Відповідність стилю керівництва рівневі розвитку групи

Дифузна група. Керівник змушений брати на себе роль своєрідного“диктатора”. Педагог сам має справу з групою; дисципліна і порядок у ній ґрунтуються на його вимогах. Він робить виявляє здібності, розподіляє доручення, підбирає актив. Вимагає від підопічних певної конкретної поведінки,

використовує прямий (авторитарний) вплив (інструкція, наказ, примус).

Авторитарний стиль керівництва краще сприймається в ситуаціях

невизначеності, коли не зрозуміло, яке рішення краще прийняти, в якому напряму рухатись. Такий керівник зробить новачків більш впевненими, ліквідує безініціативність і пасивність у дифузній групі.

Цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування.

Група-асоціація. Діяльність класу-асоціації потребує втручання педагога.

Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, педагоги висувають до учнів категоричні вимоги, спираючись на ядро активу. Особливу увагу приділяють засвоєнню органами самоврядування своїх прав і обов'язків, методів роботи. Розширюється актив. Іноді на цій стадії може утворитися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявність органів самоврядування допомагає вчителеві справлятися з нею.

Педагог повинен допомогти учням сформулювати систему єдиних вимог – рішучих за формою, зрозумілих за змістом, організувати його діяльність.

Він вивчає особисті якості членів колективу, сприяє обиранню органів самоврядування, інструктує щодо їх функції, контролює їхню роботу, а в разі необхідності – допомагає. Взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив та на кожного його учасника.

Класний керівник повинен укріпити офіційний актив, допомогти йому завоювати авторитет серед членів групи, щоб надалі актив допомагав йому впливати на більшість, підтримуючи його рішення. За необхідності керівник вдається до переобрання активу, включення до його складу неформальних лідерів.

Група-кооперація. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати ав-торитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського колективу.

Класний керівник окреслює подальші перспективи діяльності колективу (в навчанні, праці, спорті, іграх, позакласних заходах), дбає про посилення довіри до активістів, частково передає їм свої функції (контролю за чергуванням по класу, прибирання класної кімнати, харчування в їдальні, підготовки до свят). Взаємини

Емілія Гуцало. Від теорії–до практики.Педагогічна практика. 5курс.

між ним та учнями розвиваються на засадах демократизму, паралельних впливів (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливу). Вчитель має сприяти позитивним стосункам між мікрогрупами, розумно і тактовно впливаючи на їхніх лідерів через постановку перспективних цілей, які могли б об'єднати всіх для співпраці.

Колектив. Педагог допомагає активові здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність. Керівництво колективом відбувається на засадах демократизму, визнанні права колективу самостійно вирішувати питання про заохочення чи покарання своїх учасників, планування роботи, оцінювання поведінки учнів, запровадження системи доручень мікро -групам учнів, окремим членам колективу. Керівник створює умови для нових, складніших вимог, які висуваються в процесі розвитку колективу, розширюються права та обов'язки активу, ускладнюються види діяльності колективу.

Класний керівник інструктує, консультує, надає методичну допомогу щодо прийомів самовиховання (самоаналізу, самонавіювання, самонаказу, самовідмови від негативного), поступово привчаючи до нього весь колектив. Допомагає учням визначити потрібні для самовдосконалення якості, скласти індивідуальні плани самопізнання, саморозвитку. Беручи до уваги вимоги колективу до кожного його учасника, досягнутий рівень розвитку колективу, вікові та індивідуальні особливості дітей, педагог коригує самовиховання, створює загальну мажорну атмосферу.

Демократичний стиль оптимальний в умовах творчої групової діяльності, за такого стилю керівництва школярі прагнуть виявляти ініціативу і самостійність.

Ліберальний стиль керівництва може бути виправданим у добре організованому, згуртованому колективі.

Роль класного керівника у створенні сприятливого психологічного клімату, його педагогічна й психологічна компетентність, здатність до лідерства, вміння спиратися у рішеннях і делегувати окремі управлінські дії активним, авторитетним учням у класі.

Чи знає класний керівник межі можливостей членів групи, чи здатен розподіляти роботу у відповідності з реальними здібностями, уподобаннями та інтересами виконавців?

Чи спостерігаються ситуації, коли класний керівник тисне загрозою низької оцінки виконаної школярами роботи?