Розвиток „Я”- концепції особистості.

Вперше проблема " Я-концепції" як особливого психічного утворення в структурі самосвідомості була виділена і охарактеризована В. Джеймсом. Глобальне, особистісне " Я" (Self) він розглядав як подвійне утворення, в якому водночас поєднуються " Я-свідоме" - чистий досвід та " Я-як об'єкт" - зміст цього досвіду. Надалі, другу половину глобального " Я" стали називати " Я-концепцією" чи " Я-образом". Зокрема, в 50-х роках представники гуманістичної психології А. Маслоу, К. Роджерс та ін., розглядаючи проблему цілісності людського " Я" та його особистісного самовизначення в соціальному середовищі, ввели поняття " Я-концепції".

До змісту " Я-концепції" належать уявлення про особистісні характеристики і здібності індивіда, уявлення про можливості його взаємодії з іншими людьми та з оточуючим світом, ціннісні уявлення, пов'язані з об'єктом і діями, а також уявлення про цілі та ідеї, які можуть мати позитивну чи негативну спрямованість.

Більшість психологів дотримуються думки про те, що " Я-концепція" чи " Я-образ" є продуктом діяльності самосвідомості, проте неоднаково підходять до визначення понять " Я-концепція" чи " Я-образ" та співвідношення між ними. В сучасній психологічній науці тлумачення понять " Я-образ" та " Я-концепція" дуже часто носять синонімічний характер.

Так, поняття " Я-образу" та " Я-концепції" пов'язуються з поведінкою, а не з особистістю в цілому - її характером, світоглядом, ідеалами, соціальними установками. " Я-образ" є динамічним утворенням в залежності від ситуації, а " Я-концепція", на противагу, це більш-менш статичне утворення, що спрямоване на забезпечення послідовності поведінки людини. Таким чином, людина в кожній ситуації формує відповідний " Я-образ" і реагує на нього у відповідності до вимог ситуації. " Я-концепція" ж забезпечує визначеність лінії поведінки.

Проблему співвідношення між поняттями " Я-концепція" та " Я-образ" можна розв'язати, звернувшись до змістовного наповнення самих понять " концепція" та " образ". Термін " концепція", що в перекладі з латинської означає розуміння, система, вказує на певний спосіб розуміння, трактування будь-яких явищ,...конструктивний принцип різноманітних видів діяльності, а " образ" розглядається як результат та ідеальна форма відображення предметів та явищ матеріального світу в свідомості людини. На чуттєвому рівні пізнання під " образом" розуміють відчуття, сприймання, уявлення.

Звертання до змісту понять " концепція" та " образ" дає можливість зробити важливий висновок про те, що поняття " концепція", яке трактується як система, є значно ширшим і фундаментальнішим за поняття " образу", що вказує, зокрема, на самі уявлення. Тому " концепція" як система охоплює і уявлення, і їх оцінку, і поведінкову реакцію, що зумовлено цими уявленнями разом з їх оцінкою. Таким чином, " Я-образ" - це когнітивна складова " Я-концепції".

В структурі самосвідомості " Я" має подвійну природу: 1) " Я" як суб'єкт мислення, рефлексуюче " Я" та 2) " Я" як об'єкт сприймання та внутрішнього відчуття, рефлексивне " Я", що є " Я-концепцією". " Рефлексивне Я" - це своєрідна когнітивна схема, що міститься в основі імпліцидної теорії особистості, в світлі якої індивід структурує свою соціальну перцепцію і уявлення про інших людей" [83, ЗО].

" Я-концепція" - це сукупність установок на себе. Саме такий підхід до вищезгаданої проблеми знімає питання про визначення рефлексивного " Я" через сукупність само відчуттів, чи уявлень, чи понять, яке тривалий час було причиною суперечок психологів. Однак зміст " Я-концепції" (чи " Я-образу") по-різному розкривається психологами.

Р. Берне у своїй монографії " Розвиток Я-концепції і виховання" визначає поняття " Я-концепції" як сукупність уявлень та установок індивіда, спрямованих на себе, в поєднанні з їх оцінкою. " Я-концепція" може бути позитивною чи негативною. Позитивну " Я-концепцію" прийнято пов'язувати з позитивним ставленням до себе, самоповагою, прийняттям себе, адекватною самооцінкою, відчуттям власної цінності. Якщо виявлено негативне самоставлення, неадекватна самооцінка, неприйняття себе, відчуття власної неповноцінності, то мова йде про негативну " Я-концепцію".

Подібне визначення " Я-концепції" зустрічається і в психологічному словнику за редакцією A.B. Петровського та М.Г. Ярошевського. " Я-концепція", на їх погляд, це відносно стала, меншою чи більшою мірою усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе. На основі цієї системи індивідом складаються взаємини з іншими людьми та ставлення до себе. " Я-концепція" виступає цілісним, не без внутрішніх суперечностей, образом власного " Я", що є установкою щодо себе самого.

Ю.М. Орлов розглядає " Я-концепцію" через існування " Я" у вигляді досить жорсткої програми певних типів поведінки і психічних станів та підтримує думку інших дослідників про те, що " Я-концепція" частково усвідомлена, а частково існує в несвідомій формі. П.Р. Чамата вважає, що до змісту " образу Я" належать уявлення про будову тіла та функції окремих органів, усвідомлення психічних процесів, психічних властивостей, дій, мотивів і цілей, ставлення до себе з боку інших людей, а також усвідомлення свого місця в житті, власного розвитку.

І.С. Кон до змісту рефлексивного " Я", розуміючи його саме як соціальну установку, вкладає: 1) соціальну ідентичність, тобто вказівку на ті групи, статуси та категорії, до яких належить індивід і які складають його різні " ми", визначаючи відповідь на питання " Хто Я? "; 2) певні самооцінки своїх соціально-психологічних якостей, зокрема, диспозиції, з допомогою яких індивід описує соціально-психологічні якості, відповідаючи на питання " Який Я? "; 3) фізичні характеристики, з допомогою яких індивід сприймає та описує власне тіло і зовнішність.

Водночас " образ Я" не є звичайною установочною системою через те, що суб'єкт та об'єкт установки в ньому співпадають. Тому, незалежно від того, якими б загальними не були його компоненти, " образ Я" завжди є індивідуальним і специфічним.

У змісті " Я-образу" виділяються дві важливі складові: 1) приєднуюча складова - знання про ті загальні риси і характеристики, які об'єднують суб'єкта з іншими людьми; 2) диференціююча складова - знання, які виокремлюють " Я" суб'єкта в порівнянні з іншими людьми.

На думку В.В. Століна " Я-образ" та " Я-концепція" не є повністю синонімічними термінами, проте вони не несуть в собі фіксованих термінологічних відмінностей і використовуються автором як синоніми. Він вважає, що самосвідомість та " Я-образ" чи " Я-концепція" є нерозривними та взаємопов'язаними. Під самосвідомістю він розуміє процес, за допомогою якого людина пізнає себе і ставиться до себе самої; при цьому самосвідомість характеризується своїм продуктом - уявленнями про себе, тобто " Я-образом" (" Я-концепцією"). Проте пізнає не самосвідомість, а людина, яка володіє свідомістю та самосвідомістю, користуючись при цьому цілою системою внутрішніх засобів і уявлень, образів, понять, з-поміж яких важливу роль виконують уявлення людини про себе саму: особистісні риси, здібності, мотиви. Це свідчить про те, що уявлення про себе водночас є не лише продуктом самосвідомості, а й суттєвою умовою її розвитку. В.В. Столін розглядає два аспекти " Я-образу": знання про себе та самоставлення. Дослідник вважає, що зміст " Я-концепції" складають знання, накопичені людиною упродовж життя в процесі самопізнання. Проте самій людині знання про себе не є байдужими, тому зміст таких знань стає об'єктом її емоцій, оцінок, а також предметом її більш-менш стійкого самоставлення. Деякі аспекти " Я-образу" є неусвідомленими, оскільки не все можна реально осягнути в собі самому і у ставленні до себе.

Український психолог М.Й. Боришевський розглядає " образ Я", як результат самопізнання та емоційно-ціннісного ставлення людини до себе; як результат апробації людиною своїх самооцінок, домагань і соціально-психологічних очікувань в процесі життєдіяльності; як рівень самосвідомості, при якому людина досягає найбільш зрілого усвідомлення сутності власної особистості.

" Я-концепція" - це динамічна система уявлень особистості про себе, що існують в усвідомленій та неусвідомленій формах у поєднанні з їх емоційно забарвленою оцінкою і поведінковою реакцією, чинником яких виступають уявлення про себе та їх оцінка.

За характером змісту розрізняється позитивна та негативна " Я-концепція". Факторами, що вказують на позитивну " Я-концепцію" особистості, є позитивне ставлення індивіда до себе самого, адекватна (або висока) самооцінка, самоповага і т. ін. Про наявність негативної " Я-концепції" особистості свідчать негативне ставлення до себе самої, неадекватна (значною мірою завищена або занижена) самооцінка, низька самоповага, почуття власної неповноцінності, висока тривожність і т. ін.