Звички.

Ще один елемент діяльності — звичка. Від уміння і навичок вона відрізняється тим, що являє собою так званий непродуктивний елемент діяльності. Якщо вміння і навички пов'язані з розв'язанням якого-небудь завдання, передбачають одержання якого-небудь продукту і досить гнучкі (у структурі складних умінь), то звичка є негнучкою (часто й нерозумною) частиною діяльності, яка виконується людиною механічно і не має свідомої мети або яскраво вираженого продуктивного завершення. На відміну від простої навички звичка може певною мірою свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і корисною (шкідливі звички). Звички як елементи діяльності є найменш гнучкою її частиною. Тому важливо, щоб у дитини відразу закріплювалися корисні звички, що мають позитивний вплив на формування особистості загалом.

Звичкою називають потребу людини вчиняти певні дії. Звичка і навик в чому подібні - звички також є автоматизовані способи виконання дій, що закріпилися в результаті багаторазового повторення. В основі звичок також лежать динамічні стереотипи

Але звичка - це навичка, що став потребою. Якщо людина з якихось причин не виконує звичних дій, у нього виникають неприємні переживання, почуття незадоволення. Навик є можливість успішного здійснення дій, звичка - спонукання виробляти ці дії. Наприклад, навик вмиватися дає можливість дитині робити це швидко і вправно. Звичка вмиватися змушує його робити це охоче в без примусу. Розрізняють гігієнічні (або побутові) звички, до яких відноситься ранкове умивання, миття рук перед їжею, ранкова гімнастика, звичка бути порядним і охайним, рано вставати, звичка бути завжди акуратним, звичка слідкувати, щоб предмети домашнього вжитку, навчальні приладдя завжди були на місці, в хорошому стані. Виділяють і моральні звички, Виявляються у взаєминах. З людьми, - ввічливість, привітність, постійна готовність прийти на допомогу іншим людям, дисциплінованість.

Крім корисних звичок, в несприятливих умовах виховання можуть формуватися й негативні, шкідливі звички: грубість, вживання вульгарних висловів, лихослів'я, звичка вживати слова-паразити («значить», «так сказати», «В так далі»), звична лінь, куріння, звичка вередувати, пручатися.

Існують різні шляхи формування звичок. Основний з них - багаторазове, протягом тривалого часу, повторення і внаслідок цього закріплення тих чи інших дій. У цьому їхня відмінність від навичок, які формуються у вправі. Багаторазове повторення може бути результатом послідовних вимог з боку дорослих, результатом усвідомленого чи неусвідомленого наслідування (звідси випливає важливість особистого прикладу дорослих), а також свідомого цілеспрямованого самовиховання. Тут потрібна воля - людина повинна, не відступаючи від прийнятого рішення, постійно діяти певним чином. Нарешті, звична може виникнути непомітно в силу ряду випадкових обставин (так часто виникають негативні звички).

Виховання позитивних звичок, як в боротьба з негативними звичками школярів, вимагає наполегливості і терпіння.

Велику роль у цьому відіграє позитивне підкріплення одних дій (похвала, схвалення, заохочення) і гальмування інших (через осуд, осуд, догану). Ви пам'ятаєте, що це найважливіша умова формування умовних рефлексів. Дуже важливий особистий приклад вчителя, якому часто прагнуть наслідувати учні. Іноді корисно звернути увагу школяра на його погану звичку, так як часом він просто не помічає її.

Учитель починає виробляти у школярів позитивні звички з перших днів навчання в школі. Зокрема, вже в I класі треба поступово формувати звичку працювати організовано, дотримуючись певні умови, порядок.

Ось ми входимо в клас, і відразу ясно, що клас організований, у дітей вироблені звички культурної поведінки: вони тихо встали, вітаючи нас, і так само тихо сіли на місця. Ми спостерігали цих учнів і під час уроку: у них сформована звичка уважно слухати, організовано починати роботу. Ось один учень проявив невитриманість: він швидко вирішив завдання, схопився і просить, щоб його запитали (цей учень - новачок у класі). Негайно сусід закликав його до порядку, а інші хлопці подивилися на нього з подивом в осудом. Усі учні класу мають чистий і охайний вигляд, вони акуратно містять книги, зошити, у них завжди порядок на парті.

У деяких учнів початкової школи можуть проявлятися антигігієнічні звички - смоктати палець, гризти нігті, під час їжі брати сіль з сільнички рукою, облизувати пальці після, їжі. Проявляються негативні звички і в зверненні дітей: один з одним - вживання лайливих і брутальних слів, передражнювання товаришів, гримасничанье. Подібні звички нерідко зустрічаються і у більш старших школярів.

Учитель, якщо він бачить, що у школяра з'являється негативна звичка, негайно вживає заходів до її припинення і особливо прагне не допускати її повторного прояви: адже повторення - це основа вироблення звички. Учитель засуджує прояв негативної звички і створює суспільне Думка колективу (хоча з педагогічних міркувань іноді це робити недоцільно і слід обмежитися індивідуальною роботою з учнем). Вчитель навчає школяра, що треба робити, як замінити негативну звичку позитивною. Звертаючись до моральних почуттів учня, переконуючи його у шкідливості звички, викликаючи у школяра негативні емоції 1 зв'язку зі звичкою, вчитель формує у вихованця прагнення самому ізжить негативну звичку, створює обгрунтоване бажання боротися з нею, допомагає йому проявляти відповідні вольові зусилля.

Вихованню позитивних звичок у дітей сприяють громадську думку, думка товаришів, стиль роботи класного колективу, громадський контроль.

І зрозуміло, тільки єдина лінія виховання в школі і сім'ї призведе до вироблення в учнів потрібних, корисних звичок: і попередження та викорінення негативних.

22 .Основні види діяльності людини.

Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три основні різновиди діяльності: гру, навчання та працю. Людині незалежно від віку властиві всі три різновиди діяльності, проте в різні періоди життя вони виявляються по-різному за метою, змістом, формою та значенням. У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра, у шкільному - навчання, а в зрілому - праця.

Гра та навчання властиві і людям, і тваринам. Проте у тварин підґрунтям цих різновидів діяльності є інстинкти, а в людини вони зумовлені соціальними умовами життя, різняться якісно, значно складніші та багатші за змістом і формою.

Праця за природою та змістом - суспільно-історичне явище. У процесі праці виникла й розвинулася людина як свідома соціальна істота. Характерна особливість усіх різновидів людської діяльності в тому, що найчастіше вони пов´ язані з мовною діяльністю. Остання сприяє розвиткові змісту та форм усіх різновидів діяльності, їхній цілеспрямованості та мотивації.