Емоційне благополуччя дитини у групі

На моральному розвитку особистості дитини суттєво позначається її становище у групі однолітків. Від нього залежить її самооцінка, ефективність засвоєння норм міжособистісних стосунків у колективі. Залежно від характеру цих стосунків розрізняють такі типи особистостей:

1) " зірки". Такими дітьми захоплюються через їхню красу, чарівність, уміння швидко і точно оцінювати ситуацію, брати на себе відповідальність тощо. Однак вони можуть пройнятися надмірною самовпевненістю, зазнайством;

2) " зневажені". У ставленні до себе вони часто відчувають незацікавленість або зневажливу поблажливість ровесників, їх залучають до гри на посередні ролі. З багатьох причин у таких Дітей накопичується образа, готовність повстати проти нав'язливих умов життя у групі. Нерідко вони шукають можливості для встановлення стосунків із " зіркою", вдаючись до підлещування, беззаперечного підкорення та ін.;

3) " ізольовані". Такі діти переживають " емоційний голод" у спілкуванні а однолітками, загострено сприймають життєві реалії, надто емоційно виражають своє ставлення до ровесників: можуть обожнювати когось із групи за реальні або ними вигадані якості чи ненавидіти за зневагу до своєї персони.

" Ізольованими" стають з багатьох причин. Хтось часто хворіє, рідко ходить у дошкільний заклад, і діти не встигають звикнути до нього, та і сам він нікого не знає. До іншого таке ставлення виникає Через фізичні вади, риси характеру, манери поведінки. Іноді подібне трапляється 3 дітьми, які раніше не відвідували дошкільного закладу, не мають навичок спілкування у групі, ігрових умінь.

Якою б не була причина ізольованості, наслідком її, як правило, є неповноцінний соціальний розвиток. Дитина з низькою популярністю, не сподіваючись на співчуття і допомогу однолітків, нерідко стає егоцентричною, замкнутою, відчуженою. Із цих причин вона буде ображатися і скаржитися, вихвалятися, фальшивити, брехати. Такій дитині важко у спілкуванні доточуючими, нелегко і їм з нею.

Проблеми соціалізації не повинні переходити у хронічний стан, асоціальність особистості. Дитині, яка має проблеми з визнанням, слід допомогти реалізувати домагання на визнання ровесників. Іноді для цього потрібна соціальна терапія для попередження небажаного особистісного розвитку, формування у неї потреби і навичок активної поведінки. Основними аспектами її є створення сприятливого соціального мікроклімату у дитячому колективі, у якому кожна дитина змогла б реалізувати своє домагання на визнання; розвиток у непопулярних дітей спеціальних навичок спілкування. Добре, якщо у групі переможцем у грі стає непопулярна дитина. Тому ігри потрібно добирати З урахуванням особливостей таких дітей, демонструвати заохочувальне ставлення до них, Тактовно і невимушено надавати їм перевагу, захоплюватися ними, хвалити (за чергування, гарний малюнок, аплікацію тощо).

Набуття популярності у дитячій групі тільки шляхом заохочення дорослого не буде ефективним, якщо не закріплюватиметься реальними успіхами дитини в її щоденному спілкуванні з однолітками.

Отже, моральний розвиток особистості дошкільника безпосередньо залежить від позиції дорослого, його моральності, етики тощо. Дорослий, будучи для дошкільника моральним еталоном, встановлює зв'язок між моральною свідомістю і моральною поведінкою, коли норма стає мотивом поведінки. Власне від нього залежить, чи сформуються у дошкільника негативні утворення.