Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Змістовий модуль 1
|
|
Індивідуальне завдання І рівня
1. Фрази та висловлювання, які заважають при спілкуванні:
Надання порад – прийняття рішення за іншого, пропозиція власної точки зору, поради, що робити. Наприклад, «Я вважаю, що ти повинен…», «На твоєму місці я б…», «Я знаю, що тобі треба робити…».
Моралізування – висловлення співбесіднику загальноприйнятої оцінки щодо того, що є правильним чи неправильним в його поведінці. Наприклад, «Зустрічатися з хлопцем, старшим за себе – це нариватися на неприємності», «Треба слухати, що я тобі кажу. Ще малий мати свою думку...».
Оцінка вчинків – повідомлення про твоє схвалення або незгоду з учинками людини або з тим, що вона вказала у безособовій формі. Застосування таких слів, як «добре», «погано», «правильно». Наприклад, «Ти правильно кажеш…», «Ти помиляєшся…».
Перебивання – співрозмовники перебивають один одного. Наприклад, «Ніхто нічого не зрозумів. Давай, краще я розповім», «Ти не зовсім вірно говориш, потрібно…», «Тебе неможливо слухати, кажи швидше».
Хибне заспокоєння – уживання вдавано-втішливих фраз у спробі заспокоїти. Наприклад, «Усе буде гаразд», «Заспокойся, тобі нема про що піклуватися».
Хибне підбадьорювання – один із співрозмовників відхиляється від основної теми розмови, переключаючи увагу на якісь приємні речі, далекі від того, що справді хвилює співбесідника. Наприклад, «Ти був у суботу на дискотеці?», «До речі, де ти купила це плаття?».
Закриті питання – співрозмовник ставить питання, які вимагають відповіді «так» чи «ні» й не сприяють продовженню бесіди. Наприклад, «Ти засмучена?», замість: «Що з тобою?», «У тебе багато роботи?», замість: «Чим я можу тобі допомогти?».
Повчання – співрозмовник радить іншій людині, як їй поводитись. Наприклад, «Краще роби те, що я скажу», «Слухай, що я тобі наказую», «Зараз же проси пробачення!».
Поспішні висновки – наприклад, «Я знаю, що треба робити. Ти повинна поговорити з матір’ю”», «Навіщо ти це зробив? Я від тебе такого не чекала».
Переорієнтація та переспрямовання – зміна теми розмови з метою уникнути обговорення складних тем. Наприклад, «Краще забудь цей прикрий випадок. Що сьогодні по телевізору?».
2. Розвиток форм спілкування у дітей (за М.І. Лісіною):
| Вік | Форма спілкування | Основні потреби |
| До 1 року | Ситуативно-особистісне спілкування | Потреба у доброзичливій увазі дорослих. Дорослий приваблює дитину як центральний об’єкт пізнання і діяльності; джерело ласки і уваги не пов’язане із діями дитини. |
| 2-3 роки | Ситуативно-ділове спілкування | Потреба у доброзичливій увазі дорослого і співпраці з ним. Дорослий приваблює як партнер у грі, зразок для наслідування, експериментування, помічник, організатор, учасник спільної предметної діяльності. |
| 3-5 років | Позаситуативно-пізнавальне спілкування | Потреба у доброзичливій увазі дорослого, співпраці й повазі. Дорослий приваблює як ерудит, джерело пізнання про позаситуативні об’єкти (яких немає в оточенні), як партнер обговорення причин явищ у фізичному світі. |
| 5-6 років | Позаситуативно-особистісне спілкування | Потреба у доброзичливій увазі дорослого, співпраці й повазі, у співпереживанні та взаєморозумінні дорослого. Дорослий приваблює як особистість, що володіє знаннями, вміннями, соціально-моральними нормами, строгий і добрий старший товариш. |
Індивідуальне завдання ІΙ рівня
| Термін | Сторінка. Цитата | Автор, реквізити, видання |
| Спілкування | с.7 - це процес встановлення і розвитку контактів між людьми) який породжується потребами спільної діяльності і містить обмін інформацією)вироблення єдиної стратегії взаємодії) сприйняття та розуміння іншої людини. с. 373 - це універсальна реальність людського буття, яка породжується і підтримується різноманітними формами людських стосунків. В цій реальності формуються і розвиваються як різні види соціальних відносин, так і психологічні особливості окремої людини. с. 383 - увесь спектр зв'язків і взаємодій людей у процесі духовного і матеріального виробництва, спосіб формування, розвитку, реалізації та регуляції соціальних відносин і психологічних особливостей окремої людини, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи. | Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с. Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 688 с. Орбан - Лембрик Л. Е. Соціальна психологія - К.: Академвидав, 2003. - 568 с. |
| Комунікація | с. 403 - це передача інформації від однієї системи до іншої через посередництво спеціальних матеріальних носіїв, сигналів. с. 29 - це взаємодія між людьми, під час якої відбувається обмін думками, інформацією та формується ставлення до отриманої інформації. | Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 688 с. Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с. |
| Вербальне спілкування | с. 88 - процес передавання інформації за допомогою мови. с.7 - є одним із основних засобів людського спілкування, яке відбувається за допомогою мови, усної чи письмової, володіючи мовою, люди обмінюються думками, розуміють одне одного і взаємодіють | Сайтарли І.А. Культура міжособистісних стосунків. – К., 2007. – 240 с. Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с. |
| Невербальне спілкування | с. 402 - вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину. с. 46 - це процес взаємодії між людьми, що реалізується за допомогою знакових систем (міміки, жестів, пантоміміки, простору, кольору, одягу тощо) | Орбан - Лембрик Л. Е. Соціальна психологія - К.: Академвидав, 2003. - 568 с. Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с. |
| Бар`єри спілкування | с. 114 - це вже чисто психологічний феномен, що виникає в ході спілкування комунікатора і реципієнта. Йдеться про виникнення почуття неприязні, недовіри до самого комунікатору, що поширюється і на передану їм інформацію. с. 89 - це явище суб'єктивної природи, що виникає в об'єктивно сформованій ситуації, сигналом появи якого є гострі негативні емоційні переживання, що супроводжуються нервово-психічним напруженням і перешкоджають процесу взаємодії. с. 234 - психічний стан, що виявляється в неадекватній пасивності суб'єкта, що перешкоджає виконанню ним тих чи інших дій. Бар'єр полягає в посиленні негативних переживань і установок - сорому, почуття провини, страху, тривоги, низької самооцінки, асоційованих із завданням. | Горянин В.А. Психологія спілкування: навчальний посібник для студентів вузів. - 5-е изд. - М.: видавничий центр " Академія", 2008. - 416 с. Климов Е.А. Основи психології: Підручник для вузів. - М.: Юніті, 1997. - 295 с. Коломінський Я.Л. Психологія спілкування. - М.: Аспект Пресс, 2003. - 475 с. |
| Відповідальна поведінка | с. 123 - категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей. Відповідальна поведінка означає усвідомлення смислу і значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи. с. 56 - вольова особистісна якість, що виявляється у здійсненні контролю за діяльністю людини. Розрізняють зовнішні форми, що забезпечують покладання відповідальності (підзвітність, караність і т.д.), і внутрішні форми саморегуляції (почуття відповідальності, почуття обов'язку). с. 87 - суб'єктивний обов'язок відповідати за вчинки і дії, а також їх наслідки. | Крылов А. Психология. – М., 2002. – 300 с. Климов Е.А. Основи психології: Підручник для вузів. - М.: Юніті, 1997. - 295 с. Коломінський Я.Л. Психологія спілкування. - М.: Аспект Пресс, 2003. - 475 с. |
| Самореалізація | с. 321 - процес предметного втілення особистістю базових інтелектуально-особистісних утворень, набутих на етапі самоактуалізації. с. 106 - це здійснення індивідних і особистісних можливостей «Я» за допомогою власних зусиль, а також содіятельності з іншими людьми. с. 12 - перехід з життя в своєму внутрішньому світі до життя в зовнішньому світі, тобто від самопізнання (воно включає пізнання свого Я-реального, Я-ідеального та Я-самореалізуючогося) до практики. | Горянин В.А. Психологія спілкування: навчальний посібник для студентів вузів. - 5-е изд. - М.: видавничий центр " Академія", 2008. - 416 с. Крылов А. Психология. – М., 2002. – 300 с. Байлук В.В. Сущность самореализации личности и ее структура. – Екатеринбург., 2005. – С. 12 |
| Психологічний клімат | с. 245 – якісна сторона міжособистісних відносин, що проявляється в виді сукупності психологічних умов, що сприяють спільній діяльності і всебічному розвитку особистостей в групі. с. 247 – міжособистісні відносини, характерні для трудового або навчального колективу, що визначають його загальний настрій. с. 98 – емоціональне забарвлення психологічних зв’язків членів колективу, що виникає на основі їх симпатії, співпадіння характерів, інтересів, схильностей. | Душков Б.А., Королев А.В., Смирнов Б.А. Энциклопедический словарь: Психология труда, управления, инженерная психология и эргономика, 2005. С.В. Березин, К.С. Лисецхий, М.Е. Серебрякова. Словарь психологических терминов. – К. 2005. В.М. Шепель. Тренинг личностного роста. – СПб.: Речь, 2003. – 144 с. |
| Комунікативна компетентність | с. 56 – здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування. с. 187 – інтегрований результат опанування змістом мовлення, який виражається в готовності студента використовувати засвоєні знання, уміння, навички, а також способи діяльності у конкретних життєвих ситуаціях для розв 'язання практичних і теоретичних комунікативних задач. с. 30 – якість особистості, яка необхідна для якісної продуктивної комунікативної діяльності в певній сфері. | Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении, М., 1990. Душков Б.А., Королев А.В., Смирнов Б.А. Энциклопедический словарь: Психология труда, управления, инженерная психология и эргономика, 2005. Бородіна Г.І. Комунікативно-орієнтоване навчання іноземної мови у немовному ВНЗ // Іноземні мови. – 2005. – № 2. – С. 28. |
Індивідуальне завдання ІΙ Ι рівня
Вправа № 1. " Зоопарк"
Мета: розвиток уяви і мімічних рухів.
Опис: Діти перетворюються на тварин, (в кого захочуть самі). Спочатку всі сидять за стільцями (" в клітках") кожна дитина зображує свою тварину, інші вгадують, кого він зображує. Після того, як усіх дізналися, " клітки" відкриваються і " звірі" виходять на свободу; стрибають, бігають, кричать, гарчать.
Вправа № 2. «Рольова гімнастика»
Мета: зняття напруги, емоційне ожівленіе.
Опис:
Діти повинні виконати певні задання:
а) походити як: - немовля; - глибокий старий; - лев.
б) посміхнутися як: - кіт на сонечку; - саме сонечко.
в) пострибати як: - коник; - козлик; - кенгуру.
г) насупитися як: - осіння хмара; - розсерджена мама; - розлючений лев.
Вправа № 3. «Люблю не люблю»
Мета: розвиток уяви і мімічних рухів.
Опис: Учитель, а потім діти називають різноманітну їжу; решта мімічно реагують, показуючи своє ставлення до даного продукту або страви.
Вправа № 4. " Іноземець"
Мета: розвиток уяви і мімічних рухів, зняття напруги.
Опис: Дітям повідомляється, що до них у гості приїхав іноземець, який не знає російської мови, а ви не знаєте тієї мови, на якому він говорить. Дитині пропонується «поспілкуватися з ним, показати йому свою кімнату, свої іграшки, запросити пообідати», природно, все це без слів.
|
|