Вивчення здібностей дитини

При вивченні здібностей дитини ні в якому разі не можна ставити " діагноз". Адже обдаровані діти мають лише потенційні можливості, які лише за сприятливих умов проявлятимуться. Ранні прояви спеціальних здібностей зустрічаються зрідка: найчастіше вони акцентуються у підлітковому віці, коли, власне, й здійснюється діагности-ко-профорієнтаційна робота. Тому психологи, вивчаючи прояви здібностей дошкільників, мають говорити про нахили конкретної дитини до певної діяльності. їхнє завдання полягає у тому, щоб підказати батькам, вихователям, на що спрямована цікавість малюка, підкреслити, що притаманні йому здібності - своєрідні психологічні реалії сьогодення, і від дорослих залежить, щоб вони розвивалися, а не згасали.

Отримати й уточнити інформацію про наявність у дитини здібностей допоможе низка методів діагностики.

Під час спостережень варто звернути увагу на такі особливості:

- вид діяльності, яким найбільше цікавиться дитина;

- поведінка до початку роботи (підвищений інтерес, захоплення, радість) і під час її здійснення;

- стабільність, інтенсивність певної діяльності;

- прагнення до самостійності у розв'язанні проблемних ситуацій, подоланні труднощів і невдач;

- підвищена наполегливість у досягненні результату;

- неординарність думок, суджень, шляхів розв'язання завдання;

- швидке оволодіння новими прийомами роботи;

- прагнення використовувати різноманітні матеріали, дізнаватися про нове, діяти на власний розсуд;

- повернення до розпочатої діяльності після відпочинку. Інформативною також є методика завершення речень,

якою часто послуговуються у психолого-педагогічній практиці. Вона полягає у тому, що дорослий починає речення, а дитина має швидко придумати його закінчення. Наприклад: " Я хочу бути...", " Для мене найцікавіше...", " Найбільше люблю грати у...", " Мої найулюбленіші іграшки...", " Мені подобається...", " Я не люблю, коли...", " Яне люблю в...", " Я не люблю робити..." тощо. Потім фіксують витрачений на розмірковування час, зміст сказаного, аналіз характеристик, роблять висновок щодо зацікавленості і нахилів дитини, які вже вказують на певні здібності.

Щоб визначити, які саме художні чи мислительні здібності домінують, застосовують серію завдань у формі гри (їх використовують і для виявлення ліворукості):

а) " Оплески". Запропонуйте дитині поплескати в долоні (скажімо, після розігрування сценки " Театр") і зафіксуйте, яка рука накриває другу при плесканні (домінує);

б) " Кулачки". Схрестіть пальці обох рук в кулак, і нехай дитина зробить те саме. Визначте, великий палець якої руки - лівої чи правої - буде зверху;

в) " Розгнівався". Запропонуйте дитині схрестити руки на грудях (" поза відокремлення"). Простежте, яка рука знизу накривається в цьому жесті;

г) " Намисто". Для проведення вправи візьміть намистинки (ґудзики) й велику голку з ниткою. Дитина нанизуватиме намисто, при цьому у неї активно рухатиметься домінуюча рука. Активними діями вважаються і нанизування намистинок на голку, і протягування її через них;

ґ) " Пляшечки". Візьміть кілька порожніх пляшок із закрутками. Поспостерігайте, якою рукою дитина робить активні рухи (розкручує кришечку або обертає пляшку);

д) " Палички". За вказівкою дитина кладе лічильні палички (одну, дві, три) у коробочку, потім дорослий поетапно інструктує виконання вправи: " Поклади три палички в коробочку червоного кольору" тощо. Домінуючою є рука, яка здійснює активні дії (розкриває, закриває коробочку, виймає палички, кладе їх);

е) " Телефон". Запропонуйте дитині розіграти розмову іграшковим телефоном, зафіксуйте, якою рукою вона бере слухавку, набирає номер.

Після проведення серії ігор-завдань зведіть отримані дані, проаналізуйте їх і визначте руку, яка домінує. Якщо такою є ліва, то психофізіологічні показники створюють сприятливий ґрунт для розвитку творчих здібностей (тип - " митець"); якщо права - можуть розвинутись інтелектуальні здібності (тип - " мислитель"). Однакове домінування лівої і правої руки свідчить про рівномірні задатки в обох сферах.

Вербально-ігрову методику " Я люблю... " використовують для з'ясування дитячих уподобань, зацікавлень і нахилів. Для гри потрібні фішки: на вимовлене вами речення покласти червону або чорну фішку. Якщо дитина позитивно сприймає сказане, відкладається червона фішка, а якщо негативно - чорна. Речення можуть бути такими: " Я люблю писати", " Я люблю малювати", " Я люблю прибирати в кімнаті", " Я люблю грати", " Я люблю підстрибувати" тощо.

Фіксація відповідей-фішок дає змогу уточнити інформацію, отриману при попередніх дослідженнях.

Важливе місце у визначенні нахилів, інтересів та здібностей дошкільнят посідають графічні методи діагностики, зокрема малювання на вільну тему. Додасть інформації й аналіз малюнків, довільно виконаних на самоті у другій половині дня. Зверніть увагу на тематику, загальний і композиційний характер, на виконання елементів, їх розмір, колір, розміщення.

Розумову обдарованість допоможуть виявити стандартні тести для дошкільників: шкала інтелекту Векслера, яка складається з п'яти субтестів на розв'язання навчальних завдань, рухову координацію та впізнання зорових стимулів (лабіринти, завершення картинки, конструювання з кубиків, геометричні схеми тощо); тест Торенса на визначення рівня розвитку мислення, уяви, здібностей (конструювання картин, завершення карти тощо); шкала інтелекту Станфорд-Біне, яка дає змогу визначити розумовий вік дитини і виявити коефіцієнт И інтелекту.

Метод експертних оцінок передбачає з'ясування думки дорослих, які добре знають дитину (батьки, вчителі, бабусі та інші) щодо її розумових здібностей. Беруться до уваги такі показники:

- любить складні інтелектуальні ігри (шахи, шашки тощо);

- ставить дорослим багато складних і оригінальних запитань;

- має значний запас слів і високий рівень міркувань, знає спеціальні терміни;

- цікавиться різноманітною інформацією;

- рано навчилася читати, самостійно прагнучи цього;

- читає багато книжок;

- любить розмовляти зі старшими дітьми й дорослими;

- завжди долучається до бесід про Всесвіт, дає свою оцінку явищам природи;

- неуважна, але здатна до цікавих узагальнень та висновків;

- має друзів, старших за себе;

- самостійно шукає відповіді на незрозумілі питання;

- уникає рухів, не любить прибирати, мити;

- цінує добрий жарт і сама має почуття гумору;

- прагне брати участь у розв'язанні складних проблем, робити висновки;

- має багату уяву, шукає нестандартні шляхи розв'язання проблеми;

- кмітлива, впевнена у собі і своїх знаннях;

- прагне відокремлення від однолітків, уникає спілкування і полюбляє бути на самоті;

- розуміє подвійний смисл розмови, підтекст, інтонації;

- прагне до лідерства.

Оцінювання відбувається у такий спосіб: кілька людей виставляють бали (від 0 до 5) за всіма показниками; результати додаються, визначається загальний бал. Найвищі результати - від 200 до 300 балів; середні - від 100 до 200; низькі - від 0 до 100 балів.

Для отримання точних результатів при діагностиці здібностей дошкільників слід пам'ятати, що здібності - явище динамічне, не застигле, може розвиватися у процесі життєдіяльності; психічний настрій і забезпечення комфортних умов проведення дослідження, особистість дослідника впливають на його результати.