Психологічна готовність дитини до навчання у школі та її діагностика.

Психологічна готовність дитини до школи ґрунтується на фізичній готовності. Фізична готовність — це той рівень фізичного розвитку дитини, який дозволяє без значних труднощів виконувати учбову діяльність. Психологічна готовність до навчання це рівень психічного розвитку дитини який дозволяє їй безболісно займатися навчанням. Психологічна готовність включає: особистісна готовність (готовність дитини виконувати нову соціальну роль, роль школяра.) у дитини має бути сформована ієрархічність мотивів яка дозволяє дитині управляти власною поведінкою. У дитини також повинна бути сформована певна інформативна стабільність. Дитина повинна мати бажання йти до школи, якщо сформована особистісна готовність до навчання її приваблюють не зовнішні атрибути, але й сам процес учіння; інтелектуальна готовність включає — достатній рівень розвитку елементів словесно-логічної та смислової пам'яті, розвиток елементів логічного мислення, здатність дитини здійснювати певні розумові дії та мисленнєві операції, вміння виділяти учбову задачу, розвиток диференційованого сприймання, оволодіння мовою на слух та розуміння символів, розвиток

Діагностика психологічної готовності до шкільного навчання вперше почала застосовуватися за кордоном. У закордонних дослідженнях вона часто позначається як діагностика шкільної зрілості.

На підставі виділених параметрів створюються тести визначення шкільної зрілості.

Серед найбільш відомих зарубіжних тестів визначення шкільної зрілості, що застосовуються в нашій країні, можна назвати «Орієнтаційний тест шкільної зрілості» Керна-Йирасека і тест Г. Вітцлака «Здатність до навчання в школі».

Існуючі вітчизняні методики визначення сформованості передумов оволодіння навчальною діяльністю фактично відповідають цього методологічного принципу. Серед них методика «Візерунок» Л.І. Цеханська, методика «Графічний диктант» Д. Б. Ельконіна, методика «Малювання по крапках» А.Л. Венгера та ін

Крім методів, що визначають сформованість психологічних передумов до навчання, використаються тести на шкільну зрілість, що складаються з різних шкал, які виявлятимуть розвиток дитини в різних сферах. У результаті теоретичного аналізу проблеми дослідження можна сказати, що в 5 - 6 літньому віці активно розширюється обсяг знань дитини, а у зв'язку з цим змінюється і характер її розумової діяльності, яка базується на розумінні, на активному аналізі та синтезі. З розвитком мислення аналіз стає все більш детальним, а синтез все більш узагальненим і точним. Діти вже здатні зрозуміти зв'язок між навколишніми предметами і явищами, причини тих чи інших подій. Поряд з наочно-образним з'являються зачатки словесно-логічного мислення. Увага старшого дошкільника стає все менш розсіяним, більш стійким. Пам'ять все більше набуває характеру опосередкованого запам'ятовування.

Відбувається інтенсивний розвиток мовлення дитини, яка характеризується багатим словниковим запасом і складною структурою, що включає в себе практично всі мовні звороти і семантичні конструкції. У силу того, що в цьому віці головним у розумовій діяльності стає прагнення набути нові знання та вміння, діти 5 - 6 років часто охоче навчаються читання, письма, математики, якщо таке навчання відбувається у доступній для них ігровій формі.

У 5-6 років відбувається активний розвиток великої моторики і тонкої моторики руки. Рухи дитини стають більш точними і чіткими, дитина в цьому віці здатний самостійно і акуратно працювати з ножицями, голкою, рука дитини практично готова до навчання письма. До кінця дошкільного віку дитина в достатній мірі здатний до довільного поведінки, тобто свідомо регульованим поведінки. Дитина вчитися діяти, підкоряючись особливими правилами, вироблюваним не їм самим, а даним йому ззовні.

Таким чином, набуті навички дошкільника відображаються в інтелектуальній, соціальної, емоційної зрілості, яка може говорити про психологічну готовність до школи.