Походження глини

Глина - вторинний товар, котрий утворюється в результаті руйнування гірських порід в процесі вивітрювання. Основним джерелом глинистих пластів служать польові шпати, при руйнувані яких під дією атмосферних чинників утворюються силикати групи глинистих минералів. Деякі глини утворюються в процесі місцевого накопичення цих мінералів, але більшість з них являють собою наносы водних потоків, які накопичуються на дне озер і морів. В цілому за походженням і складом всі глини ділять на: глини осадові, що утворились в результаті переносу в інше місце і відкладення там глинистих і інших продуктів кори вивітрювання. За походженням осадові глини поділяються на морскіе глини, що відклались на дні моря, та континентальні глини, що утворились на материку. Среди морских глин розрізняють: Прибережно-морскі – що утворились в берегових зонах (зонах взмучування) морів, незамкнутих заливах, дельтах рік. Характеризуються часто невідсортованістю матеріалу. Швидко переходять у пісчанисті та грубозернисті різновидності. Заміщуються пісчаними та карбонатними відкладеннями. Такі глини зазвичай перешаровуються з пісчаниками, алевролитами, пластами вугілля та карбонатними породами. Лагунні - утворються в морських лагунах, напівзамкнутих з підвищеною концентрацією солей чи опріснених. В першому випадку глин неоднорідні за гранулометричним складом, недостатньо відсортовані та зустрічаються разом із гіпсом чи солями. Глини опріснених лагун зазвичай тонкодисперсні, тонкослоїсті, мають вкраплення кальциту, сидериту, сульфідів заліза тощо. Серед них зустрічаються вогнетривкі різновидності. Шельфові – що утворюються на глибині до 200 м. при відсутності течій. Характеризуються однорідним гранулометричним складом, більшою потужноістю (до 100 м. і більше). Поширені на більшій площі. Серед континентальних глин виділяють: Делювіальні - що характеризуються змешаним гранулометричним складом, різкою його зміною та неправильною слоїстістю (іноді відсутня). Озерні, з однорідним гранулометричним склакладом і тонкодисперсні. В таких глинах є всі глинисті минерали, та каолініт і гидрослюди, а також минерали водних окисів Fе і Аl наявні в глинах прісних озер, а мінерали монтморилонитової групи і карбонати - в глинах соляних озер. До озерних глин належать кращі різновиди вогнетривких глин. Пролювіальні, утворені тимчасовоми потоками. Характеризуються дуже поганим сортуванням. Річкові - развинуті в річкових терасах, особливо в поймі. Зазвичай погано відсортовані. Швидко переходять в піски та галечники, частіше всього неслоїсті.

Глины залишукові - глин, що виникли в результаті вивітрювання різних гірських порід на суші, та в морі в результат зміни лав, їх попелів і туфів. Вниз по разрізу залишкові глини поступово переходять в материнські породи. Гранулометричний склад залишкових глин зміний - від тонкодисперсних різновидностей в верхній частині залежів до нерівномірнозернистих - в нижній. Залишкові глини, що утворились із кислих масивних порід, не пластичні чи мало пластичні; більш пластичні глини, що виникли при руйнуванні осадових глинистих порід. До континентальних залишкових глин відносять каоліни та інші елювіальні глини. Їх багато на Україні, - вони мають велике практичне значення.

Глина є скрізь. В кожній країні. Не дивно - глина, осадова порода, це камінь, потертий часом і зовнішнім впливом до состану порошка. Остання стадія еволюції каміння. Камінь-песок-глина. Однак, остання? І пісок може залежатися в камінь - золотистий і мякий пісчаник, а глина стати цеглою. Чи людиною. У кого яке завдання.

Глину фарбує камінь-творець і солі заліза, алюмінія і тому подібних корисних (ископаемых), що знаходяться поруч. В глині розмножуються, живуть і вмирають різні організми. Так утворюються червона, жовта, голуба, зелена, рожева та інші кольорові глини.

Раніше глину добували по берегах рік і озер, чи копали спеціально під неї яму. Потім глину стало можливим не копати самостійно, а купити в гончара. Так звичайну червону глину, викопували самі, а благородну білу купували в магазинах для художників чи, особливо чисту, в аптеці. Тепер в найгіршій лавці, що торгує косметикою, неодмінно є глина. Правда, не зовсім у чистому вигляді, а в суміші з рзними миючими, зволожуючими та поживними засобами.

Глина складається з одного чи кількох мінералів групи каолініту (від назви місцевості Каолін в Китаї), монтмориллониту чи інших слоїстих алюмосилікатів (глинисті мінерали), але може мати і пісчані та карбонатні частки. Як правило породооутворюючим мінералом в глині є каолініт, його склад: 47 % (мас) оксиду кремнію (IV) (SiO2), 39 % оксиду алюмінію (Al2О3) і 14 % води (Н20).

Оксидів кремнію та алюмінію (Al2O3 і SiO2) — складають значну частину хімічного складу глино утворюючих мінералів.

Діаметри часток глин менше 0, 005 мм; породи, що складаються з більш крупних часток, прийнято класифікувати як льос. Більшість глин — сірого кольору, та зустрічаються глини білого, червоного, жовтого, коричневого, синього, зеленого, лилового та навіть чорного кольорів. Забарвлення обумовлене домішками іонів — хромофорів, в основному заліза в валентності 3 (червоний, жовтий колір) чи 2 (зелений, синюватий).