Просторові зони спілкування

Фізичне тіло більшості тварин оточене певною просторовою зо­ною, яку вони вважають своєю власною територією.

Людина володіє своєю повітряною оболонкою, яка оточує її тіло; її розміри залежать від щільності населення людей у місці її проживання.

Розміри особистої просторової території людей середнього дос­татку в принципі однакові незалежно від того, чи мешкає ця людина в Північній Америці, Англії чи Австралії.

її можна поділити на чотири чіткі просторові зони.

1. Інтимна зона (від 15 до 46 см).

Із всіх зон ця найголовніша, оскільки саме цю зону людина обе­рігає так, наче це її власність. Дозволяється проникати в цю зону тільки тим особам, хто перебуває у тісному емоційному контакті з нею. Це діти, батьки, подружжя, коханці, близькі друзі й родичі.

У цій зоні є ще підзона радіусом 15 см, в яку можна проникнути тільки при фізичному контакті. Це надінтимна зона.

2. Особиста зона (від 46 см до 1, 2 метра).

Це відстань, яка звичайно розділяє нас, коли ми знаходимось на коктейль-вечірках, офіційних прийомах, офіційних вечорах і дружніх вечірках.

3. Соціальна зона (від 1, 2 до 3, 6 метра).

На такій відстані ми тримаємось від сторонніх людей, наприк­лад, слюсара-сантехніка, електрика, маляра, який прийшов ремон­тувати нашу квартиру, нового співробітника на роботі і людей, яких не дуже добре знаємо.

4. Громадська зона (більш як 3, 6 метра).

Коли ми звертаємось до великої групи людей, то найзручніше сто­яти саме на такій відстані від аудиторії. Якщо ви хочете, щоб люди почували себе у вашому товаристві затишно, дотримуйтесь золотого правила: «Тримай дистанцію». Чим інтимніші наші стосунки з інши­ми людьми, тим ближче дозволяється нам проникати в їхні зони.

Наприклад, щойно прийнятий на роботу службовець спочатку може подумати, що колектив ставиться до нього дуже прохолодно, але співробітники просто тримають його на дистанції соціальної зони, оскільки мало його знають. Як тільки співробітники пізнають його краще, територіальна відстань між ними скоротиться, і, врешті-решт, йому дозволять пересуватися в межах особистої зони, а в деяких ви­падках проникати і в інтимну зону.

* * *

У великих містах існує скупченість людей на концертах, в кіноза­лах, на ескалаторах, в транспорті, що призводить до неминучого втор­гнення людей в інтимні зони один одного.

Як зазначає А. Піз, існує ряд неписаних правил поведінки захід­ної людини (придатні і для нас. -Авт.) в умовах скупченості людей, наприклад, в автобусі, метро чи ліфті. Це такі правила:

1. Ні з ким не дозволяється розмовляти, навіть зі знайомими.

2. Не рекомендується дивитися впритул на інших.

3. Обличчя має бути повністю безпристрасним - ніяких проявів
емоцій не дозволяється.

4. Якщо у вас в руках книга або газета, ви повинні бути повністю
занурені в читання.

5. Чим тісніше в транспорті, тим стриманішими мають бути ваші рухи.

6. У ліфті слід дивитися тільки на вказівник поверхів над головою.