Потреба як основа активності особистості.

Потреби – це об’єктивно обумовлені внутрішні запити людини в необхідних для існування благах і діяльності з їх надбання.

Потреби – збудники трудової діяльності. Люди трудяться тому, що їм необхідно задовольнити свої потреби.

За своєю природою потреби неоднорідні, вони відносяться до різних сфер життєдіяльності людини, тому їх класифікують.

За своєю направленістю (на об’єкт) розрізняють потреби первинні – матеріальні (фізіологічні), пов’язані з дією вроджених інстинктів, і вторинні – духовні і соціальні, набуті людиною в результаті її життєвого досвіду. Це потреби більш високого порядку, вони пов’язані з відносинами з іншими членами суспільства і відношенням людини до себе.

Матеріальні потреби необхідні для підтримання фізичного існування людини (потреби в їжі, одязі, житлі, підтриманні здоров’я).

Духовні – це потреби людини як особистості, пов’язані з її формуванням і розвитком. До них відносяться інтелектуальні, творчі і естетичні потреби. Інтелектуальні – це потреби в знаннях, пізнанні нового; на їх основі (інтелектуальних) формуються творчі потреби; естетичні потреби, пов’язані зі сприйняттям прекрасного в природі, творах мистецтва, праці.

Соціальні потреби пов’язані з життєдіяльністю людини як члена суспільства, колективу, соціальної групи. До них відносяться потреби в соціальній активності, незалежності, досягненні певного соціального статусу, в спілкуванні і приналежності до групи, визнанні і самовираженні.

До особливої соціальної потреби відноситься потреба в творчій і змістовні праці як засобі самовираження, самоутвердження і самореалізації.

Біологічні потреби виражають нужди організму, духовні пов'язані з нуждою у розвитку особистості, спілкуванні, пізнанні світу. У людини і тварини біологічні потреби в їжі, воді, теплі, продовженні роду, самозбереженні. Однак із розвитком цивілізації у людини вони значно змінилися, олюднилися за змістом і формою вираження. На відміну від тварин, вона сама виготовляє продукти і засоби для задоволення потреб.

Людські потреби неможливо задовольнити раз і назавжди. Будь-яка задоволена потреба актуалізується знову, розвивається і спонукає створювати все нові предмети матеріальної та духовної культури для її задоволення.

Поведінка тварин завжди безпосередньо зумовлюється потребами. Вони не тільки спонукають тварину до активності, а й визначають її форми (задоволення потреб у їжі, питві, у протилежній статі), тобто системні й регуляційні функції психіки. Поведінка людини безпосередньо не визначається потребою. Уже дитина для задоволення потреби в їжі використовує ложечку, до чого її спонукають дорослі. Це означає, що не потреба визначає форму поведінки, а суспільно прийняті способи її задоволення, моральні норми, духовні ідеали. Стимулом активності стають не біологічно значущі предмети, а їх функції у суспільній практиці, людських стосунках.

Спонуки мають не тільки біологічну, а й психологічну, соціальну, моральну та духовну природу. Вони зумовлені розвитком людства, суспільства, особистості. Серед них є такі, що усвідомлені і неусвідомлені особистістю.

Класифікують потреби за такими ознаками:

1) за походженням, вирізняючи:

- природні потреби. Вони виражають залежність людини від умов, необхідних для збереження і підтримання життя, виховання потомства. Це потреби в їжі, питві, теплі, продовженні роду та ін. Людські природні потреби за сутністю і способом задоволення суттєво відрізняються від потреб тварин;

- культурні потреби. У них виявляється залежність життя людини від продуктів людської культури. Об'єктом культурних потреб є предмети задоволення природних потреб (виделка, ложка, ніж); предмети трудової діяльності (інструменти, технічні пристрої, комп'ютер) і культурного спілкування (телефон, телевізор, пошта, телеграф, інтернет). Культурні потреби є різного рівня: наприклад, потреба слухати класичну музику, носити краватку тощо;

2) за характером предмета свого задоволення. У цій категорії потреб виокремлюють:

- матеріальні потреби. У них виражається залежність людини від предметів матеріальної культури (одяг, житло, комп'ютер, телефон, калькулятор);

- соціально-психологічні потреби. Засвідчують залежність особистості від продуктів суспільної свідомості (поділитися думками, прочитати книжку, слухати музику, здобути нові знання, самовиразитися у творчості). Життя людини в суспільстві породило потреби у спілкуванні, у визнанні іншими, посісти гідне місце у системі стосунків;

- духовні потреби (мати свободу, бути індивідуально неповторним, вірити, любити, надіятися). Серед них важлива потреба в самореалізації та самовираженні здібностей, знань, умінь, навичок, свого Я.

Усі види потреб є в кожної особистості. Рівень їх задоволення зумовлює рівень відчуття нею щастя.

Систему потреб людини, співвідношення між ними характеризує піраміда потреб А. Маслоу. Внизу її розташовані потреби, що мають вирішальне значення для фізіологічного й психологічного комфорту людини. Без їх задоволення неможливе задоволення вищих потреб. Наприклад, після задоволення потреби в угамуванні голоду виникає потреба в самоповазі, любові, визнанні інших. Тому для успішної адаптації людині необхідно задовольнити первинні потреби. Однак ця схема не завжди спрацьовує. Людина часто відмовляється від задоволення базових потреб (може жити напівголодною, у несприятливих умовах) задля задоволення духовних (жити у свободі).

Одним із завдань психологічного аналізу є з'ясування визначальних основ для становлення і розвитку потенційної мотивації. Такою основою є найважливіші людські потреби - у самоствердженні, самореалізації, самовираженні і самотрансцендентації. Задоволення цих потреб зумовлює набування особистісного смислу і значущості. Потреба у самоствердженні є одним із важливих чинників розвитку спонукальних сил особистості. Людина може стверджуватись у різних сферах. Самореалізація сутності особистості полягає в тому, що мету людського життя треба розуміти як розкриття сил і можливостей особистості відповідно до законів її природи (Е. Фромм). Найзначущішою ознакою людсь-кої поведінки він назвав «неймовірну глибину пристрасті до прояву людських сил» (самовираження).

Із задоволенням вищих духовних потреб людини пов'язані такі спонуки, як почуття, інтереси, звички тощо. Серед них розрізняють інтелектуально-пізнавальні, морально-етичні та емоційно-естетичні. Зміст конкретних спонукань є динамічним.

Спонукальна сфера особистості характеризується здатністю до самотрансцендентації, яка виявляється в постійному «виході» індивіда за межі себе, у спрямуванні на те, що існує поза ним. Трансцендентація як функція психіки спрямована у майбутнє. Її суть - у встановленні певних абсолютних меж для людських, фізичних, душевних і духовних можливостей, життя загалом.

Потреби людини дуже різноманітні. Н. Ф. Реймерс на основі узагальнення літературних матеріалів виділяє такі групи та види потреб:

- за характером та природою виникнення: природні, соціальні, інтелектуальні;

- по сфері життєдіяльності: матеріальні і духовні;

-з економічної кількісної визначеності: абсолютні, дійсні та платоспроможні;

- за ступенем конкретизації: загальні і конкретні;

- за ступенем задоволення: задоволені, незадоволені;

- за ступенем настоятельности: нагальні, менш настійні, віддалені;

-по об'єктах: у матеріальних благах, послуги і духовних цінностях;

- за ступенем активності: активні і пасивні;

- за ступенем раціональності: раціональні та ірраціональні («псевдопотребности»);

- за ступенем реальності: реально реальні і нереальні;

- за ступенем перспективності: соціально перспективні і безперспективні.

У змістовному плані виділяють:

- біологічні: потреба в теплі, повітрі, їжі, воді, сексуальному партнері і багато інших;

- еколого-поведінкові (психологічні): потреба у домінуванні та підпорядкуванні, створенні своєї групи (родини), стилі і темпі життя та ін;

- етнічні: потреба в належності до певного роду, клану, нації, етнічної цілісності і ін.;

- соціальні (і соціально-психологічні): потреба у спілкуванні, у можливості освіти соціальних груп;

-трудові: потреба в праці, досягнення, успіх у діяльності та ін;

- пізнавальні: потреба в знання, освіту;

- економічні: потреба в забезпечення їжею, одягом, житлом, засобами праці відповідно до анатомо-фізіологічними, етнічними, престижними нормами;

-інші (естетичні, конституційні, комунікативні тощо).