимо нашу увагу на такому парадоксі. Екологія у її буквальному розумінні як оточуюче середовище існувала завжди, але як поняття масової свідомості з’явилось тільки тоді, колі людська діяльність зайшла так далеко, що почала руйнувати це середовище, завдавати шкоди екології. Отже у масовій свідомості поняття «екологія» ототожнюється з негативними екологічними чинниками, екологічними катастрофами та екологічною кризою у цілому. Ернст Геккель, коли запроваджував вперше наукове поняття «екологія» мав на увазі, перш за все, так звані біоценози, які утворюють рослини й тварини, що живуть на одній території суші або водоймища та екосистеми - групи взаємопов’язаних організмів та умови оточуючого їх середовища: грунт, повітря, клімат і т.ін. Геккель дав таке визначення екології: “Під екологією ми розуміємо науку про економію, домашній побут тваринних організмів. Вона досліджує загальні відносини тварин як до неорганічного, так і до органічного середовища, їх дружні і ворожі відносини з іншими тваринами і рослинами, з якими вони вступають у прямі та непрямі контакти, або, одним словом всі ті заплутані взаємовідносини, які Дарвін умовно означив як боротьбу за існування” (цит. за Салтовським)

Вперше про проблеми екології заговорили у Сполучених Штатах Америки у середині ХХ сторіччя, коли в результаті бурхливої бізнесової діяльності почала гинути природа: Великі Озера, що були окрасою півночі США та півдня Канади перетворювались на «Мертві Озера», повітря у містах стало отруйним, продукти харчування - токсичними. Приблизно у цей саме час заговорили про проблеми екології і у Західній Європі. Отже 70-і роки ХХ сторіччя прийнято вважати рубежем у розвитку західної екологічної свідомості, який пов’язаний з початком усвідомлення того, що природні ресурси обмежені, а не безкінечні, що довкілля не встигає відновлюватись після надто бурхливої експлуататорської діяльності людини. У 70-ті роки почало спостерігатись зниження темпів економічного розвитку. Справа в тому, що США та країни Західної Європи наклали ембарго на ввезення арабської нафти, призвело до “нафтової кризи”. Зростання цін на енергоносії під час «нафтової кризи» для сучасної індустріальної цивілізації стало сигналом наближення катастрофи. Ідея межі економічного зростання з’явилась ще у 20-ті роки ХХ сторіччя у США у зв’язку з «великою депресією», а наприкінці століття вона набула вигляд проблеми «екологічного дефіциту».

Що стосується розвитку психології, то тут слід зазначити, що вже у 60-ті роки ХХ століття вчені все частіше приходили до висновку, що лабораторна психологія, яка переважала у той період не може дати повного уявлення про поведінку людини у реальному світі, оскільки у лабораторних умовах неможливо врахувати усі фактори, що діють на психіку. Отже, на початку 80-х років різноманітні дослідження психологічних аспектів взаємодії людини з середовищем було об’єднано у рамках одного напрямку, який отримав назву “психологія середовища” (Environmental Psychology). У 1982 році у Единбурзі було прийнято першу міжнародну програму досліджень у ций сфері. Головними сучасними напрямками досліджень з психології середовища є:

1) вивчення процесу пізнання середовища;

2) дослідження поведінки у середовищі;

3) аналіз сприйняття якості середовища;

4) вивчення реакцій людини на дію факторів середовища, зокрема, виділення факторів середовища, які викликають стрес.

Разом з цим у екологічній проблематиці стала вимальовуватись проблема людини та її роль у екології. Поступово почав формуватись предмет екологічної психології. Серед західних психологів, хто зробив суттєвий внесок до розробки проблем екопсихології були такі вчені: Р.Баркер, Дж. Гібсон, Дж. Гілфорд, Дж.Голд, М.Черноушек, Г. Фон Врігг, Г. Хефлінг, Г. Уоркер, Д.Кричер, Е. Голдсміт, В. Дам’є та деякі інші.

Відомими в нашій країні є роботи вчених-екопсихологів, що належать до прибалтійської школи – Круусвал Ю., Пупиньш М., Хейдеметс М., Хесле В. та російської - Ясвін В., Дерябо С, Калмиков А., Калмикова А., Панов В., Китаєв-Смик Л.

Історія розвитку екологічної психології в Україні. Специфіка вітчизняної екопсихології.

У вітчизняній науці розвиток екологічної психології має свій шлях і свою специфіку. У СРСР, до якого на протязі більш ніж 7 десятиліть належала і Україна, широко практикувалось хижацьке ставлення до довкілля, у результаті якого забруднювались річки, гинули озера, зникали природні ландшафти, змінювався клімат, але говорити про це було категорично заборонено. І лише Чорнобильська катастрофа, наслідки якої неможливо було приховати (це була катастрофа планетарного масштабу) виявила злочинну поведінку по відношенню до екології у колишньому СРСР.

Відразу ж після Чорнобильської трагедії розпочали роботу по вивченню її психологічних наслідків та розробки методів надання психологічної допомоги потерпілим співробітники Центру «Діти Чорнобиля» при Інституті психології АПН України. Значний вклад у розробку проблеми подолання психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи внесли такі українські вчені, як Киричук О., Яковенко С., Моляко В., Нягу А., Льовочкіна А., Лисенко В., Гарнець О., Рибалка В., Татенко В., а також їх колеги з республіки Біларусь - Пергаменщик Л., Фролов Г., Володько В., Коломінський Я. У подальшому, узагальнивши дослідження своїх колег та власний досвід, С.Яковенко започаткував систему нової галузі знань - радіоекологічної психології, яка детально розглядається у його книзі «Психологія людини за умов радіоекологічного лиха».

Але чорнобильська проблематика - не єдиний екопсихологічний напрямок, що розробляється в Україні. Тут досліджується проблеми психологічної допомоги людям, що постраждали від різноманітних екологічних криз та катастроф (Гарнець О., Швалб Ю.), вплив предметно-просторового фактору на психологію людини та особливості взаємодії людини з мікросередовищем, мезосередовищем та макросередовищем (Рудоміно-Дусятська О.), розробляються загальнотеоретичні та методологічні основи екопсихології (Скребець В.), особливості формування екологічної свідомості (Кряж І., Платонов Г.), а також зв’язок екологічної психології та екологічної культури (Крисаченко В., Салтовський О.)

Останнім часом почали створюватись лабораторії та центри дослідження проблем екологічної психології, а науковий курс «Основи екологічної психології» викладається у багатьох вузах країни.

Питання для самоконтролю.

1. У чому полягає специфіка розробки проблем екологічної психології в Україні?

2. Коли і ким було вперше вжито поняття “екологія”?

3. За яких умов проблеми екології стають проблемами екологічної психології?

4. Дайте визначення поняттю “екологічна психологія”?