Психологічна характеристика учбової діяльності. Причини її несформованості.

Провідною діяльністю молодшого школяра стає навчальна діяльність, яка з першим кроком до школи опосередковує систему його стосунків з навколишнім світом. Але мине чимало часу, поки молодший школяр опанує її. Навчальна діяльність — цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками.

Навчальна діяльність у початкових класах підпорядкована певним закономірностям. Одна з них полягає в тому, що весь процес викладання відбувається у формі розгорнутого представлення дітям головних компонентів навчальної діяльності, в яку вони активно включаються. Відбувається навчальна діяльність в навчальній ситуації, детальне розкриття вчителем особливостей якої (труднощів розв'язання конкретно-практичних завдань, необхідності пошуку загального способу їх аналізу) та її ролі є однією із суттєвих умов розвитку пізнавальної активності дітей, їхнього інтересу до навчання.

Систематичне включення дитини у навчальні ситуації починається вже з 1 класу, але вміння самостійно ставити перед собою навчально-теоретичні завдання формується значно пізніше. Виявляється воно у намаганні школяра, який отримав серію конкретно-практичних завдань, знайти загальний спосіб їх розв'язання, а не розв'язувати кожне з них окремо. Як правило, він знаходить цей спосіб, аналізуючи одне-два завдання, прагнучи з'ясувати їх загальні зв'язки та умови. В умінні перетворювати конкретно-практичні завдання в навчально-теоретичні, що забезпечує розв'язування типових завдань, пошук ефективних способів розв'язування нетипових задач, виявляється найвищий рівень розвитку навчальної діяльності школярів. Свідченням його у навчальній діяльності молодших школярів є усвідомлені пізнавальні інтереси, прагнення не просто отримати конкретний, частковий результат, а знайти загальний спосіб отримання всіх однотипних результатів, зрозуміти суттєві зв'язки і відношення предмета, що вивчається. Це прагнення є основою бажання і здатності вчитися. У молодшому шкільному віці воно сформоване недостатньо, однак надалі ні сумлінність, ні старанність не можуть стати психологічним джерелом радісного й ефективного навчання. Ним є лише прагнення до розуміння внутрішнього змісту навчальних предметів. Виникнення та зміцнення його визначає зміст основних інтересів школярів 3—4 класів, які значну кількість часу приділяють читанню спеціальної літератури про подорожі, вчених, історичні події, пригоди тощо. Обсяг інформації, яка їх зацікавлює, часто виходить за межі шкільних програм.

В основі проблеми неуспішності учнів лежить не одна причина, а декілька, які досить часто діють у комплексі.

У молодшому шкільному віці допитливість, безпосередній інтерес до навколишнього, з одного боку, і прагнення виконати суспільно значиму діяльність - з іншого, визначають позитивне ставлення до навчання та пов'язані з цим емоційні переживання з приводу отриманих оцінок. Підлітки приділяють навчальних занять вже набагато менше уваги. У переважній більшості вони ставляться до навчання байдуже, і успішність в класах зазвичай знижується. Учням старших класів властиво диференційоване ставлення до навчальних предметів в залежності від їх професійних уподобань, намірів. Крім того, ставлення до оцінки залежить від особистісних особливостей школяра, таких як мотивація, самооцінка, взаємовідносини з вчителями, батьками, учнями і т.д.

Всі види педагогічної допомоги, що пропонується вчителями відстаючим учням: 1) організація додаткових занять, на яких застосовуються такі ж, як на уроці методи навчання; 2) надання різних заходів тиску на учня. Ці кошти не тільки малоефективні, але нерідко виявляються і шкідливі, тому що не впливають на причину і дозволяють запустити «хвороба» неуспішності. Психологічні причини, що лежать в основі неуспішності, можна об'єднати в 2 групи: 1) недоліки пізнавальної діяльності; 2) недоліки розвитку мотиваційної сфери дітей. Типи невстигаючих школярів. Л. С. Славіна виділяє 5 груп невстигаючих школярів залежно від того, яка основна причина викликала неуспішність:

1) школярі, у яких неправильне ставлення до навчання;

2) засвоюють матеріал з працею;

3) школярі, у яких не сформовані навички і способи навчальної роботи;

4) учні, які не вміють працювати;

5) школярі, у яких відсутні пізнавальні та навчальні інтереси.